Більше ста кілограмів трав’яних чаїв, які позитивно діють на імунну систему, та кілограми натуральної ранозагоювальної мазі отримали за роки великої війни наші захисники. Унікальну авторську мазь і трав’яне лікувальне різнобарв’я готує на передову первомайчанка Валентина Поліщук. Допомагає їй дружина сина — Тетяна Поліщук. Журналістка побувала в гостях у травниці.
Тетяна Поліщук
Про чудодійну мазь пані Валентини та про її допомогу воїнам чула вже давно від волонтерки Ірини Григорук. Все мріяла познайомитися. І ось нарешті знайшлася вільна хвилинка. Їхати довелося недалеко, бо пані Валентина зараз у Первомайську. Тож користуюся нагодою. Мене привітно зустрічають дві жінки. Одна із них Валентина, інша —- її невістка Тетяна. Знайомимося. Господині ведуть до свого трав’яного царства. В подвір’ї — плантації різноманітних рослин. Серед них і цілющі трави: лаванда, котовник, календула, кіпрей, м’ята, золотарник. А ось і місце сили, де виробляються різні мазі та готуються чаї. Це звичайна літня кухня. І запах тут — неймовірний. Знаєте, як на трав’яному полі. На поличках скляночки, баночки. На полу коробки, мішки. І все це збіжжя — для бійців. До речі, рецептуру мазі травниця розробила, спираючись на власні знання.
Наталія Клименко та Валентина Поліщук
Цікавлюся, коли розпочали займатися збором цілющих трав та стали розбиратися в травах.
«Коли почалася повномасштабна війна, ми відразу взялися за виготовлення мазей та стали готувати вітамінні чаї»
— Травами захоплююся ще з дитинства, — розповідає пані Валентина. — Я сама з Вінниччини, то жила неподалік лісів. А там такі луки, трави, то я ще звідти розбираюся, де яка трава. Бувало, комусь треба якась лікарська трава, то мама мене завжди у супровід посилала. А в дорослому житті стала цікавитися уже більш фахово. Багато читала книжок, різної професійної літератури, маємо пасіку. До речі, саме з фахової літератури бджолярства я і дізналася рецепт загоюючої мазі. Словом, ця тема мене цікавить давно, і коли я закінчила основну свою діяльність, а працювала на фабриці «Іскра», то повністю присвятила себе темі рослинництва. І тепер нарешті я займаюся тим, чим хотіла займатися все своє життя. До речі, розбиратися в квітах та рослинах я також навчила і свого чоловіка. А коли почалася повномасштабна війна, ми відразу взялися за виготовлення мазей та стали готувати вітамінні чаї для наших захисників. Так ми вирішили, що це буде наш внесок у Перемогу. Ось з того часу і співпрацюємо з волонтерами, різноманітними фондами. Ми співпрацюємо тісно з синюхобрідськими активістами, які нам надсилають смалець для мазей. До речі, за нашим замовленням робили нам лілієве масло. Співпрацюємо з фрегатівською лабораторією, де дівчата нам стерилізують баночки під мазі. Та і взагалі нам багато хто допомагає. Надсилають з різних куточків України баночки. А ось піхтова живиця. Нам її ветеран війни направляє з Західної України. Та скрізь уже маємо контакти. Це і Первомайськ, і Житомир, і Запоріжжя, і Полтава, і Київ.
— У Полтаві, — підхоплює розмову Тетяна, — моя мама живе і вона теж виготовляє мазі. Навчила цьому її мама Валя. І коли ми не встигаємо, то моя мама підхоплює. Від початку війни ми принципово не працюємо на роздріб, лише для бійців. Ми вважаємо, що маємо наближати перемогу усілякими способами.
«Замовляємо на справедливе закінчення війни, визволення територій, розквіт країни»
— Загалом у нас відбувається такий взаємообмін енергією між бійцями і нами, — продовжує пані Валентина. — Вони нас захищають, а ми їх захищаємо і молимося. Виходить, як замовляння. Колись це критикувалося, а тепер дуже популярне. Замовляємо на справедливе закінчення війни, визволення територій, розквіт країни. Ось так і живемо, чекаючи на перемогу та на повернення сина з війни, бо він уже два роки поспіль як боронить Україну.
— А де ви збираєте трави? — цікавлюся далі.
— Лікарські трави збираю на Кодимі. У нас там дача. Збираємо різні трави. Це і парило, м’ята лугова, дербеник, ромашка, акація, липа, подорожник, деревій, астрагал. Деякі трави ферментуємо. Це спеціальне бродіння. Тоді вони мають більш насичений смак і менше потрібно запарювати. Ферментуємо дербеник, кіпрей, листя малини та липи. Чай уже віддаємо готовий в мішечках. Ферментований дещо темніший. Тож роботи вистачає. Як починаємо зранку, то лише пізнього вечора закінчуємо.
Прополіс використовують для лікувальних та ранозагоювальних мазей
У кухні, де зберігаються трави, багато усілякого збіжжя. Тут і мішки під фасування трав, і баночки під мазі, і запаси на майбутнє. До речі, дівчатам вкрай зараз потрібен прополіс. Його не вистачає для ранозагоювальних мазей. То хто читатиме, відгукніться. Особливо, бджолярі.
— Ми, зазвичай, обходимося своїми ресурсами, — розповідають господині. — Ніколи не оголошуємо ніякі збори. Намагаємося за власний кошт купувати. Це і скотч, і папір для друку, та, власне, все, що необхідно. А ось зараз потребуємо реальної допомоги. Це прополіс, бо його нам зараз край не вистачає. Маємо замовлення на півтори сотні баночок для наших бійців. То поспішаємо. Будемо вдячні, якщо хтось відгукнеться.
Треба вірити і любити себе, своє тіло і душу
У пані Валентини величезний життєвий досвід. Вона добре розуміється на першопринципах буття. Каже, що все в нашій свідомості. І як ми сприймаємо світ, таким він і є.
— Все від нашого сприйняття, — каже вона, — треба вірити і любити себе, своє тіло і душу. Я багато читаю, зараз вподобала літературу Луїзи Хей, то добре розумію, що від наших думок багато що залежить. Якщо ви хочете бути здоровими, то думайте про це. В кого болять суглоби, ноги та руки, то означає, що це занижена самооцінка. Тож підвищуйте її і вірте, що все буде добре.
Приклад пані Валентини та Тетяни надихає. І розумієш: коли є такі людини, то країна житиме і перемога прийде неодмінно. Інакше бути не може. Бо не лише трави цілющі й магічні, а й самі люди здатні творити дива. Наостанок пані Валентина сказала: «Перемозі бути!» Вірю та чекатиму разом із ними.
