Уже понад 15 років Ірина і Валерій Снопко рятують птахів. Лелеки, лебеді, боривітри, сови, граки й ворони, баклан, пелікани: цей перелік можна продовжувати. Тільки влітку 2024-го у «Садибі Нюшанік» жили і проходили реабілітацію понад три сотні пташок. Деякі з них повернулися у природу, інші через травми залишаються жити в садибі. Чому пташині рятівники не люблять давати інтерв'ю та віддавати птахів на прилаштування, за які кошти подружжя лікує і доглядає пернатих, як можна підтримати їхню справу, як впливає на птахів війна, розпитала журналістка Гард.City.
Усе почалося із дикого грака
Наша розмова із пані Іриною почалася досить незвично. «Доброго дня», — вітаюся і чую у відповідь: «Добридень. Яку пташку ви знайшли?» Кажу, що я журналістка, хочу дізнатися, як рятують птахів у «Садибі Нюшанік». Пані Ірина пояснює: багато людей, що телефонують із незнайомих номерів, починають розповідати: «Ось знайшов ваш номер на просторах інтернету...», а вже потім переходять до того, якого птаха знайшли, і це займає багато часу. Тому одразу питає про пташку. «Буває, що телефонують з банку, наприклад, але то таке», — сміється моя співрозмовниця.
У громадській організації «Садибі Нюшанік. Допомога птахам» Ірина із чоловіком рятують птахів, котрі травмувалися, випали з гнізда, постраждали через людей.
Уже понад 15 років тут рятують птахівФото: із особистого архіву Ірини Снопко
— Почалося усе із першого дикого птаха, це був грак. До того тримали декоративних курочок, фазанів і все, з дикими не мали справи. Забрали того грака, знайденого на дорозі, а потім один одному розповів, і пішло.
Чому «Нюшанік»? Ірина розповідає, що дача була придбана, коли у родині з'явилася собака, голден ретрівер, щоб вона гуляла, мала простір для комфортного життя. На форумі власників собак мали нік «Нюша». На жаль, собака померла у 2018 році. «Вирішили, що вона цього варта, щоби назвати її ім’ям. Вона дуже багато працювала, її тренували на допомогу людям, яких рятують з-під завалів, спортсменка була, дуже активна, з характером»
Тут рятують хижих, водоплавних, міських птахів, у тому числі — червонокнижних
Скільки всього пернатих виходили та відпустили за ці роки? Точно сказати не можна, бо раніше навіть не записували, — каже Ірина. Тільки нещодавно почали вести записи.
Це тільки ті птахи, які одужали і їх випустили. А ще були й ті, які, на жаль, померли. Й ті є, хто залишився, бо мав якісь вади.
Фото: Із особистого архіву Ірини Снопко
Запитую, які види птахів проходять лікування в садибі.
— По врановим — окремий вольєр. Там сороки, граки, сірі ворони. Дві є незвичні — альбіноси, білі ворони. Галки. Це все міські птахи, які в одному вольєрі. Голубів зараз вже не приймаємо, бо вони не уживаються одне з одним, трохи залишилося голубів. Хижі птахи: яструби різні — великий яструб, малий яструб, канюки, осоїди. Луні — птахи, які харчуються ще й рибою. Чорний шуліка, це червонокнижний птах. Прийняли з фронту, від військових, БТРом його назвали. Все це птахи на ПМЖ. Навіть є орел-карлик, теж червонокнижний птах. Із соколиних — боривітри, чеглоки, змієїд є, одного вже випустили, реабілітували у цьому році. Сови: сіра сова, руда, болотні сови, теж у Червоній книзі України. Совка (сплюшка), цьогоріч випустили декілька. Вухаті сови, сипухи, сич хатній, теж їх дуже багато в цьому році було. Усі страждають від вибухів.
Під час війни птахи травмуються від вибухів і обстрілівФото: Із особистого архіву Ірини Снопко
— Із якими проблемами найчастіше птахи потрапляють до вас?
— Найчастіше це травмування: потрапляють під автівки, із гнізд падають пташенята, це з лелеками частіш за все. У лебедів отруєння дуже часто, або заплутуються у сітки, які залишають браконьєри, гачки ковтають, теж часто буває, баклан був. Коли фермери неправильно обробляють поля хімікатами, багато отруєнь, наприклад, коли хижий птах з'їдає отруєну мишу.
Нині багато птахів отримують трави і контузії через вибухи
Птахи з прифронтових районів часто страждають через обстріли. «Сумська область, Запорізька, птахи контужені бувають, з черепно-мозковими травмами».
— Випускаєте у своєму регіоні чи кудись відвозите?
