Триває всеукраїнська художня акція з підтримки поранених військових «Малюнок надії»: наразі долучилися вже 78 учасників віком від 5 до 60 років із різних місцин України. Про учасників та їхні роботи, а також про плани на майбутнє розповіла журналістці Гард.City Катерина Баранюк — художниця, засновниця благодійного фонду «Янголи нескорених».
Прийом робіт триває до 22 квітня 2024 року (не включно, тобто, завершиться 21-го, в неділю). Далі відбудеться презентація виставки робіт у Первомайському краєзнавчому музеї, щоби містяни мали змогу на них подивитися, а наприкінці квітня малюнки поїдуть у Львів разом із командою митців. Організатори хочуть встигнути до Великодніх свят, щоби зробити бійцям подарунок.
«Спочатку ми гадали, що малюватимемо у Первомайську, але акція трансформувалася і переросла у всеукраїнську»
— Ми отримали запит із військового шпиталю щодо того, щоб оформити стелю, — розповідає Катерина Баранюк. — Усі підтримали, до кого ми зверталися. Якщо і відмовлялися, то це люди, у яких була дійсно поважна причина. До цієї акції долучилося дуже багато людей з Первомайська і не тільки.
Хочу сказати велике спасибі нашій освіті, загальноосвітні школи дуже завзято працювали, багато робіт зробили. Бере участь художня школа, теж діти малюють. Миколаївський культурний осередок «Арт спокуса», 10 митців долучилися, це майстри-професіонали. До нас долучилися художники із Західної Волині, з Києва, з Одеси (теж задіяна школа мистецтв). Із Кривого Рогу художниця знайшла публікацію на Суспільному, зателефонувала і сказала, що вона теж має бажання долучитися. Зі Знам’янки художня студія «Мастихин» прислала вісім робіт чудових. При тому, що в цьому пакунку були роботи і маленьких дітей, і дорослих. Залученість різновікових груп вражає. Ідея не залишила байдужими більшість людей.
Ця перша акція, вона неконтрольована. Не було часу створювати ресурс для прийому заявок, щоби бачити реальну кількість учасників. Щоразу, коли я розпаковую посилку, у мене тремтять руки, тому що ти не знаєш, що там, ти не знаєш, скільки робіт там, які вони будуть, кожна посилка — це своєрідний «сюрпрайз».
Малюнок надії
Дівчата з Миколаєва прислали роботи, вони розклали їх усі та знімали відеоролик.
Там є майстрині, у яких військові в родині, важкі життєві ситуації, в кожного своя історія, але вони так завзято малюють. Колосальна підтримка була з Миколаєва, ми багато років уже співпрацюємо.
Майстрині з МиколаєваФото: із особистого архіву Катерини Баранюк
Художниця з Києва Ольга Шинкаренко, майстриня із витинанок, теж взяла участь. Із Самчиків художник Віктор Раковський теж відгукнувся, він особисто зробив десять робіт, у техніці самчиківського розпису, підписав їх, прислав.
Такі акції потрібні. Ми кидаємо багато зусиль і ресурсів, щоб підтримати військових на передовій, але ті бійці, хлопці й дівчата, які поранені, проходять курс реабілітації, вони теж потребують дуже великої уваги. Усі ми знаємо, як діє мистецтво, як діє колір на психіку та емоційний стан людини. Наскільки воно допомагає у деяких випадках. Зрозуміло, що це не панацея, але на даний час маленьких справ не буває.
Нещодавно дивилася інтерв’ю нашого культурного діяча щодо розвитку культури під час війни, пролунала така фраза, що надбання наших пращурів, культурна спадщина, це дуже добре, але культура зараз трансформується і, на жаль, у культури нашої поранене обличчя. Це про те, що Україна – це вже не дівчинка у віночку в полі пшеничному, це щось більш складне.
Дуже приємно розуміти, що душа цієї акції у Львові, а серце — у Первомайську. Буде презентація в музеї наступного тижня, ми перші, хто продемонструє містянам ці роботи. Хочеться показати, бо тут є самчиківський розпис, петриківський розпис, таврійський розпис, який є близький до нас: це Миколаївщина, Херсонщина, південь України.
