Ця історія про те, як мрії допомагають досягати успіху, мети і навіть розвивати економіку. Кажуть, люди, які вірять, що можуть змінити світ, зрештою його змінюють. Первомайчанка Наталія Вдовиченко — невиправна мрійниця, яка, завдячуючи своїй наполегливості та креативності, із журналістки-мисткині стала бізнесменкою, яка навчає. Про шлях до бізнес-школи для хендмейдерів у підприємиці розпитала журналістка.
Наталія Клименко та Наталія ВдовиченкоФото: Наталія Клименко
Наталка Вдовиченко — моя колежанка, тележурналістка. І так, як не буває колишніх, то і до сьогодні її вважаю телевізійницею. Тривалий час Наталка працювала в рекламному відділі одного місцевого медіа і паралельно займалася творчістю. Створювала жіночі брендові аксесуари та прикраси. Останнім часом набула популярності саме в цьому напрямку. В 2021 році стала однією із семидесяти учасниць творчого проєкту, коли мисткині вишивали фрагмент рельєфної мапи України. То була така феєрична та масштабна подія, яка добре запам’яталася. Нещодавно я дізналася, що Наталка відкрила свою власну справу і стала навчати хендмейдерів заробляти своєю творчістю. Зустрітися за кавою домовилися завчасно. Відверто кажучи, це наша чи не перша зустріч з моменту повномасштабного вторгнення. Тож дві Наталки на каві — це, як герої з Мар’яниної книжки «Люди на каві», які сміються, плачуть, зізнаються в коханні, розповідають про подорожі, будують плани. Це дивовижна подорож у світ відчуттів. Встигай лише записувати.
Записки від журналістки про майстриню-викладачку
Бізнес-школа для хендмейдерів — давня мрія Наталки. До неї ішла роками. Процес трансформації прискорився, коли вираження власної індивідуальності та креативності вже не можна було приховувати. Тож зваживши всі «за» і «проти», вирішила спробувати навчати творчих людей заробляти на власній справі.
Експертка з просування хендмейд-майстрів, провідниця у світ прибуткового хобі
— Для митців головне — це творити, — говорить Наталя. — Але не погоджуюся з висловом, що класний митець — це голодний митець. Своєю творчістю вони можуть заробляти і жити за власним сценарієм. Насправді, гроші мотивують людей творити та продавати. Вони допомагають оцінити творчість та цінувати аудиторію, яка розуміється на ручній роботі. У нас незвичайна торгівля. Якщо говорити про торгівлю і бізнес загалом, то там формула проста: є попит — буде пропозиція. Для прикладу, потрібні зимові колготи — всі їх починають завозити. А у митців не так. Ми робимо те, що нам подобається, і при цьому не шукаємо аудиторію. Я ніколи не думаю: ось купують у мене брошки, то буду їх виробляти. Той, хто робить декор, той, хто плете чи робить свічки, він теж так не думає. Він думає про те, що йому до душі. Потім те, що до душі, знайде свою аудиторію, якій це відгукнеться. Тобто система інша. І тут у хендмейдерів, які б хотіли продавати свої роботи, виникає ступор. Вони йдуть навчатися професії SMM-менеджера. А там все побудовано на сталому бізнесі. І тоді виходить, що інформація для нашого творчого маленького бізнесу не накладається. Її потрібно тестувати. Я тестувала три роки і останні три роки я працювала класно, бо розуміла, як це працює. Але у мене є досвід з продажу, бо я цим займалася професійно. І тут, з одного боку хендмейдери це вивчають, а з іншого— вони дивляться на інших майстрів, які викладають в соціальну мережу свої роботи, і у них є продажі і вони такі думають: це і я так можу. Ось викладу свої роботи і у мене будуть купувати. Але тут така омана виходить. Ось це все я і почала сама вивчати. По великому рахунку, мене підштовхнули дівчата, які зверталися за консультацією. І, потрапивши на одне навчання, я замислилася, що це буде класний продукт для людей творчих. Тому що працювати просто з бізнесом — це одне, а з творчим — абсолютно інше. Мені це ближче, бо я знаю болі і потреби творчих людей. Виходить, тепер хендмейдери — мої клієнти, і я знаю, як їм допомогти. Ось, власне, в цьому напрямку я рухаюся.
