14 квітня, опівдні, біля первомайського кінотеатру збираються глядачі. Це територіальний центр соціального обслуговування організував похід у кіно — не просто як розвагу, а як спосіб підтримати, об’єднати й подарувати трохи тепла.
Кіно як соціальний простір
Група слухачів Університету третього віку, ВПО та люди з інвалідністю, ходили дивитися трилер «Фатальний меседж» до кінотеатру «Прем’єра» у Первомайську. Благодійний перегляд організував територіальний центр соціального обслуговування Первомайської міської ради за сприяння власника кінотеатру Василя Капацини. У цьому році це уже не перший такий похід до кінотеатру. Ольга Лепська, працівниця терцентру, розповідає, що вони час від часу влаштовують людям такі «вилазки».
Ольга Лепська
— Сьогодні, — каже вона, — такий відпочинок дуже необхідний, особливо внутрішньо переміщеним особам. Вони не просто дивляться фільм, вони тут спілкуються, діляться інформацією та відволікаються від важких думок. Ми щиро дякуємо Василю Федосійовичу за таку можливість. Хочу відзначити, що кінотеатр із великим ступенем доступності. Тож ми запрошуємо сюди і людей з інвалідністю. Словом, це комфортний та доступний культурний простір. Окрім усього, нам тут завжди раді.
Доступність у деталях
Віолетта Кочішвілі
Серед присутніх — активістка Віолетта Кочішвілі. Як завжди, усміхнена та на позитивній ноті. Запитую, як часто відвідує кінотеатр та як добиралася.
— Ми тут буваємо кілька разів на рік, — відповідає Віолета, — в цьому році це теж уже не перший раз. Завжди залюбки відвідуємо такі заходи. Звісно, що не всі змогли дійти сюди, бо ж не завжди наші плани збігаються. Можливо, комусь жанр фільму не підходить, хтось не може прийти.
— А добиралася по-різному, — посміхається дівчина. — До Коротченка йшла більш-менш, але коли уже завернула за ріг, то там почалися труднощі. Довелося іти вулицею, бо немає тротуару, який би дозволяв переміщатися на кріслі колісному.
— А щодо доступності самого кінотеатру? — цікавлюся.
— Я не можу сказати, що тут стовідсоткова доступність, але заїхати можна. Радує, що немає порогів. А ось щодо пандусу, то, як на мене, його б не завадило підкорегувати, бо трішки завузький. І щодо санвузла: нам туди незручно заходити. Було б класно, щоб у першому ряду знімалася пара крісел. Щоб став інвалідний візочок. Таке ми бачили, якщо не помиляюся, у Чернівцях. Все інше нас влаштовує і ми дякуємо за запрошення.
ВПО у Первомайську: чого бракує і що надихає
Валентина Насонова
Поки відвідувачі збираються, намагаюся поспілкуватися з людьми, яким довелося покинути рідні домівки через воєнні дії. Серед присутніх і Валентина Насонова, яка приїхала до Первомайська рік тому. Вони з чоловіком двічі переселенці. Два роки тому покинули Бахмут, рік як виїхали з Куп’янська. Тепер — жителі Первомайська.
— Дуже добре, — каже пані Валентина, — що наш Університет третього віку запрошує нас на такі заходи, бо ж далеко не всі пенсіонери та переселенці можуть дозволити собі ходити до кінотеатру. Минулого разу ми ходили дивилися мультфільм, сьогодні будемо дивитися трилер. Дякуємо усім причетним за можливості.
— А чи достатньо вам активностей у Первомайську для ВПО? — продовжує розпитувати.
— Мені достатньо, — каже пані Валентина, — я доволі активна людина. Навчилася вишивати, тож тепер зайнята. Ходжу на екскурсії. Зараз зайнялася городом. От що не вистачає в місті — так це басейну й фітнес-груп для нашої категорії людей. Думаю, що людям це було б для здоров’я і настрою.
Дякує за організацію заходу і переселенка Валентина Чабанова.
— Такі заходи, — каже пані Валентина, — підіймають настрій і дають можливість не відставати від життя. Щодо активностей у Первомайську для ВПО, то хотілося б, щоб розвивався туристично-екскурсійний напрямок. Щоб можна було би виїхати організовано до лісу, до заповідника. Ми частенько на Херсонщині відвідували ліси. Іще б хотіли попросити, щоб лояльнішою була цінова політика для переселенців. Бо ж ціна на оренду житла зростає, а платити нам нічим.
Психосоціальна підтримка — не менш важлива
Мирослава Янішевська
Прийшла до кінотеатру й волонтерка Червоного Хреста Мирослава Янішевська. Дівчина від початку повномасштабного вторгнення займається психосоціальною підтримкою населення та останнім часом проводить психологічні заняття для слухачів університету третього віку. Розповідає, що такі заходи дуже важливі в цей неспокійний час. Бо це можливість відволіктися, поспілкуватися і стати ближчими одне одному. А ще люди знаходять тут підтримку.
Поки ми спілкувалися, всі дружно стали на спільне фото. Як то кажуть, на згадку про момент. А далі всі відправилися на перегляд фільму. Своїми враженням про жанр і сюжет, сподіваюся, поділяться згодом. Втім, як на мене, то уже сама зустріч для більшості стала радістю та можливістю потрапити в коло однодумців. Принаймні, я була рада побачити тих, кого уже не бачила дуже довго, дізнатися, як у них справи та відчути тепло щирої взаємності.
