10 червня у Первомайську, в Палаці культури «Фрегат», відбувся концерт KOZAK SIROMAHA (Олександр Любоженко) — подія, що зібрала повну залу шанувальників українського слова, музики та незламного духу. Артист, якого ще називають голосом сучасного козацтва, привіз до міста не просто концерт, а справжній філософський вечір єднання, пісень та підтримки ЗСУ. Побували на концерті й журналістки Гард.City.
KOZAK SIROMAHA (Олександр Любоженко) у Первомайську
Передмова від авторки
Первомайськ. Вечір. Концертна зала ПК «Фрегат». Збираються гляачі. Коли зала наповнилася, на сцені з’явився чоловік у козацькому вбранні з фісгармонією (старовинний інструмент), а поруч — вогонь. Не буквальний, а той, що спалахує у душі, коли слухаєш справжнє українське слово. Це був не просто концерт. Це було щось глибше: розмова, відвертість, пісня — і трохи душевного лікування. Саме такого, якого ми всі нині потребуємо.
— Це не просто виступ — це наше гуляння, — скромно каже про свій тур Україною козак Сіромаха. — Мій тур не має гучної назви, бо суть — не в назвах, а в змісті. Я лише інструмент у Божих руках. Те, що Господь хоче сказати, — я лише передаю.
Саме тому кожен його виступ — не просто сценарій, не просто шоу, а жива зустріч. KOZAK SIROMAHA імпровізує. Це фрістайл, але глибинний — бо кожне слово народжується через душу, яка багато бачила та пережила.
«Байдикування — це лікування. Це не бездіяльність, а глибоке самопізнання»
Одне з ключових слів вечора — несподіване, ніби жартівливе, але виявилось надзвичайно сенсовним — «байдикувати». У сучасному побутовому розумінні це слово має відтінок бездіяльності. Проте пан Олександр повертає йому первісний сенс — цілющий і сакральний.
«Байда», як стверджує співак, — це слово з прадавньої української мови, що означало «знаючого», «лікаря». І тому «байдикувати» — це не валяти дурня, а лікувати себе, входити у стан внутрішньої тиші, працювати над власною психосоматикою, тобто над тим, що ховається за болями — душевними ранами, емоційними потрясіннями, страхами, втратами, тілесними болями.
— Це рівень медитації, — пояснює Сіромаха. — Коли ти дозволяєш собі просто сісти, або якщо вже не можеш — то лягти, але не для того, щоб нічого не робити, а щоб почати слухати себе. Де що болить? Чому болить? Що це мені говорить? І що я обираю з собою взяти в завтрашній день, а що — залишити у вчорашньому?
У його «байдикуванні» відчувається і козацька натура — свобода внутрішня, глибока самосвідомість, здатність чути себе та світ, перш ніж діяти. Не дарма Сіромаха каже: «Людина — це дитина. А дитина — це ще не навчене, але щире. І коли вона прокидається в свідомості, тоді починається справжнє життя».
Сіромаха — не образ. Це ініціація
Ім’я «Сіромаха» до Олександра Любоженка прийшло не з маркетингу чи амбіцій. Уперше воно з’явилось у 2014 році, коли він був на фронті. Саме там, на Сході, у вирі АТО, це слово приклеїлось до нього — як позивний, як знак.
— Чому саме так? — розмірковує Олександр. — Не я вирішував. Це у козаків треба питати. У нас це як ініціація — дається зверху. Це не псевдонім, це посвята.
У його творчості філософія переплітається з піснею, а гумор — з молитвою. Він не боїться торкатися складних тем: війни, втрат, страхів, пошуку себе. І водночас — нагадує, що людина в основі своїй залишається дитиною, істотою, що прагне любові, світла, розуміння. «Дитина може бути несвідомою, але коли вона вмикає свідомість — тоді починається справжнє життя», — каже Сіромаха.
Його мрія — не популярність чи великі сцени. Вона набагато глибша: «Дійти до кінця свого шляху. Повна самореалізація і усвідомлення себе як істоти живої. Щоб не було ілюзій, щоб розібратися, хто я є насправді».
— Цей шлях триває з дитинства, — зізнається Олександр. — Мистецтво — не випадковість, а сутність. Іноді здавалось, що не варто цим займатись, але коли дали наказ в козацтві — зрозумів: це не моє бажання, це Божий поклик.
Сьогодні козак і артист для нього — не протилежності, а єдине ціле. «Артист — це завдання, а козак — це шлях. Це наш напрям», — підсумовує Сіромаха та з теплом відзивається про свою команду, яка організовує виступи.
Пісня, слово і збір на ЗСУ
Концерт мав і благодійний вимір: під час заходу збирали кошти на потреби ЗСУ. «Коли ми ділимося енергією й добром, світ стає сильнішим», — каже Сіромаха. І цього вечора глядачі у залі справді ділилися: аплодисментами, емоціями та грошима на підтримку війська.
Особливістю творчості KOZAK SIROMAHA є не лише музика чи поезія, а живий контакт із залом. Сіромаха говорить так, ніби звертається особисто до кожного.
По завершенню виступу охочі могли отримати автограф, зробити фото на пам'ять — чим скористались і глядачі, і команда Гард.City, яка отримала ексклюзивне інтерв’ю.
На завершення розмови, звертаючись до читачів нашого видання, Олександр говорить:
«Гарцюємо, радіємо, запалюємо. Будьте, як вогонь — не паліть, а запалюйте любов’ю, життям, енергією. Не підпадайте на емоції — краще керуйте ними. Бо тоді від них буде користь. І для себе, і для України».
