Минулого тижня, попри обстріли й масовані атаки, представники 14-ти редакцій України збиралися в столиці, аби поговорити про процеси відновлення в Україні та у їхніх громадах зокрема. Журналісти не лише слухали провідних спікерів у питаннях відновлення, але й розбиралися в процесах запобігання корупційним ризикам. Редакції також презентували ідеї своїх матеріалів про відновлення громад, спілкувалися, надихалися роботою та геройством колег.
Фото: Або — Агенція медійного росту
Передмова від авторки
Напевне, більшість читачів пам’ятає наш спільний з Агенцією медійного розвитку АБО проєкт «Медіатори громад», де журналісти Гард.City досліджували комунікацію між громадою, владою та бізнесом. Це був тривалий процес глибинного вивчення проблематики на місці, який, власне, і став поштовхом до нашої наступної поїздки на навчання. Цього разу від агенції АБО та порталу BRP ми отримали порцію заряду щодо теми відбудови та відновлення. Сьогодні вся Україна в цій темі: говорять про це на місцях, нагорі із самих високих трибун. Дискутують фахівці і не лише. А журналісти, звісно, мають про це все розповісти. Бо, як ви розумієте, саме на цих питаннях може бути чимало спекуляцій та різноманітних схем. Отож, аби не допустити свавілля, щоб ті, хто отримують карт-бланш у цих питаннях, відчували: за ними стежить «всевидяще» журналістське око. Можливо, я десь зараз і перебільшую, але своїм завданням журналісти бачать об’єктивне висвітлення процесів відбудови та відновлення. Отож, саме про це ми і говорили.
Місцем, де ми змогли зібратися, став Київський медіахаб. Знаєте, це доволі затишна та безпечна місцина, де медійники збираються, працюють, дискутують та можуть перечекати небезпечні моменти, а їх в столиці немало. До речі, якщо хтось вам скаже, що в столиці не вимикають світло, — не вірте. Столиця, як і вся Україна, поринає у темряву, але попри все продовжує жити і рухатися. Повертаючись до медіахабу, зауважу: мрію, що в недалекому майбутньому і в Первомайську знайдеться локація, де громада, журналісти і чиновники збиратимуться разом для обговорення нагальних питань. Маю ж я право на мрію! А тепер до головного.
У чому різниця між термінами відбудова і відновлення
Ми всі доволі часто чуємо ці терміни, особливо останнім часом. І нам здається, що це практично одне і те саме. Однак маємо розуміти: відбудова стосується проєктування та будування міст, а відновлення — це створення бачення та стратегії подальшого розвитку держави, регіонів і громад. Тому так важливо сьогодні пояснити людям цю різницю, аби не обурювалися розмовами про відбудову під час великої війни. А ось відновлення — це той фундамент, який потрібен для відбудови і формувати його потрібно вже сьогодні. Має проводитися дослідження усіх наявних та прогнозованих збитків та мають плануватися майбутні кроки. Зрозуміло, що відбудову доцільно розпочинати виключно після перемоги, має бути національна стратегія. А уже після її схвалення можна розробляти плани для регіонів та громад.
Чому важливо сьогодні говорити про відновлення і яка роль медійників
Говорити про відновлення маємо уже сьогодні, в умовах війни. І ці розмови мають відбуватися не лише в кабінетах чиновників та в депутатських колах, як це проходить наразі, а й всередині громади. Бо це як про віднову об’єктів, так і про психологічне відновлення, фізичне, про інклюзивну інфраструктуру, якою зможуть користуватися бійці з пораненнями. І, звісно, що ці потреби не можуть чекати на закінчення бойових дій. Люди мають розуміти, що це процес масштабний і стосується абсолютно усіх громадян України. І в більшій мірі він має відбуватися у комунікації із суспільством. Причому треба уже зараз запобігти використанню політиками відновлення як приводу для піару.
Чому саме журналісти? Бо на них покладено місію трансляції того, що, як і чому відбувається в суспільстві. До того ж сьогодні багато ініціатив виникає на місцевому рівні. То кому, як не журналістам, розповісти про те, що планується, як реалізовуватиметься і хто може долучитися до цього процесу. До речі, кожен у ньому може знайти певну сферу, аби долучитися. І в цьому мають допомогти медіа.