«Якщо ви хочете в чомусь розбиратися, але не можете розібратися, почніть розбиратися»
— Я допомагаю людям розбирати сірі думки, які заважають їм презентувати свою творчість і продавати, — продовжує моя співрозмовниця. — Одного разу мені потрапила на очі стаття. Там була статистика про бізнес під час війни: який користується попитом, а який провалюється. Так от, бізнес хендмейд виріс за рахунок того, що багато людей в цей час втратили роботу, особливо жінки. І навіть той, хто мав і має роботу, займається творчістю для того, щоб побудувати свій власний світ, який рятує від того жахіття, що є навколо. І ось на фоні цього майстрів ручної праці побільшало. Загалом, творчість — це свого роду медитація. Я спеціалізуюся на інстаграмі, бо це безкоштовна платформа. Допомагаю розібратися, як вийти майстру на онлайн-продажі, щоб дійсно купували. І тут є дуже багато нюансів. От цьому я й навчаю. Точніше, ділюся власним досвідом. Знаєте, я робила розпаковку і так цікаво вийшло. Виявляється, що я в продажах уже 35 років. Ще в 11 років мені довелося вийти на ринок. Тоді скрутні часи були: мама — вчителька, тато — інженер, почесні такі професії, але заробітку не було. І батькам доводилося віддавати на продаж домашні дрібні речі. Спочатку це робили через сусідів, а тоді вже й мене долучили. То я бігала на ринок, а тоді приходила до школи навчатися. Тепер згадую, як то було страшно — робити свої перші продажі. Я про це, звісно, забула, і якби не розпаковка, то і не згадала б. І це я робила перед тим, як формувати свою нову сторінку в інстаграмі. Мені потрібно було довести людям, що я щось в цьому розумію, бо окрім сторінки та прикрас на ній більше ніяких доказів. Я проводила прямі ефіри, розповідала про себе. До речі, на своєму курсі я теж намагаюся робити невеличкі розпаковки. Найперше запитую: а що будете у сторіс розповідати про себе. І тут починаються вагання, мовляв, кому я цікава і так далі. Насправді тем, дотичних до творчості, які можуть розкрити особистість, дуже багато. Є таке правило у продажу: «Люди купують у людей». Ми виходимо на ринок і йдемо туди, де привітніший продавець, де знайомий. Точно так працюють контакти і в інстаграмі.
Творчі люди насправді дуже закриті в собі. Знаєте, це така зручна мушля, де вони ховаються від світу. Мовляв, хто захоче, той і купить, але насправді продажу прагнуть усі. Це дуже приємно, коли люди купують у тебе. Це такий поріг визнання.
— Ось так все і закрутилося, — щиро ділиться Наталка. — У серпні минулого року я мріяла про грант, навіть розробила стратегію і бізнес-план. А потім сіла і подумала:, а чом би це все не розпочати самій? Створила свій перший продукт. І ось уже у мене завершується другий потік, а в травні буде третій. Потім планую паузу, бо потрібно перебрати свій інфопродукт. Розумієте, майстер не може продати те, що не від нього іде. От в чому справа. Це те саме, що тобі скажуть на ринку продавати молочку, а ти до цього ніякого відношення не маєш. Повертаючись до того, що майстри закриті, бо їм це зручно, то інстаграм — зручна річ. Якщо на ринку ми мусимо стояти, контактувати, усміхатися і обслуговувати, то тут ми можемо відпочивати, а на сторінці можуть з’являтися нові повідомлення, нові підписники, бо людей привертає ваша особистість, їм заходить ваш контент. Я це побачила — тепер хочу перелаштувати свій проєкт. А ще планую марафон. Тож, якщо ви хочете в чомусь розбиратися, але не можете розібратися, почніть розбиратися.
«Ті, хто налаштовують себе на роботу — досягають результату»
— Має бути планування. Творчі люди насправді цього дуже бояться. Але механізм, який ти запустиш, вивільнить тобі час для іншого, — наголошує Наталія. — У тебе буде час на все: на родину, на інші заняття. Дехто думає: ого, як багато треба зробити, і починають просідати. А ті, хто налаштовують себе на роботу, — досягають результату. Знаєте, всі великі трансформації відбувалися у кризові моменти. Просто одних це пригнічує, а інші починають шукати можливості. Мозок шукає, що тобі краще. А краще, звісно, займатися улюбленою справою і отримувати сталий фінансовий результат. Я би ще додала, що навантаження зближує родину. Це можу стверджувати на власному досвіді. Ми більшу частину життя з чоловіком пропрацювали в одній сфері, то і після роботи не давали собі можливості не думати про робочі моменти. А тут є в планах години, які суто для сім’ї. І це чітко розмежовується. Я би виокремила ще одну проблему, це коли немає підтримки і невіра в те, що ти можеш заробляти. Я сама це пройшла. Але цей період припав на період моєї рекламної діяльності. Чоловік мені казав: «А нащо ти це робиш»? А я відповідала: «Мені подобається».
А коли уже пішли замовлення, то питання постало по-іншому: «А у тебе є замовлення?» Тут головне — особиста віра, бо ми шукаємо опору десь, а її треба знаходити в собі та в однодумцях. Для прикладу, ті, хто в приходить на такі навчання, однозначно всі отримують шалену підтримку і розуміють, що вагання та невпевненість в собі є не лише у них. І вони бачать, що хтось дуже швидко просувається вперед, аналізують, що він робить для цього, і потім самі ж підтягнуються. Це такий процес взаємозв’язку, коли ти віриш в це, то і родина починає вірити і допомагати, і інші бачать твої результати. Ось у мене на навчаннях були дівчата, яким чоловіки подарували курс, і це підтримка. На навчаннях я чітко розумію, що потрібно хендмейдерам. Багато уваги приділяю кожній, виокремлюю на особистий супровід, витягую і наповнюю їхні білі плями.
