Днями до Первомайська надійшла чергова допомога з литовської Клайпеди — маскування, ноші та цілющі мазі для бійців. Вантаж передали майстрині з Литви через волонтерку Тетяну Гунчак. Наразі вантаж у журналістки, яка днями відправить його на передову за потребами підрозділів.
Фото: Тетяна Гунчак
— Цього разу передали «кікімори», кілька пар нош і скляночки з мазями, — розповідає Тетяна. — Все робили майстрині з Клайпеди. Кажуть, що поки руки працюють, не зупинятимуться.
З пані Тетяною я познайомилася ще навесні. Вона тоді саме передавала від тих же литовських майстринь ноші для хлопців на Херсонщину. Ми пакували вантаж разом, і пам’ятаю, як вона тоді й сказала: «Не люблю розповідати про свою діяльність, головне, щоб речі доїхали».
Її історія — типова для сотень українських волонтерів: без гучних постів заяв, без фото з бійцями. Натомість у пані Тетяни міцні контакти з литовськими благодійниками і впертість, з якою вона вже майже три роки тягне цю невидиму нитку між Клайпедою та українським фронтом.
«Важливо розуміти, що всі ці речі потрібні нашим»
«Кікімори» — це не просто маскувальні костюми. У прифронтових лісосмугах вони рятують життя, приховуючи бійця від ворожих дронів та снайперів. Ноші — шанс винести пораненого, коли кожна секунда важлива. А мазі — це маленька розкіш, яка стає порятунком для шкіри, обпеченої сонцем і вітром.
— Нам важливо розуміти, що всі ці речі потрібні нашим хлопцям, — каже Тетяна. — І коли передаються з фронту подяки, я завжди їх переказую литовським дівчатам. А вони плачуть. Кажуть: «Ми тут, з вами».
Вантаж із Клайпеди цього разу вирушить в одному із напрямків фронту. Зараз очікуємо на відповідь від нашого земляка, який нині на передовій.
