До ТОК-кав'ярні в Первомайську завітала незвичайна гостя: чотирилапа і хвостата. Надворі якраз були невеличкі, але морози, тож у кав'ярні прихистили смугасточку. Та виявилася дуже вихованою, товариською і лагідною. Тепер у нашому місті є своє міні-кет-кафе: дивіться фоторепортаж Гард.City і приходьте познайомитися із кицею.
Міні Cat Cafe у Первомайську
Про те, як у закладі з'явилася киця, розповідає власниця кав'ярні Тетяна Лисак:
— Десь тиждень тому я йшла на роботу, і ця кицька підбігла до мене, наче побачила когось рідного. Я відчинила двері і запропонувала їй зайти. Знаю, що коти зазвичай не люблять незнайомих приміщень. Кицюня зайшла, потім спустилася сходами, трошки попоїла, знайшла м'якеньке місце, відпочила, а тоді пішла надвір. Тоді була тепла погода. І десь тиждень я її не бачила. Коли почалися невеликі морози, ми з малим їхали вранці на роботу і побачили кицюню, яка змерзла, переминалася з лапки на лапку. Було видно, що їй дуже холодно. Вона прибігла до дверей і в надії заглядала, що хтось їй відчинить. Вже збиралася йти, коли ми підходили. Коли я покицькала до неї, вона зраділа, що зараз потрапить у тепле приміщення. І ось із того часу вона прийшла сюди.
Киця прийшла до кав'ярні, коли були морози
— Вона дуже товариська, — продовжує пані Тетяна. — Тут ще не було людей, які б її прогнали. Вона всім подобається. Сидить на руках, її всі підгодовують. Вона така самостійна: як хтось виходить і вона хоче надвір, вона сама собі вийде. Як хтось заходить, то вона сама собі заходить. Дуже ласкава киця. Моя напарниця помітила у неї шрам під носиком, каже, мабуть, якусь нелегку долю вона пережила. І вона була з нашийником. Вперше, як вона до нас потрапила, я подумала, що вона чиясь. Але, коли вона прийшла вдруге, то нашийника вже не було. І вона не втікає звідси, щоб кудись піти, ночувати залишається, йти не хоче, бо надворі холодно. Мабуть, вже ж таки немає в неї дому, або загубилася, не знаю.
— Дуже класна кицька, мордочка така, донька каже: «кулькова кицька». Тому що в неї все кругленьке: і мордочка, і очі, і пузико, лапки коротенькі.
Після обіду
Кицю тут звуть Котя. Працівники кав'ярні обладнали для киці їдальню, принесли сухий і вологий корм. Відвідувачі приносять їй смаколики. Киця вже знає, де можна попоїсти: піде, щось перехопить, а потім вмощується на канапці. Робити свої справи ходить надвір.
Кавова киця
— Дуже розумна киця, — усміхається Тетяна. — Коли щось просить, вона не нявкотить: ротик відкриває, наче вона нявкнула, а звуку немає. Спокійна, дуже хороша киця.
Пані Тетяна розповідає, що, коли до кафе приходить пара відвідувачів, вони щось замовляють і розміщуються за столиком, то заходиш і бачиш, що сидять так: людина — кішка — друга людина.
Хвостата відвідувачка кав'ярні
Дійсно, варто було замовити вітамінний чай і вмоститися за столиком, як киця тут-таки прийшла чаювати зі мною.
Киця у кав'ярні
Тож це був подвійний релакс: смачний апельсиново-журавлиновий напій і пухнасте тепле створіння, яке зовсім не проти, щоби його гладили.
Киця запрошує у ТОК-кав'ярню
Як бажаєте познайомитися із кицею, завітайте до ТОК кав'ярні: у підвальчику біля арки на центральній площі міста. Також тут можна погортати книжки за смачним чаєм чи запашною кавою: у кав'ярні є невеличка книгарня, зібрана містянами.
Раніше ми писали про музейну кицю Попелюшку, подивіться, це теж дуже файна котяча особистість. А також проводили чайні та кавові екскурсії.
Матеріал підготовлений безкоштовно в рамках програми підтримки місцевого бізнесу виданням Гард.City.
