3 квітня до Первомайська приїде Ірма Вітовська із виставою «Київська перепічка». Показ відбудеться в ПК «Фрегат». Зустрітися із заслуженою артисткою України допомагає містянам первомайчанка Анна Костюкова. Деталі розкаже журналістка Гард.City.
Це не лише «Леся+Рома»: про всяк випадок, якщо хто не знає про Ірму Вітовську
Ірма ВітовськаФото: зі сторінки акторки у фейсбуці
Ірма Вітовська — заслужена українська акторка театру та кіно, телеведуча, продюсерка, відома громадська діячка та благодійниця. Працює в Молодому театрі (з 1998 року), театрі «Золоті Ворота» та Франківському драмтеатрі. В її послужному списку — безліч робіт у кіно та театрі. Ірма удостоєна багатьох премій та нагород. Зокрема, акторка є дворазовою лауреаткою національних премій «Золота Дзиґа» та «Кіноколо» за найкращу жіночу роль, володаркою «Золотого Дюка», лауреаткою премії імені Івана Миколайчука за внесок у розвиток кіномистецтва України, національних премій «Телетріумф» (найкраща акторка), «Благодійна Україна» (найкращий соціальний проєкт) і премії Women in art від HeForShe у категорії «Театр і кіно» (яку створили ООН та Український інститут), театральних премій «Київська пектораль» та «Мельпомена Таврії».
«Київська перепічка» — це її власний біографічний мультимедійний інтерактивний проєкт тривалістю 90 хвилин. Вистава, анонсована як «психоделічний пістон від Ірми Вітовської».
Анна Костюкова: «Первомайськ — моє рідне місто, я не могла залишити його поза увагою»
Ще десь на початку лютого Анна Костюкова почала домовлятися про приїзд Ірми Вітовської до Первомайська із виставою «Київська перепічка». Вийшла на нашу редакцію — і з того часу ми плідно комунікуємо. До слова мовити, Аню особисто знаю дуже давно, бо ж тісно перепліталися життєві шляхи наших родин. Тепер Анна — комерційна директорка одеського театру «Маски» і активно займається популяризацією культури на півдні України. Коли видалася можливість презентувати «Київську перепічку» на півдні України, Аня подумала і про своє рідне місто. Про це та інше ми і говорили.
— Як виникла ідея привезти виставу у Первомайськ? — цікавлюся
— У нас на четверте квітня, — розповідає Аня, — запланована вистава з Ірмою в Одеському академічному українському музично-драматичному театрі. Так сталося, що у акторки видався вільний день і у мене запитали: «Може, ще десь можна буде виступити?» Я почала думати, кому це буде цікаво. Звісно, що на думку спало рідне місто, бо бачу, що тут теж багато культурних активностей, а це говорить про запит на такі зустрічі. Знаєте, дуже хочеться, аби наші люди наповнювалися прекрасним і світлим. Бо коли різне інформаційне коло, тоді треба йти і шукати позитив і наповнювати себе ним.
— Я не можу сказати, що це весела вистава, — продовжує моя співрозмовниця. — Скоріше, вона про кожного із нас. Це, знаєте, як прийти до психотерапевта, де починаються пошуки проблем минулого. Кожен із нас змінився з лютого 2022 року. І ця вистава нас внутрішньо переносить в ті моменти, які нас змінили. Мені здається, що це допоможе кожному, хто прийде, поглянути на ці події внутрішньо, не з точки зору політичної чи соціальної. Це більше про те, як ми змінилися і як ми можемо вплинути на самого себе й покращити себе. Це про те, як навчитися жити з тими страхами, які є сьогодні, і ставати кращими попри все. Думаю, що вистава дасть сили кожному із нас і покаже, що є певні речі, про які, може, багато хто замовчує, хто не проговорює, а просто переживає всередині себе. Нехай кожна людина зрозуміє, що сьогодні, в умовах війни, ми всі однаково переживаємо. Просто хтось про це каже, а хтось — ні. І ми повинні тим самим один одного підтримувати і ставати такою сильною глибою для подолання чогось страшного і невідомого.
— Ти добре знайома з Ірмою? Можеш розповісти про своє знайомство? — продовжую цікавитися.
