Мигіївська ОТГ — одна із чисельних громад, яка утворилася на Миколаївщині після децентралізації. За час, що минув, пережито немало. Є успіхи й невдачі, є нові виклики та їх подолання. Чимось можуть поділитися, на щось поскаржитися. Як вдається сьогодні долати перешкоди та вибудовувати життя громади в цей час, журналістка Гард.City дізнавалася у голови ОТГ Володимира Базалука.
Довідково
Мигіївська сільська територіальна громада — територіальна громада в Україні, в Первомайському районі Миколаївської області. Адміністративний центр — село Мигія. Утворена 9 серпня 2018 року шляхом об'єднання Мигіївської, Романово-Балківської та Софіївської сільських рад Первомайського району. До складу громади входять 2 селища (Бандурка, Іванівка) та 11 сіл: Богословка, Гаївське, Генівка, Куріпчине, Лиса Гора, Львів, Мигія, Новопавлівка, Романова Балка, Соколівка та Софіївка. Функціонують три старостинські округи, які є головним комунікаційним ланцюгом між головою та населенням.
Розподіл мав би відбутися по-іншому
Щоп’ятниці голова ОТГ Володимир Базалук в селі Лиса Гора. Тут у нього прийом громадян. Це найбільший населений пункт у Мигіївській ОТГ. Із восьми тисяч населення тут проживає три з половиною. Колись тут Володимир був сільським головою і мріяв, що саме Лиса Гора стане адміністративним центром ОТГ. Та сталося не так, як гадалося. За умовами децентралізації саме Мигія в 2018 році об’єднала навколо себе три сільські ради. Володимир Олексійович і досі бідкається, що розподіл відбувся якось неправильно.
Голова Мигіївської ОТГ Володимир Базалук
«Чесно? Розподіл мав би відбутися по-іншому, — пригадує Володимир Олексійович. — Не може бути Тарасівка, яка за чотири кілометри від адмінцентру, відноситися до Синюхиного Броду. Не може село Бандурка бути поділеним навпіл: половина — до Синюхиного Броду, а станція Бандурка —до Мигії. Уявіть собі, яка зараз у нас проблема з документацією. Ми свердловини не можемо оформити, бо розділено все це. Отаке нам випробування. Ще маємо непросту ситуацію в релігійному напрямку. Громада розділилася навпіл: одні перейшли до Православної церкви України, інші і досі захищають інтереси української церкви московського патріархату. Сьогодні, напередодні Великодніх свят, ситуація може загостритися. Доведеться долучати і правоохоронні органи, аби не було провокаційних моментів. Скільки разів я намагався посадити сторони за стіл переговорів, щоб дивилися одне одному в очі, аби не було протистояння. Поки вдається утримувати ситуацію, але все непросто».
В селі, не секрет, проблем чимало. Наразі весняні клопоти. Голова здійснює об’їзд території. Серед пріоритетних відзначає облаштування кладовищ та місць пам’яті. Сьогодні в громаді ведеться обговорення щодо облаштування Алеї Слави героям, які загинули під час російсько-української війни.
«Ми прийняли програму, — розповідає голова, — по вшануванню героїв і пропозицію щодо Алеї Слави розіслали по старостинським округам. Зараз чекаємо ініціативу від громади: чи вона має бути безпосередньо на місцях у старостинських округах, чи єдина — в центрі Мигії. Дочекаємося пропозицій, вивчимо їх, і як тільки будуть кошти, приступимо до реалізації проєкту».
Громада має бути учасником усіх процесів, які відбуваються
У громаді діють за принципом: «Всі важливі рішення мають прийматися разом». Така комунікація дає можливість, за словами голови, обирати той шлях, який до вподоби громаді:
«Мої двері завжди відчинені для всіх ініціативних громадян. Такого немає, щоб не розглянути, або не вислухати когось. Особлива увага до громадських організацій та їхніх запитів. Потрібно відповісти, приміром, на запит щодо зарплати голови, будь ласка, чи інші якісь важливі теми.
Тут ми висвітлюємо позицію влади, наші основні проєкти. Намагаємося пояснювати так, щоб не було зайвих запитань. А якщо вони виникають, то вирішуємо в індивідуальному порядку. Є у нас офіційний сайт, де люди можуть ознайомитися з усіма рішеннями та проєктами. Для порівняння скажу: якщо на початку моєї діяльності з проблемними питаннями зверталися масово, то сьогодні лише одиниці. Ось зараз я на прийомі, а людей практично немає. Це говорить про те, питання вирішуються. Ми вирішили болючі питання з освітленням, водою, адаптацією переселенців та наданню їм допомоги. Наші соціальні служби спрацьовують на всі сто відсотків. Маємо в будинках культури пункти надання допомоги, де роздаємо за потребами речі та гуманітарку. Звісно, що не все так безхмарно, як я зараз розповідаю, але питання вирішуються».
Щопонеділка у голови ОТГ загальна нарада з фахівцями. Тут обговорюють нагальне. Цього разу говорили про облаштування укриттів ліцеїв та гімназій громади. Серед тих, які потребують уваги, — Романобалківський та Іванівський освітні заклади. Питання вирішуються не кулуарно, а в присутності усіх.
Відкрито, бо прозоро
«Питання прозорості, загалом, не обговорюється, — говорить Володимир Олексійович. — Це і декларації, і звіти, і питання роботи влади, і відкриті сесії — все це відбувається у нас прозоро. До речі, ми мали перед війною закупити обладнання для запису сесій. Та війна завадила, а зараз вільний залишок можемо використовувати лише на захищені статті. У нас такого немає, щоб не відреагували на запит. Наші працівники серйозно над цим працюють, ми з цим не жартуємо. Запити від ГО надходять різні: яка зарплата, куди кошти ідуть. Це у нас все прозоро. По-іншому бути не може, бо це судова справа».
