Вирушаймо разом з Гардом на вечірню прогулянку схилами Південного Бугу, щоб спіймати золоті миті на заході сонця та помилуватися атмосферними фото серпневого вечора.
Перший день третього місяця літа, та вже відчувається десь вдалині осінь. Можливо, її золота нота бринить у степових травах, випалених липневим сонцем.
Степ у серпні
На бузьких схилах вже не зелене різнотрав'я, як на світанку літа: трава засохла й пожовкла від спеки, та нині, у цю золоту вечерову годину, кожна стеблинка, підсвічена сонцем, здається золотою.
Коники бризкають з-під ніг, низьке вечірнє сонце плутається в сухих травах. Недарма цей час фотографи звуть золотою годиною: саме о цій порі, увечері та ще вранці, коли сонце низенько, найкраще природне освітлення для гарних світлин.
Вечірнє сонце
Сухі колоски степової трави на тлі вечірнього сяйва здаються графічними, наче витвори невідомого митця.
Колосок
А сонце вже нижчає, поволі спускається до обрію, щоб пірнути десь за дерева. Спокійне плесо ріки відбиває вечірні промені.
Сонце низенько
А десь між берегів, повз кам'яні острівці та пороги, хтось собі пливе.
На Бузі
Неподалік у ріці купається Місяць: бринить у хвилях віддзеркалення місячної половинки. Плещуться у воді запізнілі купальники, які прийшли до річки, як минула денна спека.
А тим часом сонце, ще трохи затримавшись у вітах невисоких дерев та полоскотавши промінням сухі бадилинки, пірнуло за обрій.
Вечір непомітно переходить у теплу серпневу ніч.
Час вирушати додому й передивлятися там перші світлини цього серпня.
Серпневий вечір
Для уважних і спостережливих: хто впізнає локацію? Пишіть у коментарях.
А ось іще атмосферні фотоальбоми.