Гнат Забродський, Максим Гамулець (портал BRP) та Гаяне Авакян (Або — Агенція медійного росту) у журіФото: Або — Агенція медійного росту
До Abo Recovery Tracker School завітали представники різних куточків України
14 редакцій з усієї України, які приїхали за запрошенням АБО на навчання, якраз і демонстрували проєкти, що нині підлягають в їхніх громадах відновленню та відбудові. Йшлося про проєкти від реконструкцій залізничних вокзалів до тривалих забудов; від відбудови багатоквартирних будинків до реформування шкільного харчування; від створення безпечних місць до будівництва житла для ВПО. Причому, щоб ви розуміли, це ініціативи міських громад, більшість з яких потребують не лише оприлюднення, а й журналістських розслідувань.
До речі, на навчання приїхали журналісти з різних куточків України: від тих, де ведуться бойові дії, до тилових регіонів. І кожна редакція представляла ідею майбутнього журналістського спецпроєкту.
Галина Давидова, головна редакторка Гард.City, представляє спецпроєкт по Первомайській громадіФото: Або — Агенція медійного росту
Про колежанок з Нікополя та Білопілля
Хотіла би розповісти про колежанок з Нікополя та Білопілля, редакції яких сьогодні знаходяться під постійним прицілом ворога. Робота їхня — це героїзм. Мова йде про журналістку-розслідувачку Анну Целуйко з Нікополь.City та редакторку медіа-центру «Білопільщина» Наталію Калініченко, яка з колективом працює у прикордонному Білопіллі за 7 км від кордону з рф.
З Наталею ми зустрілися уперше. І знаєте, що найбільше вразило? Її ставлення до життя. Вона дуже легко розповідає про страшні будні і при цьому ще й жартує. Звісно, їй, як і усім, страшно. А розповідає вона про різне: від смертоносних ворожих ракет до курйозних випадків, в які потрапляють місцеві жителі.
Наталія Калініченко, медіа-центр «Білопільщина»Фото: Або — Агенція медійного росту
Сміх крізь сльози
Один із сюжетів, над яким сміялися, хоч і сміх крізь сльози, розповім і вам.
Отже, територія прикордонна. Зрозуміло, що більшість евакуювалася, але є й ті, хто ще залишився. Про одного з такого чоловіка піде мова. Поїхав він на прикордоння забрати зі своєї садиби козу та собаку. Поки їхав, видно було, а приїхав — стемніло, та й шахедів повно. Тож їхати в ніч не ризикнув. Вирішив пересидіти. Коли зрозумів, що більш-менш безпечно і може їхати, всадив з горем навпіл козу на переднє сидіння, а собаку — в багажник. Їде. Попереду блокпости. Наші хлопці присвічують і бачать: чорт з рогами сидить за кермом ще й притрушується. А тут ще й собака ану гавкати. У бійців шок: чорт гавкає, чи що? Досилають патрони в патронники, наставляють автомати на автівку. Раптом звідти голос: «Хлопці, свої!» «А ітіть твою ковіньку, — кажуть бійці. — Ми ж могли тебе розстріляти».
І таких життєвих історій у Наталії чимало. То про геройську бабу Любу розповідала, яка першою ворогів зустрічала гострим словом, то про подругу, яка в перший день війни пішла збирати ворожі гільзи для музею. Словом, про життя – таке, як воно є, яким вона його бачить. Розповідає, як працює редакція під обстрілами, як адаптувалися до життя і як в цих умовах все таки говорять про відновлення.
У Нікополі працюють на Перемогу
Наталія Клименко та Анна Целуйко
Працюють і вірять у відбудову і в Нікополі. Місто, яке від початку повномасштабного піддається обстрілам. Анна залишилася у Нікополі, а дітей відвезла до іншого, більш безпечного місця. Сама працює в редакції, знімає сюжети про війну, проводить журналістські розслідування, має проєкти про відновлення. І найголовніше — її не покидає віра у перемогу українського народу.
Гард.City буде писати про відновлення
Журналісти представили спецпроєктиФото: Або — Агенція медійного росту
Думаю, що з такими колегами нам обов’язково вдасться ефективно розповісти про відновлення на місцях.
Звісно, що про об’єкти відбудови та про відновлення в цілому у Первомайській громаді розказувати журналістам Гард.City. Досвід маємо чималий в питаннях комунікації, тож рухаємося далі.