У бюджеті держави немає коштів на ремонт доріг
Серед нагальних питань і дороги. 57 кілометрів дорожнього покриття лише в Лисій Горі, які планувалися до війни під капітальний ремонт, так і залишилися в планах. Та надії на вирішення цього болючого питання голова не покидає.
«Сьогодні це наш біль, — розповідає Володимир Олексійович. — Особливо дорога, яка сполучає місто з селом. Перед війною був зроблений проєкт, з проєктантами було все уже узгоджено, і тут почалася повномасштабна війна і ми не змогли реалізувати задумане. Тепер в цьому році бачу на Prozzoro повторний проєкт. Виникає питання: а навіщо повторний, він уже є готовий. Чи варто витрачати знову 11 мільйонів на це? А далі ще має бути експертиза. Можливо, надія на Міжнародні організації. Бо, для прикладу, сьогодні Данія дуже тісно співпрацює з Миколаївщиною і є можливість виграти грант. Тоді це варіант. Загалом, з дорогами у нас біда. Бандурський олійноекстракційний завод, який є найбільшим платником податків в громаді, не може нам допомогти, бо це дороги державного значення. Натомість у 2023 році ми зуміли домовитися з керівництвом щодо асфальтування комунальної дороги. Тут така схема, що з місцевого бюджету на державні дороги ми не можемо виділяти кошти, бо це буде нецільове призначення, а область в цьому році нам кошти не виділяла. От зараз тільки почали Н-24 робить, що на Мигію. Також буду просити керівництво вищеназваного заводу, щоб допомогли нам і на Бандурці дорогу підлатати. Розумієте, це таке коло, яке важко розірвати. І питання це піднімалося кругом, але ситуація ось така непроста. В бюджеті держави немає коштів, бо іде війна. Надія сьогодні на грантові проєкти. До речі, в минулому році нам вдалося залучити 13 мільйонів від міжнародних донорів на проведення водопроводу у Софіївці».
Лише разом можна здолати ворога
«Та пріоритетним питанням сьогодні у нас допомога ЗСУ, — продовжує розмову Володимир Базалук. — Ми намагаємося швидко реагувати на запити військових. І дякувати депутатам, які розумно підходять до цього питання, при прийнятті уже нового бюджету виділили 6 мільйонів на потреби військових. Вважаю, що цей напрямок роботи сьогодні найважливіший, бо це загальна біда і загальна проблема. І лише разом можна здолати ворога».
Від наслідків комуністичної ідеології почали позбавлятися ще в 2015 році: замість леніна Шевченко та Леся Українка
Не менш нагальним питанням є завершення процесу декомунізації. У Мигіївській громаді цей процес на стадії завершення. Від наслідків комуністичної ідеології тут почали позбавлятися ще в 2015 році. На той час Володимир Базалук ще був головою у Лисій Горі.
«У 2015 році, — розповідає Володимир Олексійович, — ми уже знесли тих ідолів і на їхнє місце в 2016 році поставили погруддя Шевченка та Лесі Українки. Думаю, що тут ситуація: пообіцяв / виконав зіграла чималу роль. Люди повірили в те, що можна разом подолати навіть такі «вічні символи». Тому далі процес перейменування вулиць у нас пішов без усіляких проблем. Чому? Бо ми проводимо прозоро громадські обговорення згідно законодавства. Люди вирішують самостійно, телефонують, пропускають протоколами. Далі ми виходимо на виконком, затверджуємо, потім рішенням сесії затверджуємо — і все. В 2015 році 17 вулиць перейменували, у 24 зараз своїм розпорядженням ще 15 вулиць по Лисій Горі і дві вулиці на честь загиблих воїнів назвали. По іншим громадам все так же відбувається. Таблички також відразу виготовляються та документи. Проблем у нас тут немає.
Звісно, що проблемних питань в громаді чимало. Багато чого ще потрібно зреалізувати. От в минулому році ми створили свою КУ «Місцева пожежна охорона» у Софіївці. Вона вже рік працює. Зараз маємо отримати два автомобілі на поліцейські громади, які пройшли конкурс і почали працювати. Одна автівка закуплена через місцевий бюджет (1 мільйон), інша автівка зайшла до нас за програмою.
Зараз готуємо проєкти під тимчасове житло, щоб вирішити питання забезпечення житлом переселенців. Розглядаємо питання розвитку туристичної інфраструктури та сплати податків підприємцями, які працюють в цій сфері. Туризм — це та сфера, яку можна і треба розвивати, і це б була дуже гарна ніша та гарні кошти в бюджет. Під туризм можна підтягнути багато інвестицій, але поки війна — то це важко зробити. До речі, перед війною ми в Мигії вичистили практично увесь пляж, приїздили київські проєктанти, але зреалізувати не вдалося. Тепер чекаємо та наближуємо Перемогу. І не перестаємо вірити в те, що Україна переможе. Зараз основне — допомагати ЗСУ! Розумієте, там де люди горять роботою — там і настрій, і всі чекають перемоги!»
Нагадаємо: збір пропозицій від мешканців по перейменуванню 17 вулиць Мигіївської громади тривав до 7 березня 2024 року.
- Підписуйтесь на нас у Telegram: канал Гард.City або Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook.
- А ще ми є у Instagram.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