— Було б правильно відвозити, де знайшли. Але ж там так зараз неспокійно, тому ми їх зараз відпускаємо у нашому регіоні. Ми ж не повеземо у Донецьку область, де обстріли. Був сумний випадок, коли орла-могильника знайшли у Донецькій області військові, він травмувався через вибухи. Випустили тут, окільцювали та повісили передавач, орнітологи це робили. І він полетів спочатку в Білорусь, потім повернувся до нас, ми двічі на день отримували повідомлення, де він, скільки пролетів. А потім його якимсь чином занесло до рашки. У Курську область, це торік було. Там мобільний зв'язок глушили, а у нього в передавачі була карта мобільна. Зв'язок загубився. Ми сподіваємося, що це пов'язано із глушінням, але ж могли і вбити.
— Як ваша робота змінилася після початку повномасштабного вторгнення?
— Більше птахів стало. Деякі притулки зовсім зачинилися, перестали приймати птахів. Усе навантаження на ті поодинокі, які залишилися. Дуже багато. Коли тільки почалася повномасштабка, багато було волонтерської допомоги із Заходу: якісь корми, ліки. А зараз такої допомоги немає, тільки на себе можемо розраховувати. На самому початку було дуже важко з кормами. У нас специфічні корми, добові курчата для хижих птахів, а розбомбили птахофабрики. Не мали багато запасів, було дуже важко.
Фото: Із особистого архіву Ірини Снопко
Держава і громада не допомагають: птахів реабілітують за кошти свої та людей
— Де знаходите кошти на свою діяльність, хто вас підтримує?
— Дуже довго — тільки на свої кошти. Тоді були зарплати трохи вищі. Коли птахів стало більше і більше, то ми почали до людей звертатися. Друзі допомагають нам. Але постійних спонсорів немає. Держава — нічого, навіть коли ми торік зареєстрували свою громадську організацію. Одного разу ми отримали від іноземного фонду допомогу, на дах для вольєрів допомогли матеріали придбати, на місяць кормів. UAnimals, до якої ми звернулися по допомогу, тонну кукурудзи допомогли купити.
Завжди потрібні риба і сіно, а наразі ще й домівка для лелек
— Зараз потрібно домівку для лелек робити, поки більш-менш тепло, — продовжує Ірина, — бо їхню домівку пелікани зайняли. Але на матеріали ми не можемо достукатися ні до кого. Навіть не знаю, що робити. Знову звертатися до друзів, щоб допомогли? Але ви розумієте, що друзі більш донатять на ЗСУ. Якось соромно прохати їх.
— Можливо, хтось із читачів цієї статті відгукнеться.
— Було б добре. Але, знаєте, чому я не дуже люблю давати інтерв’ю журналістам? Тому що після таких інтерв’ю...
— Дають нових пташок? — вгадую я.
— Саме так, — сміється пані Ірина. — Не допомогу, а пташок. Кажуть: як у вас класно, а у мене є грак, або ворона, я вам привезу.
Ірина Снопко із качкоюФото: Із особистого архіву
— Чого зараз потребуєте, крім домівки для лелек?
— Тому зараз постійно у нас: де взяти рибу? Потім — сіно або солома на підстилку потрібні. Наша громада, на жаль, усунулася від цього всього і ніяк не допомагає.
— А ваші сусіди як до цього ставляться?
— Нам пощастило: є тільки один сусід, роки два-три, як з'явився. До цього не було сусідів. У нас поруч ліс, і це дуже добре. Більш-менш люди ставляться добре, але буває таке — ваш птах по даху ходить, гадить — це лелеки, коли розлітуються. Із лісу багато птахів до нас літають, ми їх годуємо. Ми ж не скажемо: пробачте, ці корми тільки для членів профспілки, — сміється моя співрозмовниця. — Одного разу у нас орлан-білохвост харчувався всю зиму.
У Садибі НюшанікФото: Із особистого архіву Ірини Снопко
— Скільки зараз у вас пташок?
— Улітку було близько 300, зараз трошки менше, не враховуючи перепелів, яких вирощуємо для годування або тренування перед вильотом хижих птахів. А так літо — найспекотніший сезон, дуже багато було лелек у цьому році. Ми ще з яєць лелеченят в інкубаторі вивели.
Цікавлюся, чи не їдять птахи одне одного. «По-перше, саджаємо у вольєри «за інтересами». Потім, якщо у птахів багато їжі, вони ніколи один одному не зашкодять. Тільки один вид птахів, де дівчатка можуть з'їсти свого хлопця. Це яструб малий, перепелятник. Навіть півроку жили душа в душу, все було добре, і перепілка там бігала, якими вони харчуються, а вона взяла і з'їла його». Отакої! Чого це? «Може, якось не так глянув, щось сказав не те, жінки, вони такі... Така була історія».
