2 лютого у Миколаєві пройшов ХХХІІ Відкритий чемпіонат з кіокушин будо карате кенбукай «Юний самурай». Федерація кіокушин карате України у Миколаївській області ІКО-1 була представлена 32-ма спортсменами Миколаївської обласної комунальної комплексної ДЮСШ №1 та Первомайської міської федерації кіокушин карате під керівництвом Юрія та Анастасії Галімонів. Як все проходило, журналістка розпитала.
«Нас не спинити»
Якось ще в минулому році я запитала у Юрія Галімона щодо девізу їхньої спортивної діяльності. Тренер тоді відповів: «Я не люблю гасла, бо спорт — це більше про результати, але якщо вже так, то, напевне, «Нас не спинити». Це кращий вислів, який демонструватиме нашу позицію». Цікаво, що початок нового спортивного сезону у 2025 році став підтвердженням сказаного. Уже перші змагання цього року продемонстрували готовність каратистів не здавати свої переможні позиції. Тринадцять золотих, десять срібних, чотири бронзові та звання «Кращий тренер змагань» — такий результат участі в чемпіонаті «Юний самурай». Тож почнемо з результатів, які змальовують ситуацію краще за будь-які слова.
Фото: Первомайська федерація кіокушин карате
Золото чемпіонату завоювали 13 спортсменів:
- Іван Журавльов.
- Роман Мартиненко.
- Ілля Валянський.
- Назар Назаратій.
- Ілля Михайловський.
- Ярослав Валянський.
- Артем Ткач.
- Софія Журавльова.
- Анна Галімон.
- Анна Мєлєга.
- Дмитро Шутило.
- Павло Соколюк.
- Дар’я Пісоцька.
Срібло чемпіонату — у десяти спортсменів:
- Ігнат Майдаченко.
- Максим Стефанко.
- Денис Мартиненко.
- Георгій Юр'єв.
- Наталі Яніцька.
- Павло Воротнюк.
- Яна Крівцова.
- Марина Смик.
- Анастасія Галенко.
- Емілія Касьяновська.
Бронза змагань дісталася чотирьом спортсменам:
- Софія Гладь.
- Олександр Гладь.
- Кирило Мазур.
- Аріна Непомяща.
Першу в цьому році розмову починаємо з привітань та з інформації про хід чемпіонату. Прошу тренера розповісти про все детальніше.
Перші змагання 2025-го
— Це перші змагання в цьому році, — говорить Юрій Галімон. І додає:
— Після морально-психологічного відпочинку, але не фізичного. Самі змагання проходили в Миколаєві, проводила одна із Федерацій кіокушин будо карате кенбукай. На даному турнірі було більше ста спортсменів із Одеси, Миколаєва, Південноукраїнська, Очакова, Нової Одеси та Первомайська. До речі, ми були єдиними, у кого один тренерський склад. Бо всі інші команди були представлені кількома тренерськими командами. В принципі, для нас змагання були дуже вдалими і результативними — що в індивідуальних поєдинках, що в загальнокомандному заліку. Перше загальнокомандне місце — це прекрасний результат. Як на мене, відпочинок дав свій результат. Спортсмени гарно відпочили, і це відчувалося. Поєдинки були потужними і водночас важкими, але всі, хто поїхали і готувалися, проявили і показали себе по максимуму. Враховуючи, що попереду у нас чимало амбітних планів, ці змагання показали, на що здатен кожен спортсмен. Вірю, що ми зможемо продовжити свої здобутки, завдячуючи ЗСУ.
— До речі, а як проходив відбір спортсменів у команду? — цікавлюся.
— Відбір у нас проходив ще в минулому році, — говорить тренер. — Ми формуємо команду за результативністю. Спочатку ідуть титуловані спортсмени: чемпіони України, призери Європи, Кубку України, а потім уже підсилюємо команду середніми новачками. Навіть цього разу виїхало кілька новачків, тому можна сказати, що команда була збірна. Коли збиратимемося на чемпіонат України, тоді вже поїде перший склад команди. А тут поїхали всі, хто планує брати участь в квітні у чемпіонаті України та у чемпіонаті Європи в травні. Основне завдання цих змагань було стартувати та подивитися, як спортсмени після невеличкого відпочинку зуміють подолати спортивні перешкоди. Бо ж всі вони психологічно зростають, кожен по-своєму стає цікавим. До кожного потрібно шукати підхід, знаходити точки, на які можна натиснути. Вважаю, що ці змагання для нас були дуже вдалими, особливо в розрізі загальнокомандної першості.
