З початком повномасштабної війни більшість підприємців навчилися жити в нових умовах: під час війни всупереч війні. Журналісти це добре бачать на прикладах наших героїв, які подолали паніку та невизначеність й продовжили займатися своєю справою. Сьогодні наша розповідь про представницю малого бізнесу та логопеда Нілу Бартусенко, яка уже 15 років поспіль працює у приватній освітянській сфері. Її дитячий центр «Ерудит» практично з перших місяців війни почав надавати допомогу у вирішенні проблем дітям-переселенцям.
Ніла Бартусенко: «Те насіння, яке люди посадять, допоможе їм пережити наступну зиму»
Нілин робочий день розписаний до хвилинки. Аби знайти час для нашого спілкування, довелося поєднувати з заняттям. Поки логопед працює з чотирирічним Єгором, ми спілкуємося з його мамою.
Розповідає: вдалося виїхати з окупації випадково. Поки були там, весь час проводили у підвалах. Уже тоді побачила страх в поведінці дволітнього сина, а коли вирвалися з лап ворога, зіштовхнулися з новою проблемою — хлопчик перестав розмовляти. Зараз йому діагностують розлад аутичного спектру
Уже півтори роки поспіль Олена приходить з Єгором до дитячого центру «Ерудит». За цей час хлопчик заново навчився комунікувати, розрізняти предмети та поступово налагоджується мовленнєвий процес. Таких дітей, каже Ніла Бартусенко, у центрі чимало. І більшість з них травмовані саме війною.
Коментує Ніла Бартусенко: «Дуже багато до нас ходить переселенців з Херсонської області, з Олешків і на хореографію, і до мене (Ніла за фахом логопед — ред.). Це важкі дітки, немовленнєві. Не було у них щипкового захвата, вони не розуміли, як взяти ту карточку, як іграшку поставити, я вже мовчу про втулки дерев’яні. Це ми все вчимо, навчаємо. Дуже гарні результати маємо».
П’ятирічному Ромчику Петренку з Харкова теж був виставлений діагноз «розлад аутичного спектру». Поки родина жила у Первомайську, приходили на заняття до Ніли. Тепер вони повернулися на Харківщину. Час від часу телефонують Нілі й дякують за допомогу.
Даля знайомимо з Макаром. Ще півроку тому він не вимовляв більше шести звуків. Тепер проблемною залишилася лише «р». Мама Юлія задоволена результатами та методикою роботи і впевнена, що до школи у сина все налагодиться. До речі, в центрі не лише займаються логопедією, а й підготовкою дітей до навчання. Тут у них своє царство із букв та цифр. Чимало додаткової розвиваючої літератури та цікаві заняття. Ніла пригадує, як на початку війни дуже непросто було придбати дитячу літературу та іграшки.
Ніла Бартусенко: «Було спочатку дуже важко замовляти товар, його не ввозили в Україну. Те ж саме насіння, ті самі іграшки, якісь розвивайки, бо дітям постійно потрібно для дитячого центру давати нові завдання. Їх так легше зацікавити, їм так цікавіше сюди ходити. Треба було його все шукати, десь воно з’являлося, ти його намагався викупити, щоб було що запропонувати дітям».
У дитячому центрі «Ерудит»
Загалом, початок повномасштабної війни став важким випробуванням для родини Бартусенків та для їхнього бізнесу. Було чимало вагань, були стадії прийняття й неприйняття ситуації, а потім наступив тотальний страх відповідальності за дітей та їхню долю.
Ніла Бартусенко: «Було страшно, мабуть, лякала незрозумілість, як себе вести в таких ситуаціях. Для нас це було вперше. І дай бог, щоб в останнє, щоб ані наші онуки, ані діти не відчували це на собі. Було важко, бо не було зрозуміло, куди їхати, як взагалі себе вести: виїжджати чи не виїжджати, але, з іншого боку, ти розумів, що тут лишаються діти, яким ти потрібен і які від тебе залежні. Через те було прийнято рішення зібрати себе в кулак і почати працювати».
Першими, хто прийшов на допомогу, були самі батьки підопічних, які телефонували й просили про відновлення занять. Так поступово все налагодилося. Звісно, пройшли через блекаути, але віра в те, що все буде добре, тримає і рухає вперед.
Ніла Бартусенко: «Віра в те, що ти допомагаєш людям, — це те, що зараз тримає на плаву. Мабуть, це найміцніше, що мене тримає на плаву. Я вірю, що моя допомога потрібна, я вірю, що те насіння, яке люди посадять, вони виростять, воно допоможе їм пережити наступну зиму. Що вони зможуть втриматися тут у нас, на нашій Батьківщині, що їм не треба буде виїжджати».
Дитячий центр «Ерудит» у Первомайську
Ще однією фішкою центру «Ерудит» є його хореографічний напрямок
Тут завжди аншлаг. Керує ним творча й велика життєлюбка Інна Буфалова. Навчає дітей тому, що вміє і любить. У цей час, каже, важливо дітей відволікати від страхів, які породила війна.
Інна Буфалова, керівниця хореографічного колективу «Мозаїка» ДЦ «Ерудит»: «Вкладаючи в дітей щось, ми потім матимемо набагато більше, набагато краще. Війна впливає дуже сильно і на батьків. Вони закриваються, не так часто спілкуються з дітьми. А діти мають гаджети, в яких сидять. Набагато краще, щоб батьки зробили так, щоб діти не сиділи в гаджетах, приділяли дітям час».
Інна намагається навчити дітей не лише танцювати, а й бути впевненими в собі. Сама прийшла до центру якраз напередодні війни. Тож, все, що випало на долю «Ерудиту», стало і її часткою життя. Випробування загартували і дали впевненість в тому, що на правильному шляху. Тепер разом з Нілою займається вихованням дітей та допомагає їм розвиватися.
Займаючись вихованням, тут не забувають і про головну свою місію — допомагати ЗСУ. Проводять волонтерські заходи, аукціони, де збирають кошти в підтримку воїнам і вірять в Перемогу. Сьогодні з посмішкою згадують, як шукали генератор, аби пережити блекаути, свої перші свята, які організовували уже в воєнний час, і вкотре приходить усвідомлення: шлях, обраний заради дітей, — єдино правильний.
Ніла Бартусенко: «Найбільшою було похвалою, коли батьки виходили зі свята і говорили: «Ви не уявляєте, ми на ці півтори години забули, що зараз триває війна». На жаль, сирени повітряної тривоги повертають у дійсність».
Давня народна мудрість каже: «Дорогу долає той, хто не стоїть на місці». Бізнес не має права на зупинку. Він постійно має рухатися. А кризові моменти – то перевірка на міцність.
