Прислів'я Поділля: частина друга

Володимир Галузінський Журналіст

25 січня 06:20

Народні прислів'я та приказки — це не просто про фольклор. Це частина духовної спадщини, а також досвід та мудрість минулих поколінь, вплетений у дотепні фразеологізми. Пропонуємо вам разом із нами зануритись у спадщину наших предків. Гард.City зібрав кількадесят прислів'їв та приказок Поділля, бо саме до цього історико-культурного регіону належать території, де розташований Первомайськ. Наразі маємо для вас другу частину нашої добірки. Перша — за посиланям.

Прислів’я Поділля: частина 2

Хороша, вродлива, тільки біда, що сварлива — про людську недосконалість.
Хвалилась, хвалилась, поки не звалилась — коли гординя має негативні наслідки.
Задер носа — й кочергою не дістанеш — характеристика людини-хвалька.
Ще риби не впіймали, а вже юшку варять — коли не почали навіть робити роботу, як почали ділити заробітки.
Юхим і з води вийде сухим — про вміння уникнути проблем та відповідальності.
Як дбаєш, так і маєш — хто як працює, стільки й отримує.
Як тривога — то до Бога, як по тривозі — то й по Бозі — характеристика псевдовіруючої людини.
Чоловік любить жінку здорову, а брат сестру — багату — найрідніша людина може віддати перевагу матеріальним цінностям, а не родинним зв’язкам.
Як лихо, то до ковалихи, як по лисі — то й по ковалисі — характеристика невдячної людини.
За одним присядом — вечеря з обідом — кілька справ зробити одним махом.
Крутиться, як білка в колесі — характеристика людини, що багато працює.
Вип’є й ледащо, як є за що — за чужі гроші гуляти може кожен.
Від спання не буде коня — як будеш ледачим, то не матимеш нічого за душею.
Від лежі не буде одежі — те саме, що №13.
Все можна, тільки на небо не можна вилізти — про межу людських можливостей.
Щоб твої слова та й до Бога дойшли — щире побажання, яке хочеться, аби збулось.
Воно тобі треба, як козі паспорт — алегоричне пояснення того, що направду геть непотрібне, хоч і бажане.
У невмілого руки не болять — про людину, яка виправдовує лінощі невмінням.