Березнева днина порадувала теплим сонечком, синім небом та цікавими знахідками. Рушаймо у мандрівку вихідного дня разом із Гард.City, щоби побачити крокуси, проліски, фіалки та перший весняний сон.
Гранітні скелі на фоні синього неба складаються у фантастичні пейзажі
Двадцять хвилин мигіївською маршруткою, ще стільки ж пішки, і опиняєшся у чарівній місцині, де забуваються щоденні турботи і панує весна. Тут, на схилах, пригрітих березневим сонцем, вона вже відчувається на повну. Схилами розсипані жовті зірочки невеличких квітів, які, до речі, так і звуться. Здається, наче на землю рясно сипонуло пригорщею сонячних бризок.
А де жовте у нашій українській природі, там поруч і синє. У затінку дерев квітнуть проліски дволисті.
Проліска дволиста
Неподалік можна знайти і фіалки.
Фіалки
А стежка біжить собі далі поміж скель, то понад річкою, то між дерев. Десь тут пролягає пішохідний туристичний маршрут, про який розповідає мапа. Маршрут має сім зупинок із мальовничими назвами: тут і Бузькі пороги з висоти пташиного польоту, і квітуче море крокусів, і Галявина Сну. Хочеться все це побачити!
Якщо крокувати досить швидко і вчасно повернути назад, то якраз можна встигнути на останню маршрутку до міста. Велосипед сьогодні залишився дома: хоч погода суха і ясна, але лазити із ровером по скелях не дуже зручно. Тож хай чекає наступного разу. А я крокую далі і бачу їх — крокуси. Або шафрани сітчасті.
Ці ніжні білі пелюстки із фіолетовими смужками та сонячні серединки — прекрасні. Можна фотографувати і милуватися кожною квіточкою з усіх боків, і це не набридає.
Неоціненні крокуси, ось як. А між тим береговою дорогою, де вони ростуть поміж трави, проїхала якась автівка, ось вона стоїть на галявині. І два крокуси, що виросли посередині дороги, між коліями, вже пом'яті. Тому в таких місцинах дуже бажано ходити пішки, коли настає час цвітіння шафранів. Скоро вони сховаються до наступної весни, а поки що берегтимемо їх! Автівку можна залишити троки далі від берега, чи не так?
Гранітні скелі на фоні синього неба складаються у фантастичні пейзажі, і навіть гілка дерева дивує незвичністю кольору та фактури.
Гілка дерева
Море крокусів мені пощастило зустріти, а ось і вид на Бузькі пороги з висоти пташиного польоту, про які йшлося на мапі. Можна посидіти на камені, поплямованому оксамитним мохом, та послухати, як шумить унизу вода.
Бузькі пороги з висоти
А де ж Галявина Сну, яка теж є однією із зупинок на маршруті? Кілька разів проходжуся туди й сюди стежкою, але не бачу жодної квіточки. Чи то їх немає цьогоріч, чи все знищили несвідомі «туристи»? Чи просто ця чарівна галявина ховається від сторонніх очей? Адже недарма Мигія і магія співзвучні слова, тут і не таке можне бути.
Крокую назад стежкою, яка то в'юниться між трави, то скаче поміж скель та обсипається під ногами. І раптом при самісінькій стежці, біля оксамитного граніту бачу його: сон.
Хоча це й не галявина, а всього одна квіточка, проте вона така файна! Пухнаста і світиться проти сонця. Можна вважати, що мандрівка повністю вдалася.
Між гранітів гріються на сонечку рослини Бузького Гарду.
У Бузькому Гарді
А під весняним небом синіє озеро.
І між скель вирує ріка.
Понад річкою
Протичанська скеля
Вечірня маршрутка мчить до міста, навздогін сонцю, що котиться понад обрієм і вже чіпляє краєчком траву.
Вечір
А на згадку про цю весняну мандрівку пропоную подивитися відео.
Раніше ми писали про подорож одного дня правим берегом Бугу: в Грушівку, де теж можна побачити багато файного навесні.
- Підписуйтесь на нас у Telegram: канал Гард.City або Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook.
- А ще ми є у Instagram.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
