Зараз тут сніг, крига і торішня суха трава, проте так само, як улітку, пахне чебрець, а незабаром настане весна і розквітнуть крокуси. Вирушаємо у мандрівку вихідного дня до Бузького Гарду разом із Гард.City.
Мандрівка вихідного дня — гарна традиція
Насправді, первомайці, нам дуже пощастило жити так близько від Бузького Гарду. новини, проблеми, турботи — від них можна перепочити і повернутися у місто з новими силами. Треба мати кілька вільних годин і застрибнути у грушівську чи мигійську маршрутку, а там чекають краї, де можна набратися того ресурсу, як зараз кажуть, тобто сил, снаги і натхнення.
Портал у Бузький Гард
І не варто чекати літа, попутників, чогось ще, щоб їхати «на природу» і там їсти й пити. Їдьте просто зараз, коли зима, коли сніг. І потім, коли будуть перші шафрани. І коли розквітне терен. Бузькі схили і степи атмосферні о будь-якій порі року. І щоб ця природа подарувала вам внутрішній спокій, зовсім необов'язково там щось смажити і вже точне не потрібно пити пиво. Хоча термос із чаєм та невеличкий перекус, звісно, не завадить.
У Грушівці
Така невеличка мандрівка вихідного дня стає гарною традицією. А як же домашні справи, спитаєте ви. Встигнеться: на те, щоб побути у зимовому степу, вистачить кілька годин, навіть не треба цілий день. Проміжку між маршрутками у півтори-дві години цілком достатньо, щоб вдосталь нагулятися поміж скель.
Дорога
А що ж тут дивитися взимку, знову спитаєте ви. Сніг, суха торішня трава, камені. Не цікаво? А якщо придивитися пильніше? Гранітні камені, на перший погляд сірі, а насправді кольорові від лишайників. Улітку тут гріються ящірки.
Поміж скель навіть о цій порі можна знайти чебрець для запашного чаю, котрий пахне літом. Чомусь взимку чебрець із зеленого стає червоним.
Чебрець
Де-не-де яскраві смарагдові острівці моху.
Мох
А біля річки ще цікавіше: спокійне плесо між берегом і Островом майже замерзло.
Але здалеку долинає шум води.
Бузький Гард. Зима
Там, далі, вода ніколи не замерзає: цілий рік вирує серед бузьких порогів. Нині на каменях намерзла крига, і утворилися дивовижні крижані водоспади.
Впізнали місце?
Так, це скеля Червона навпроти урочища Протич.
Скеля Червона
Цікаво приходити сюди у різні пори року і спостерігати, як змінюється пейзаж. Скелі стоять і стоять, і стоятимуть ще тисячі років, а довкола них вируватиме вода і змінюватимуться кольори вкритих рослинністю берегів: білі, зелені, кольорові. Якщо піднятися вище, скельний краєвид стає ще мальовничішим.
Тут і там яскріють вогниками ягід кущі шипшини.
Шипшина
А стрімкі тераси довкола Радонового озера на мигійському березі раптово висвітлює сонячний промінь.
Хмари і сонце
Час вирушати на маршрутку, що йде назад до Міста.
Навесні тут будуть крокуси
І хай поки що довкола сніг і лід, але бузькі скелі знають: весна неодмінно настане, і тоді серед них знову розквітнуть крокуси, горицвіти і сон.
Подивіться, як о цій порі на іншому березі річки, в Мигії.
А ось так незабаром буде у Бузькому Гарді.
