У рамках проєкту «Медіатори» журналістка Гард.City поцікавилася у первомайчан, про які періоди історії нашого міста варто більше говорити. Що відповіли містяни, читайте.
Про які періоди з історії нашого міста треба більше говорити?
— Відразу так швидко дати відповідь на це запитання дуже важко. Ми сучасники і можемо говорити лише про той період, в який живемо. Наприклад, я поговорив би про тридцяті, чи сорокові роки, але люди не жили тоді, не відчували атмосферу, тому чуттєво відтворити навряд чи вони зможуть. Люди можуть відображати те, в чому вони крутяться, що проживають. Якщо брати останню історію, то це час існування України.
— Сьогодні маємо історичний переломний момент. Ще ніколи ми не відвойовували незалежність так криваво. Тому вважаю, що маємо говорити саме про цей момент.
— Мені здається, що зараз ми маємо більше говорити про назву міста. Я маю на увазі перейменування. Як воно називатиметься? Та і взагалі, чи варто перейменовувати? Ось ці історичні моменти ми маємо проговорювати. Ми не маємо бути небайдужими до всього, що визначає нас. А ще ми маємо іти в ногу з часом, тому треба говорити про сьогодення. Це важливо, щоб не було так, як в історії з Кіровоградом. Місто Кропивницький, а область Кіровоградська.
— Мене цікавлять більше історичні періоди нашого міста та його питання старих забудов. Цікаво знати, коли вони збудовані, хто там проживав і яке було призначення. А ще дуже цікавлюся млинами на наших річках. Я часто ходжу берегами річок, то цікаво було б знати їхню історію: де, коли, що? Ось, для прикладу, були ми в Кінецьполі. Там є залишки млина, місточок, є надписи. Все це цікаво досліджувати. Добре, що зараз є інтернет, де можна все це прочитати. На Богополі, для прикладу, є багато старих будівель. Навіть є такі, де з одного боку стара кладка, а з іншого нова. А в Грушівці ми знайшли в гущавинах останки кам’яного колодязя. А на одній із плит написано дата 1867. Тобто, там німці щось будували.
— А чому варто говорити про млини?
Бо вони є знаковими місцями. Навіть, якщо напівзруйновані, то видно все одно, що тут був млин. Ось біля шостої школи є залишки такого об’єкта. Це просто цікаво. Це можна побачити, помацати, порадіти старовинному камінчику. Вважаю, що це важливо відчути дух історії.
— Мені здається, що треба нам більше говорити про створення нашого міста. Як жили люди колись. Це цікаво завжди. Що знаходилося в старовинних приміщеннях. Наприклад, будинок творчості. Мені цікаво, бо я скільки жила, то не знала, що там колись була школа Терези Марголіс для єврейських дітей. Мені здається, що треба безпосередньо занурюватися в історію міста: говорити про вулиці, будівлі, про кладовища. Ми колись прибирали кладовище на Богополі, то я була здивована, що там навпроти є ще старе єврейське кладовище. Я, наприклад, цього не знала, бо не місцева жителька. А ось для прикладу ще: на вулиці Чкалова, де наше відділення, знайшли старовинні хрести. Про це теж варто говорити. А будинок для людей похилого віку. Він же за документами ще 1949 року і там раніше були румунські конюшні. До речі, свого часу там викопали остов гроба. Ми тоді ще запросили батюшку, щоб він провів молебень. Люди живуть і не знають, що поруч старовинні будівлі, які зберігають таємниці минулого. Такі місця треба знати.
- Підписуйтесь на нас у Telegram: канал Гард.City або Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook.
- А ще ми є у Instagram.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