Лелеки у вольєріФото: із особистого архіву Ірини Снопко
«Постійно радимося із фахівцями-орнітологами, співпрацюємо з лікарнями»
— Самі лікуєте птахів, чи звертаєтеся до орнітологів?
— Звісно, звертаємося до фахівців. Я за освітою вчителька «мертвої мови», пробачте, російської. Чоловік професійний військовий, ми обидва вже на пенсії за віком. Ми не знали нічого про птахів. Деяких птахів, яких нам приносять, ми навіть не знали, що такі існують. По-перше, інтернет. По крихтах збирали інформацію. Потім познайомилися з професійними орнітологами. Деякі були у нас тут, брали участь у кільцюванні, випуску птахів. Постійно, особливо, коли до нас потрапляє червонокнижний птах, ми обов'язково радимося з фахівцями. Є орнітологи-фахівці із денних хижаків, із нічних, із водоплавних... От із пеліканів, на жаль, нема, тому доводиться щось шукати. По лікарнях теж, ми ж самі не лікарі. Уколи вже робимо давно, на собі потренувалися трохи, а потім до птахів. Є лікарні, з якими співпрацюємо.
— І це також кошти.
— Так, навіть нам, хоча ми співпрацюємо, майже декілька разів на тиждень привозимо птахів, лікуємо, операції, все це платне. Невеличкі пільги є, але це не дуже рятує, зараз все здорожчало, одна операція може коштувати від 5 і більше тисяч гривень. Деякі люди відповідальні, якщо знаходять птаха, ми говоримо, яку першу допомогу надати, і вони сплачують за ці послуги. Але далі ми забираємо: годування, лікування — на нас. Особливо, якщо великий птах, пачками уходять ці ліки, доволі дорогі.
«Люди бачать тільки красиву картинку. Так не можна»
— Птахи, які не можуть повернутися в природу, залишаються у вас чи ви їх прилаштовуєте?
— Ми намагалися прилаштувати.
— Усі гадять, — не втримуюся я.
— Ну так, — погоджується пані Ірина, — але ж люди бачать тільки красиву картинку. Тому ми не дуже любимо оці красиві ролики, коли знімають, як пташку погладили по голівці. Особливо сови. І люди масово намагаються купити цих птахів на ОЛХ на день народження дитині. Знаєте, скільки птахів нам потім приносили, після того, як купували через ОЛХ та інше? Є така організація Animal Planet, через яку можна купити навіть слона, якщо у вас є гроші. Вони крадуть пташенят із гнізд, на них працюють браконьєри. Навіть було розслідування, намагалися їх прикрити, трохи прикрили, а потім знову з'явилися ці об’яви. Ніхто не може з ними нічого зробити. Зайдіть на ОЛХ, задайте купити якусь пташку, і побачите, скільки там продають.
— Це проблема.
— Так. Сову купили дитині на один день, щоб відсвяткувати день народження у стилі Гаррі Поттера. Як вам це? А потім цю сову треба мишами годувати, це ж некрасиво, ще ж запах, вона гадить і все інше. Добре, що звернулися і віддали, а не знову перепродали. І у цієї сови з'явився шанс, що вона випускна і в природу потрапила. А якщо тримають декілька років, неправильно годують? Нам одну сову привезли у золотій клітці. Баришня у рожевому оксамитному костюмі. Подарував коханець, а вона не знала, що з цим подарунком робити. А сова в такому стані, її зовсім не годували, і вона померла, навіть попри всі наші зусилля. Не можна так робити.
— Ще одне питання, щоб не завершувати на сумній ноті. Яка ваша улюблена пташка?
— Але зараз, — сміється пані Ірина, — це пелікани. Вони такі чудові! Добрі птахи. До цього був баклан, теж такий чемний, добрий (усміхається, — авт).
Пелікани — чудові птахи: добрі, чемні
Підтримати птахів можна тут
- Карта Приват: 4731 1856 2759 7054.
- Карта Приват ГО САДИБА НЮШАНІК: 5169 3351 0881 0595.
- Карта Монобанк: 4441 1110 4151 6489.
- PayPal [email protected]
- Сайт: https://sos-birds.org/
- Фейсбук сторінка.
- Інстаграм.
Раніше ми писали про те, як Анна Приходько з Київщини майже 5 років рятує вивірок, кролів, мурчаків. А також про те, чому варто брати безхатніх котів додому.