— Наскільки знаю, ви ніколи не ставите за завдання загальнокомандну першість?
— Так, ми ніколи не ставимо перед собою таких завдань, бо це вид спорту не командний, а індивідуальний. Є командні Кубки Європи, України, але вони разові і, в принципі, ми не можемо ставити амбітні командні плани, бо у нас не так багато спортсменів займається. Ми не можемо себе порівнювати з обласними центрами, з Києвом, Дніпром, Одесою. Там набагато більше спортсменів. Тому нам, з невеличкого міста, дуже важко перемагати потужні команди, але, не зважаючи на це, ми змогли, бо завжди беремо якістю, і в Україні практично завжди в призах. А цього разу ми навіть змогли круто проявити себе в команді й змогли здобути перше командне місце. Друге командне завоювали одесити, на третьому місці — миколаївська команда. Для нас ці змагання дуже класні, незважаючи на втомленість, бо ми вночі приїхали і відпрацювали цілий день. А потім увечері знову на тренування і батьківські збори. Будемо говорити з батьками тих спортсменів, які планують їхати на Європу. Плануємо підбити підсумки цих змагань, щоб батьки розуміли ситуацію. Бо їде дуже багато спортсменів середнього рівня і без батьківського контролю і впливовості ми не зможемо претендувати на перемогу на європейському рівні.
— На цих змаганнях вам був вручений диплом «Кращий тренер». Це за результативність минулого року?
— Ні, це нагорода за ці змагання. Мене визнали кращим тренером змагань. До речі, нашу команду особисто привітав голова облради Антон Табунщик. Він побажав нам подальших перемог та наснаги. Ми також скористалися нагодою і зробили спільну світлину на пам'ять.
«Планів традиційно багато»
— Які плани на цей рік? – цікавлюся.
— Планів традиційно багато, — продовжує розповідь тренер. — Наразі готуємося до закритого міського чемпіонату, який плануємо на кінець березня. Зараз думаємо про участь ще в кількох змаганнях, потім будемо готувати до чемпіонату міста, потім — чемпіонат України. В принципі, план на рік складений, а це більше десяти серйозних заходів. У вересні плануємо провести відкритий чемпіонат області: або в Первомайську, або в Миколаєві. Все залежатиме від ситуації, яка буде в країні, бо, відверто кажучи, дуже багато спортсменів не приїхали до Миколаєва через перестороги.
— Чи планується літній табір? — питаю.
— Літній табір плануємо, але теж все залежатиме від ситуації: або у нас, або поїдемо на Тилігул, де традиційно тренуються спортсмени Миколаївщини. Там доволі спартанські умови, але вважаю, що дітям потрібне перезавантаження та зміна місцевості, бо це все має значення. Я переконаний, що це треба робити, щоб дітей мотивувати, об’єднувати і змінювати настрій.
— Чи маєте у новому році підтримку від благодійників? Чи знову лише батьки — спонсори заходів?
— Ситуація мало чим відрізняється від минулорічної. Батьки традиційно наші надійні спонсори, але є уже певні порозуміння з керівництвом області. Не буду поки розкривати секретів, але маємо декотрі домовленості, тож дуже сподіваюся на фінансову підтримку, бо самим дуже важко. Якщо підрахувати, то в середньому одна поїздка на родину обходиться десь в п’ять тисяч, на рік — сорок. То, звісно, що це дуже відчутне фінансове навантаження на родинні бюджети. Тому нам важливо мати надійних партнерів і ми готові розглядати будь-які пропозиції.
— До речі, з яким настроєм після відпочинку поїхали спортсмени та тренери на обласний чемпіонат?
— Спортсмени всі налаштовані по-бойовому і я уже говорив, що відпочинок їм пішов на користь. Нам же, тренерам, трішки не вистачило часу для відпочинку. Ще хотілося тиші та самотності. Бо ми після завершення надскладного для нас минулого року поїхали в село, де просто морально відпочивали. Звели до мінімуму комунікацію і насолоджувалися тишею. Такий відпочинок має бути після виснажливих та інтенсивних подій. Власне, наразі ми готові до нових викликів, яких сьогодні чимало. Але будемо долати, рухатися вперед і не здаватися. Нас не спинити — і це наші реалії. Маємо виховувати нових спортсменів, маємо здобувати нові перемоги, бо лише так бачимо можливість подальшого існування.
