Незабаром у Первомайську святкуватимуть його 348-му річницю. Гард.City розпитав мешканців, чим унікальне їхнє місто, що саме тут рекомендують відвідати гостям. Говорили про культуру, про зміни, які помітили та які хочеться бачити.
Які місця ви б запропонували відвідати людині, яка вперше у Первомайську?
«Я б порекомендувала відвідати Радонове озеро, Бузькі пороги. Рафтинг — дуже класна тема. Також міський пляж. Особливо ввечері там дуже гарно, мені подобається спостерігати за заходом сонця», — Влада.
Влада АбареноваФото: з особистого архіву
«Первомайський краєзнавчий музей, щоб дізнатись про історію міста і наш край, центральний парк», — Андрій.
«Цікавих архітектурних споруд, що до, того ж, збереглися до наших часів, у місті мало, але вони є. Навіть залізничний вокзал, який візуально типового радянського зразка. Торкнутися старої кам’яної кладки й відчути зв’язок з минулим, — Анастасія згадує і про будинок культури у центрі. — У наступному році він святкуватиме свій ювілей. 100 років тому почалося будівництво».
Не забули опитувані й про мости, які з’єднують частини міста.
«Візитівкою є історія і місцезнаходження, як герб нашого міста, який поєднав це в собі, так і наші мости. До слова, це ще одне місце, яке варто відвідати в будь-яку погоду і час доби. Гарна місцина, куди не глянь, багато фотографів люблять з них робити фотосесії на заході сонця», — Андрій.
Він також додає, що є зовсім недооцінені місця, які варто берегти та реставрувати: «Центральна площа, вулиця Шевченка, залізничний вокзал». Їх, на думку Андрія, не варто ремонтувати сучасними матеріалами, кардинально змінюючи при цьому зовнішній вигляд.
Андрій КиченкоФото: з особистого архіву
Про видатних земляків, традиції та розвиток культури
Первомайчани згадали видатних земляків. Микола Вінграновський, Єфросинія Зарницька, Андрій Антонюк, Олексій Різниченко, Іван Черевичний — прозвучали ці прізвища.
«Місто — це, передусім, люди. Якщо люди будуть розуміти, що все в їхніх руках, що вони мають вплив, майбутнє нашого міста буде світлим. Є юне покоління — є старше покоління, є кому творити — є в кого переймати досвід. Треба об’єднуватися, щоб «МИ» були», — стверджує Анастасія.
Анастасія РябикінаФото: архів Гард.City
Шанувати й берегти давні традиції та започатковувати нові — це крокувати до того омріяного єднання.
«Більшість традицій ми втратили, та й важко збиратися на великі святкування зараз, у такий тяжкий час, коли так багато болю всередині, але об'єднувати громаду треба, і особливо зараз, в першу чергу, молодому поколінню. Багатьом треба допомогти, нікого не можна залишати наодинці, тому зараз час освітніх, культурних проєктів, художніх і музичних задля спілкування і розради, висвітлення проблем і пошуку їх вирішення, задля зборів, донатів. Зараз час для нових традицій — робити добро! І час згадати наші давні народні традиції!» — Андрій.
«Зараз насправді є багато волонтерських ініціатив, які ми підтримуємо. І це треба робити. Пам’ятати, що культура завжди на часі. Якщо зараз опустити руки, сісти в укриття і нічого не робити, то не буде ніякого розвитку. Треба проводити культурні заходи, але залишатися поміркованим. Я підтримую ініціативи, які здійснює наша громада, і намагаюся залучити своїх рідних, знайомих», — Анастасія.
«Нам потрібен символ міста. Місце чи день, наприклад, який буде згуртовувати»,— Дар’я.
Дар'я КлочкоФото: з особистого архіву
«Потрібно розвивати театральне мистецтво. Мені подобається ходити на вистави місцевого драматичного театру Аtoms. Подібні заходи сприяють культурному вихованню молоді, — Влада розповідає, що залюбки відвідує такі заходи, але є складнощі з рекламою подібних подій — Я б хотіла ходити на звітні концерти, спектаклі, але ще до повномасштабного вторгнення була проблема з афішами. Мабуть, тільки родичі та друзі акторів знають їхній розклад, — говорить 11-класниця Влада.
Олександр Поноченюк стверджує, що не має бути обділене увагою і музичне мистецтво. Мова йде не про дискотеки чи шумні концерти. Він сам професійний саксофоніст, який грає в южноукраїнському духовому оркестрі gard Band. Раніше почути духові інструменти можна було в центральному парку. Зараз майже щосуботи у залі Дитячої музичної школи проходять концерти. У заході беруть учать як учні, так і викладачі. «Я б хотів, щоб люди приходили на ці концерти, щоб слідкували за оголошеннями й цікавилися мистецтвом», — ділиться Олександр.
Олександр ПоноченюкФото: з особистого архіву
«Місту не вистачає комунікації громадян і роз'яснювальних робіт з молоддю. Особливо це стосується хвилини мовчання, поваги і розуміння нагальних проблем. Культурних, освітніх заходів, фестивалів з популяризації культури, ремесел, історії, поезії і музики. До речі, на це буде спрямований Артмарафон Вінграновський», — Андрій.
«Культура під час війни не втрачає своєї значущості та актуальності. Потрібно її розвивати й показувати. Наприклад, картини в сквері, що малюють в дитячій художній школі, завжди радували око, — розповідає Дар’я і додає, — До війни часто проводили ярмарки. Я вважаю, що і зараз для цього час. Додаткова можливість для благодійності, збору коштів на потреби земляків, що на фронті».