«Моя задача — розкрутити комунікацію, щоб людина отримала результат»
— До мене на навчальний курс приходять дівчата, які в’яжуть, роблять іграшки, свічки, займаються домашнім декором, прикрасами, власне, це вся ручна робота та вишивка, — ділиться досвідом Наталія Вдовиченко. — Я даю їм ази, а далі все залежить від самої людини. Є ті, які соромляться. Моя ж задача — розкрутити комунікацію, щоб людина отримала результат. Дівчата перший раз виходять у сторіс, вони починають розуміти себе, не когось копіювати, а себе презентувати, бо купують індивідуальність. Я не набираю великі групи, не ставлю високої планки, я просто навчаю тому, що знаю сама. Я весь час у пошуках удосконалення, мені хочеться, щоб мій продукт був максимально корисним для тих, хто приходить. І у мене є зареєстрований ФОП, я плачу податки, тобто, все законно.
«Коли людина чогось хоче, то вона шукає можливості, а коли ні — шукає виправдання»
— Розкажу свою історію, коли у серпні минулого року провела майстер-клас по виготовленню брошки «Код нації», — згадує Наталія. — Чому я це зробила? Бо побачила, що мою ідею та сам ескіз почали копіювати інші. А ідея у мене народилася випадково ще на початку повномасштабної і вона мені дуже дорога. І тоді я подумала, що просто потрібно поділитися своїми напрацюваннями. Насправді дуже легко ділитися тим, що іде від душі, бо ти знаєш, який сенс заклав у свою роботу. Це був непростий період в житті, коли ще була невизначеність, коли ми всі були розгубленими. Пам’ятаю той ступор, в якому я опинилася, свої сумніви і навіть думки виїхати з країни. І от, щоб якось відволіктися, я почала малювати ескізи різних патріотичних прикрас. В інтернеті побачила серденько зі східним орнаментом, молитву і якісь кодові слова.
Матеріалів, з чого робити, практично не було, і придбати теж не було де, бо магазини всі були зачиненими. То я пригадала, що мала щось серед своїх старих запасів, і почала робити це серденько. Це був такий хвилюючо-гарячковий процес. За березень я заробила на цій прикрасі 10 000 гривень. І це, практично, були всі гроші в родині на той момент. І я зрозуміла, що не варто опускати рук, варто шукати можливості. Напевне, саме цей процес ідеї та роботи над нею мені надав сили та впевненості. Коли людина щось хоче, то вона шукає можливості, а коли ні — то шукає виправдання. У мене завжди були замовлення і мені завжди приносив задоволення процес виготовлення. Так, я спала по три години на добу, бо творила переважно вночі, але через усе це треба було пройти. Думаю, що свідомість мене внесла в творчість, і ось тепер я тут, де мені комфортно і цікаво.
«Треба мріяти, діяти і планувати»
— Треба мріяти, діяти і планувати. Лише так можна продовжувати життя. Без мрії дуже важко жити. Зараз багато кажуть, що під час війни не до мрій, але я хочу сказати: якщо цього немає, то і немає сенсу в житті. Треба ставити перед собою мету, нехай маленьку. Для прикладу, придбати умовно ящик морозива, або пройти майстер-клас, або запустити власну справу. Хтось мріє про суперстатки — і це класно, але для творчих важливо ще не просто мріяти, а відчувати визнання, бачити попит на свою продукцію. Завжди питаю у дівчат: «Коли щось продали, що відчули?» І тоді починається: «Я була така щаслива!» Ось потрібно й запам’ятати це відчуття окриленості та щастя — і на цьому підйомі рухатися далі. І це все життя. Якщо спуститися в буденність, то ми ж плануємо піти до магазину, чи на вихідні плануємо варити борщ. У маленькому бізнесі так само. Для того, щоб творити — треба продати та знову творити те чи інше. Сьогодні на хендмейді мати зарплату дуже просто.
В моєму опитувальнику є запитання про мрію. І коли дівчата пишуть, що хочуть свій магазин, або ж якийсь острівець в супермаркеті, тоді питаю: «А навіщо це вам?» Це ж стільки насправді клопоту, а в інстаграмі є мільйони покупців. То хіба не варто цим скористуватися? Просто будьте сміливішими, розширюйте можливості польоту своєї фантазії — і це все стане в нагоді.
«Дякую за тепло, яке випромінюєш та надію, яку даруєш!»
Ми довго розмовляли. Від професійного переходили до особистого і могли ще довго говорити, бо ж легко з тими, з ким на одній хвилі. І, звісно, що мої нотатки — то неповна версія усього проговореного. Але як підсумок: Наталка — великий мотиватор, а ще — цілеспрямована творча особистість. Хай нова справа буде на радість їй та на користь іншим.
- Підписуйтесь на нас у Telegram: канал Гард.City або Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook.
- А ще ми є у Instagram.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
