Первомайські каратисти завоювали на Кубку України 21 медаль. Дев’ять золотих, вісім срібних, чотири бронзових та друге загальнокомандне місце. Турнір проходив 5 та 6 жовтня в Дніпрі серед дітей, юнаків, юніорів та дорослих у розділі «куміте» та «ката». Всього було близько 450-ти спортсменів з тринадцяти областей України.
Фото: Первомайська Федерація Кіокушин Карате
Від авторки
Я не спортивний коментатор і ніколи не була оглядачкою спорту, але в регіональній журналістиці доводиться бути універсальним солдатом. Оскільки з первомайськими тренерами кіокушин-карате Юрієм і Анастасією Галімон ми в давній дружбі, то частенько зустрічаємося на каві, де обговорюємо спортивні події як міста, так і області. Звісно, більше говоримо про карате та уже традиційні перемоги їхніх вихованців на усілякого роду змаганнях. Отож, як тільки поступає пропозиція зібратися на каву, відразу згадується фраза з мультфільму: «Що, знову?» В редакції навіть жартуємо з цього приводу: «Галімон знову всіх набив». А якщо серйозно, то просто диву даєшся: звідки у спортсменів стільки сили і духу, стільки волі до перемоги?! Тож перше, про що запитую: «Знову перемога?» У відповідь тренери, усміхаючись, кажуть: «Нас не спинити».
«Нас не спинити»
На цю зустріч Юрій і Анастасія прийшли удвох. Вони ще тільки з дороги. О п’ятій ранку повернулися додому з Дніпра. Відпочивати не збираються. Кажуть: роботи купа. Бо ж попереду чемпіонат Європи, що в Польщі цього року наприкінці жовтня, та Кубок Київської області, що проходитиме в Бучі 20 жовтня.
— Нам за ці дні треба зробити стільки, скільки зазвичай це робиться за півроку, — каже Юрій, — у нас стільки задач, аби встигнути все, а відсипатися будемо потім. Зараз треба не розхолодити спортивний азарт, який привезли з Дніпра. А там дійсно потужний турнір був. Миколаївщину представляли 41 спортсмен, з них тридцять із Первомайська та 11 з відділення кіокушин-карате Миколаївської обласної комплексної комунальної дитячо-юнацької спортивної школи №1.
— Можете собі уявити, — підхоплює розмову Анастасія, —- у нас в порівнянні з іншими командами, як-от: з Одещини чи Дніпропетровщини, — малочисельна команда. Тож на результат командний ми не часто розраховуємо, але цього разу це була демонстрація не лише індивідуальних результатів, а ще й командної роботи. Наші спортсмени мали по кілька поєдинків і кожного разу демонстрували уміле ведення бою.
«Виходячи із попередніх результатів, я розумів, що ми заходимо в трійку переможців»
— Знаєте, — продовжує розмову Юрій, — ми були заряджені на кубок. Виходячи із попередніх результатів, я розумів, що ми заходимо в трійку переможців. І тут важливо, що ми взяли не кількістю, а якістю. У нас до цього був гарний забіг: це і атестація, і тренувальний процес. Ми готувалися і до атестації, і до змагань паралельно. Тож можна лише уявити, який непростий марафон довелося пройти нашим спортсменам. Але вони витримали навантаження. А самі змагання були дуже якісними. Не було таких поєдинків, куди міг хтось зайти з нульовим досвідом. Всі були важкими: по два, по три раунди. Непростими змагання були і для нас, для тренерів. Але, попри все, ми зуміли вистояти і отримати гарний результат. Дуже добре, що ми взяли за традицію приїздити на турніри за добу. І я за це щиро вдячний батькам, які розуміють, що спортсмену потрібно перед змаганнями адаптуватися, відпочити, прогулятися. Це дуже важливий фактор, який безпосередньо впливає на перемогу. А ще під час змагань, коли за спиною у спортсмена є хтось свій, хто вболіває і підтримує, то це дуже допомагає на психологічному рівні. До речі, я уже помітив: коли тренер поруч спортсмена під час змагань, то результат бою стає якіснішим (сміється, — авт.). Звісно, що і ефект присутності батьків, які вболівають, допомагає досягати результату.
«Процес залучення батьків до тренувань та змагань – це один із методів досягнення результативності»
— Це те, що Юрій Васильович, — продовжує Анастасія, — називає командною роботою і намагається залучити до процесу усіх: і батьків, і спортсменів. Бо ж насправді діти — вони просто діти, і їм не завжди хочеться працювати на сто відсотків. Тому процес залучення батьків до тренувань та змагань — це один із методів досягнення результативності.
— Може, батьки, — усміхаючись продовжує Юрій, — десь і ображаються на мене за наполегливість, а іноді й за категоричність, але по-іншому не було б результату. Бо коли невмотивовані батьки, тоді й спортсмени неякісно готуються як до тренувань, так і до змагань. Все має бути органічно і циклічно. І атестаційний процес та останні змагання є яскравим підтвердженням того, про що я зараз говорю. Ми отримали високу оцінку своєї роботи від віцепрезидента Національної федерації кіокушин карате України Заура Мамедова, який був присутнім на нашій атестації у Первомайську. А в Дніпрі, під час зборів очільників областей та команд, йшлося про потужний рух розвитку карате на Миколаївщині. Говорили про наш досвід та нашу школу. До речі, мені та ще двом тренерам були вручені медалі «За розвиток українського спорту». А підбиваючи результати змагань, скажу, що вони були непростими і для спортсменів, і для нас тренерів, але результативними. Я навіть переоцінив свої погляди на певні невдачі спортсменів і розглядаю їх, як можливості.
Результати змагань у Дніпрі
Золото
- Ігнат Майдаченко
- Роман Мартиненко
- Анна Мєлєга
- Артем Ткач
- Артем Лопаткевич
- Амалія Байрамова
- Ярослав Валянський
- Роман Гуменюк
- Георгій Юр'єв
Срібло
- Ілля Михайловський
- Максим Стефанко
- Софія Гладь
- Іван Макогоненко
- Марина Крівцова
- Софія Журавльова
- Максим Петровський
- Олександр Стефанко
Бронза
- Денис Мартиненко
- Марина Смик
- Кирило Мазур
- Наталі Яніцька
Хто поїде представляти Україну в Європі?
Із Первомайської федерації кіокушин карате це буде 12 спортсменів. Скільки буде з Миколаївщини, наразі невідомо. Всього українську збірну представлятимуть 120 спортсменів, за словами тренерів. Наразі первомайці готуються до поїздки і наша команда дуже молодшає. «Поїдуть на Європу цього разу уже дев’ятирічні спортсмени. Такого раніше не було. Їздили чотирнадцятирічні, дванадцятирічні, а зараз уже дев’ятирічні. Треба пробувати, а чому б і ні? Треба виховувати чемпіонів, щоб вони знали, як проходять чемпіонати не лише всеукраїнського рівня, а й європейського та світового», — говорить Юрій Галімон.
Фото: Первомайська Федерація Кіокушин Карате
Ми багато говорили про розвиток спорту в нашому регіоні, про важливість виховання спортсменів та про місце і значення спорту в житті людей. Зійшлися на думці, що має бути публічна дискусія, до якої мають долучитися усі, хто сприяє розвитку спорту на Первомайщині та вболіває за сьогодення і перспективу. А наостанок спортсмени подякували ЗСУ за можливості, а батькам — за підтримку.