Петриківка, майстри, які цим займаються професійно, теж взяли участь, і ми покажемо їхні роботи. А після презентації ми будемо їхати, монтувати експозицію у Львові.
Учасники акції малюють
«Нам це потрібно»: з іскорки утворився творчий спалах
— Ідея була від початку ваша чи львів’ян?
— Так склалися обставини, що я два дні перебувала у шпиталі. І у мене перед очима була ця картина. Не вслухуєшся у розмови, але все одно якийсь потік інформації через тебе проходить. А на вході у шпиталь велика стіна, і білий птах з паперу зроблений. Я розумію, що хтось витратив свій час, хтось це робив з душею, але не вистачає там кольору. Для мене, як для художника, кольору не вистачало. Я подивилася, потім сконтактувала із полковником, фахівцем з морально-психологічного забезпечення. Він мене взяв за руку і сказав: «Нам це потрібно». Повів мене по шпиталю і сказав, що вони хочуть, але не знають, як це зробити. Він казав, що на сьогодні це дуже важливо. Так вийшло, що утворився потужний симбіоз, і з маленької іскорки утворився творчий спалах.
Взагалі-то я думала все це зробили силами своїх студійників. Тобто приїхати додому, дати дітям завдання. Але шлях від Львова до Первомайська далекий, є про що поміркувати. Я подумала, що момент залученості людей до цієї акції, коли будуть бачити: Одеса, Кривий Ріг, Миколаїв, — це для хлопців важливо буде. Тому що людина витратила свій час, свій ресурс і прислала.
Наразі задіяні 78 учасників, це ті, хто вже надіслали роботи, але є й такі, що в дорозі. До неділі 21 квітня ще є час. Із понеділка, 22 квітня, ми плануємо монтувати експозицію в музеї.
Пес Патрон
«До Великодня розмальовують крашанки, а ми розмалюємо їм стелю над головою, це буде подарунок для захисників»
— Це настільки потужно, не в плані художньої цінності, а в плані енергії, бо кожна робота — це обмін енергією, наші митці для військових стануть своєрідними емоційними донорами у цьому проєкті, — каже Катерина Баранюк.
Під час розмови до студії завітала одна з учасниць акції, первомайська художниця, викладачка художньої школи Ганна Халджаєва. Пропоную теж додати пару слів. Пані Ганна сміється:
— Я сиділа, щось так стало сумно, давно нічого не робили. Питаю: «Катю, може, щось придумать?» Вона: «А я вже придумала!» І тут воно закрутилось, завертілось.
У художній студії
Великий внесок у реалізацію проєкту роблять різні люди. Ганна Халджаєва бере участь і як одна із кураторів проєкту, і як художниця. Артем Христенко займається розповсюдженням інформації, допомагатиме у створенні виставки. Анна Христенко — дизайнерка проєкту, адже в процесі потрібно монтувати ролики, цією роботою займається вона. Підтримав нас Володимир Головчак, настоятель Української Православної церкви. Також є допомога від магазину «Будмаг».
Художня акція матиме продовження
— Це акція з продовженням. Ми будемо фотографувати роботи після поїздки у Львів, коли вже буде повністю змонтований проєкт, будемо робити онлайн-виставку, і розвивати це далі, адже шпиталів багато. Мені теж дуже цікаво, як воно буде, — каже Катерина Баранюк.
Яскраві малюнки дарують емоційне тепло
— Те, що ми збираємо тут роботи, — це двадцять відсотків від усієї акції, тому що вся складність і всі сили підуть на те, щоб змонтувати експозицію. Бо це не просто зайшов і все причепив. Кожній роботі потрібно підібрати сусіда, щоб все було гармонійно. Треба відповідально ставитися до цього, тому ми будемо їхати командою і вже після звітувати, що у нас вийшло. Це як у пісні: ніщо не спинить ідею, час якої настав, — завершує розмову Катерина.
- Підписуйтесь на нас у Telegram: канал Гард.City або Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook.
- А ще ми є у Instagram.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
