29 липня в Укрінформі команда журналістів-аналітиків ГО «Інтерньюз-Україна» спільно з технологічною компанією LetsData презентували дослідження про російську дезінформацію в Україні та білорусі «Вторгнення у свідомість: 2 роки зловмисницьких інформаційних операцій в Україні та білорусі». Під час заходу були представлені ключові результати дослідження та продемонстровано, як змінювалися російські наративи від початку повномасштабного вторгнення в Україну. Журналістка Гард.City побувала на презентації і поспілкувалася з командою аналітиків.
Наталія КлименкоФото: з особистого архіву
У межах аналізу було виокремлено понад 2 мільйони публікацій російської дезінформації у соцмережах
Дослідження розкриває особливості інформаційної війни РФ проти України та її відлуння в білорусі. У межах аналізу були виокремлені понад 2 мільйони публікацій російської дезінформації у соцмережах і 268 зловмисних каналів і сторінок, які їх поширювали, здебільшого через платформу «Tелеграм», орієнтованих на широке коло цифрових суб'єктів.
Про що говорили?
- Які конспірологічні теорії про так зване «зовнішнє управління над Україною» поширювалися в українському сегменті Telegram.
- Як змінювалася риторика російських пропагандистів про перемовини щодо завершення бойових дій.
- Як росія намагається інтегрувати тимчасово окуповані території (ТОТ) України у власний «єдиний інформаційний простір».
- Як демонізація України та української ідентичності переросла у поширення позитивних наративів про росію та росіян на ТОТ.
- Які російські наративи про Україну поширювали в білоруському інформаційному просторі.
Розповідає Ксенія Ілюк — співзасновниця та головна операційна директорка LetsData.
«Як пропагандисти адаптуються до реалій, видно на прикладі наративів про українську владу»
Ксенія Ілюк
— На початку повномасштабного вторгнення ворожі пропагандисти представляли український уряд, а особливо Президента Зеленського, як авторитарного, корумпованого та невмілого управителя, щоб делегітимізувати його владу та зменшити міжнародну підтримку. Протягом двох років повністю змінилися наративи: мовляв, це тиран, чи не найстрашніший і найсильніший лідер країни. Вони дивляться на інформаційне середовище навколо і змінюються.
Журналістка розпитала Альону Гришко — керівницю напрямку Info Watch, заступницю керівника аналітичного відділу ГО «Інтерньюз — Україна», модераторку.
«Нас цікавили усі наративи, які розповсюджувала російська пропаганда за весь період повномасштабного вторгнення»
Інна Полянська та Альона Гришко
— Розкажіть, як довго ви працювали над дослідженням та на чому базувалися?
— Нас цікавили усі наративи, які розповсюджувала російська пропаганда за весь період повномасштабного вторгнення. Ми почали збирати інформацію за місяць до повномасштабного вторгнення — з грудня 2021 року. Ми хотіли подивитися, наскільки інтенсивнішою стала російська риторика. Нами була розроблена цікава методологія, яка дала можливість нашій команді бачити, як працює російська пропаганда в певні конкретні періоди часу. Первинні дані ми збирали спільно з аналітичним центром LetsData. Вони нам забезпечували збір інформації з телеграму, ютубу, фейсбуку. Це саме ті ключові платформи, які ми визначили з командою аналітиків. Потім ми розробили нашу специфічну методологію, яка дала змогу виокремити «акторів», які поширювали російську дезінформацію. Потім ми вже будувати мережевий аналіз, шукали зв’язки між ними, хто кого репостив, хто які публікації показував. Ось сьогодні колеги підготували матеріал, фокусуючись на певних аспектах. Ви зможете почути про конспірологічні теорії, про перемовини, як змінювалася риторика стосовно бойових дій безпосередньо, наскільки росія намагається інтегрувати російський інформаційний простір в українські реалії на тимчасово окупованих територіях.
Пояснює Інна Полянська — журналістка, аналітикиня «Інтерньюз — Україна».
«Якщо будуть недостатньо сильними українські контрнаративи, то ми ризикуємо програти в інформаційній війні»
— Моє дослідження базується на прикладі тимчасово окупованих територій, Маріуполя зокрема. Досліджувала, як змінювалася парадигма, що відбувалося в середовищі російських пропагандистських медіа і, зокрема, в мережі телеграм-каналів, які працюють на тимчасово окупованих територіях, зокрема, на новоокупованих вже після 2022 року. Як змінювалася сама риторика: від фокусу демонізації України і ЗСУ, так званих нацистів — до позитивної наративізації самої росії. І як поступово вибудовувався позитивний образ росії як держави, яка повертає культуру, яка відбудовує, яка нібито повертає цивілізацію і займається відбудовою. Зокрема, один із гучних інфоприводів — це про будівництво нового Херсонесу, яким зараз піариться росія в інфопросторі. Власне, все це і підживлює цей наратив. І небезпека якраз в тому, що новоокуповані території (якщо ми порівнюємо з окупованими територіями з 2014) є менш інтегровані в загальноросійський контекст, в загальноросійський інфопростір. Але це те, над чим зараз працює росія дуже активно. Щоби ця інтеграція відбулася цілковито і щоби розривання зв’язків з Україною, зокрема інформаційним простором, відбулося повністю і змінилося на цілковите занурення в російський контекст. Це відбувається і через активну міграцію на новоокупованих територіях, і через активну інформаційну кампанію та інформаційну війну. І якраз небезпека в тому, якщо будуть недостатньо сильними контрнаративи українські, недостатньо сильно звучатимуть голоси з окупованих територій зараз у нас тут, на територіях підконтрольних, то ми ризикуємо програти в цій інформаційній війні. І цього треба уникнути.