— З Ірмою знайома уже кілька років. Познайомилися ми з нею в Одесі, коли вони спільно з Олексієм Гнатковським, ще одним неперевершеним актором, грали у виставі «Як виростити чоловіка в домашніх умовах». Це неймовірно сильні й потужні особистості. І якщо люди знають переважно Ірму по фільму «Леся+Рома», то це мінімум, що можна знати про цю акторку. А познайомив мене з ними режисер Давіс Колбергс, громадянин Євросоюзу, який живе в Україні і не збирається звідси нікуди їхати. До речі, від початку повномасштабного вторгнення оволодів українською і перейшов принципово на українську мову. І тут, знаєте, питання до тих українців, у яких щелепи не так стоять. Він сьогодні вносить цікаві проєкти в творче середовище нашої країни. І його, для прикладу, вистава «Про що мовчать чоловіки» — це більше психологічна робота, яка торкається струн душі кожної людини. От він і познайомив мене безпосередньо з Ірмою. Тепер ми підтримуємо дружні стосунки і я в захопленні від її діяльності, бо ж Ірма не лише акторка, вона ще й займається потужною волонтерською діяльністю.
— Можеш трішки подробиць про «Київську перепічку» додати? — знову ставлю питання.
— Це моновистава Ірми Вітовської, створена в тандемі з драматургом Наталкою Ворожбит (авторка фільму «Кіборги» та «Спіймати Кайдаша»). Вони, як кожен із нас, пережили страшні події початку великої війни — і вихлюпнули ці емоції в ось такий творчий продукт. І ті, хто знають Ірму, а хто не знає — хай почитають, то Ірма займається дуже потужною волонтерською діяльністю і частина коштів від вистави, за мінусом витрат на логістичні питання, іде на допомогу ЗСУ. Я не хочу розкривати усіх секретів, але ця вистава — вона про наші мрії, це про поплакати і посміятися. Це неймовірні емоційні каруселі. Це про наші відчуття, про те, про що важко говорити вголос, але ти про це думаєш. Це коли ти приходиш до своєї кращої подружки, а вона тобі дасть такого чарівного стусана — і ти по-іншому починаєш сприймати ситуацію.
— А де можна буде придбати квитки? – цікавлюся.
— Квитки можна придбати лише в інтернеті на «Контрамарці». Дуже вірю, що люди відгукнуться і прийдуть, бо вистава того варта.
«Не сприймаю тих, хто говорить про неоднозначність»
Анна КостюковаФото: зі сторінки Анни у фейсбуці
— А тепер трішки про тебе. Як тебе змінила велика війна? – запитую.
— Змінилися ми всі, не лише я. Я та моя родина почали принципово розмовляти українською. Маючи маленьку дитину, коли стало принциповим питанням мови, то ми всі перейшли на українську. Це основа нашої культурної ідентифікації. По-друге, на життя подивилася під іншим кутом. Не сприймаю тих, хто говорить про неоднозначність. Війна дуже підсвітила людей, вона ніби зняла з них маски. Немає напівтонів. Все прозоро. Кажуть: «У темні часи краще видно світлих людей». Мене оточують неймовірно потужні люди, це актори, які щодня підтримують наших військових. І коли я бачу очі наших бійців, які приходять на вистави до нас, і бачу в них усмішку, розумію, що проживаю день недаремно, що додаю добра й позитиву в цей важкий час. Знаєте, кожен із нас сьогодні воїн. Бо воїн не лише той, хто стріляє. Воїн, — це коли є ворог, а ми сьогодні його маємо. І якщо ми не вміємо стріляти, то ми маємо допомагати тим, хто це робить щодня, захищаючи нас. І це наша така задача.
— Що б ти побажала всім українцям та зокрема первомайцям? — запитую на завершення розмови.
— Бажання у нас на всіх одне — це перемога й мир. А перемога — це запорука нашого спокою й щастя. Хочу побажати усім жити тут і зараз, радіти всьому, що є зараз. Бути щасливими кожної миті, незважаючи на обставини. І дуже хочеться бути там, де ти хочеш бути, а не там, де те змушують бути.