— Що необхідно робити, аби не допустити такого програшу?
— Найпродуктивніше — це не допустити того, щоби українці, які зараз проживають на окупованій території, не стали втраченими та далекими для українців, які проживають на підконтрольних. Тобто їхні голоси мають звучати постійно і має відбуватися робота з травмою окупованих територій і українців з окупованих територій уже зараз. Має відбуватися музеєфікація. І це має відбуватися не тільки в українському контексті, а й в міжнародному. Тому що зараз над цим працює росія, зокрема на глобальному півдні дуже активно, створюючи свій позитивний імідж держави, яка повертає цивілізацію, повертає мир, затишок, спокій і відбудовує. І нібито демонічної України, яка уміє лише руйнувати, нищити і калічити. Має бути навпаки і, власне, те, про що ми з командою часто повторюємо: стратегія спростування наративів російських дезінформаційників є недостатньою глибокою. Треба старатися діяти на випередження і діяти безперечно, агресивніше, зокрема, в міжнародному просторі. І найбільший ризик — це не допустити того, щоби розірвалися зв’язки українців на окупованих територіях з тими, хто на підконтрольних. Бо, як на мене, це одна з найбільших цілей РФ: в інформаційній війні змусити громадянське суспільство повірити в це, відмовитися і змусити українців, які опинилися по той бік окупації, навіть тих, які мають проукраїнські погляди, почуватися так, ніби вони відкинуті, нікому не потрібні і що в Україні їх ніхто не чекає, а чекають лише в рф. І щоб вони добровільно занурювалися в російські контексти. Ми цього маємо не допустити.
Пояснює Дзвенислава Щерба — журналістка, аналітикиня ГО «Інтерньюз — Україна».
«Телеграм — платформа, де активно поширюються пропагандистські наративи»
— Фокусувалася саме на «Телеграмі», українському сегменті. На жаль, він виявився такою платформою, де активно поширювалися пропагандистські наративи. І як це працює? Часто грають на страхах людей, на поняттях чогось невідомого, нібито прихованого. І є певна група людей, які через низьке критичне мислення та погану медіаграмотність сприймають це і вірять цьому. Власне, я виділяла кілька прикладів таких наративів впродовж всього періоду нашого дослідження. Цікаво, що з початку дослідження ці теорії фокусувалися на тому, що це Захід і США провокують війну на свою вигоду, на вигоду військових корпорацій і, до речі, це співзвучно і з темою перемовин. Вони продукувати такі наративи і поширювали, що ніякої війни не буде і це власне Захід розганяє і провокує такі настрої. Притому, що доволі дивно було читати такі повідомлення, наприклад, у лютому 2022 року, коли ми вже знали, що сталося 24-го. Надалі ці теорії трансформувалися в те, що Захід нібито підтримує неонацистський проєкт в Україні для того, щоб взяти реванш над росією, що, мовляв, хочуть знищити російський народ. І з серпня 2022 року ми бачили наратив, що Захід наживається на війні і прагне воювати до останнього українця і використовує свої ресурси. Фактично це триває і зараз. В останній період моніторингу ми бачили такі ж наративи і що цікаво, якщо ми говоримо про телеграм-сегмент, було дуже багато прикладів, коли такі наративи поширювалися не лише постами в телеграм-каналах, а й в коментарях, які писали нібито звичайні люди. Там були коментарі російською мово, які, власне, поширювали повідомлення різного рівня абсурдності. Там можна було знайти як повідомлення загального характеру про те, що Україна перебуває під зовнішнім впливом, так і повідомлення про те, що це Захід хоче знищити слов’ян і залишити їх десять мільйонів. В принципі, це теж поширювалося в такому вигляді у телеграм-каналах. Власне, якщо говорити загалом, то «Телеграмом» в українському сегменті багато поширювалося таких конспірологічних теорій і, на жаль, через погане критичне мислення і низьку медіаграмотність деякі люди можуть на це вестися.
Говорить Владислав Фарапонов — журналіст, аналітик ГО «Інтерньюз — Україна».
«Риторика про перемовини поверталася, як флюгер»
— Я працював над темою перемовин. Все дуже співзвучне з тим, що говорила Дзвенислава, бо, насамперед, риторика перемовин поверталася суттєво, як флюгер: то в одну сторону, то в іншу. З одного боку росія демонструє готовність до перемовин, з іншого боку говорить, що насправді перемовин в певному форматі може не бути. А ще з іншого боку, що це західні країни забороняють Україні вести перемовини і так далі. Плюс активізувалася риторика про перемовини після того, як росія провела референдуми на так званих окупованих територіях і що поставила хрест на перемовинах з українського боку. Тобто вони знали про те, що це спричинить таку реакцію, але насправді після цього вони акцентують на тому, що в українському законодавстві, хоча це був лише указ Президента, про те, що нібито заборонено вести перемовини з росією. Але тут головне, що вони бачать цю війну як війну Заходу проти себе, не як російсько-українську. І прямо говорять, що західна підтримка — це спосіб продовження цієї війни. Тому з одного боку вони демонстративно хочуть показати, що вони за перемовини, а з іншого — ніяких реальних кроків не роблять.
