22 березня 2024 року в артхабі Вінграновський відкрилася виставка робіт майстринь Первомайщини. На виставці можна побачити картини, виконані у різних техніках: вишивка бісером, хрестом та стрічкою, флористика, аплікація, а також вишивані рушники та сорочки. У фоторепортажі Гард.City познайомимося ближче із майстринями, які створюють цю красу.
«Кожна з майстринь — самобутній талант, індивідуальність, у кожної свій стиль»
Коментує Наталія Терещенко, голова художньої ради артхабу Вінграновський:
— Сьогодні у нас дуже важлива і цікава подія. Важлива тим, що ми ще раз засвідчуємо, що Первомайщина дуже талановита, щедра на таланти. Але є таланти, які усі знають, які вже зробили свій внесок в культури України, світу, Первомайщини. Це — Вінграновський, Антонюк, Колодій; зараз продовжують збагачувати Олекса Різників, Дмитро Єребакан, Іван Кострикін, Катерина Баранюк, Жанна Семененко, як продовжують цю традицію. А є люди скромні, які працюють нібито для себе, створюють оці чудові мистецькі зразки. Але їхні роботи мають велику художню цінність, вони варті того, щоб дати можливість подивитися на них широкому загалу. Тож сьогодні саме для таких людей організована виставка.
Учасниці, організатори та відвідувачі виставки в артхабі Вінграновський
Виставка організована за ініціативою Тетяни Степанівни Ляшенко, громадської діячки, членкині Ради ветеранів. Вона запропонувала, ми підтримали цю ідею. Зібрали ці роботи. Їздили до майстринь додому по роботи, бо більшість учасниць поважного віку. І сьогодні маємо можливість показати частину цих робіт.
Людмила Данилюк. Картина, вишита бісером
Це лише маленька частинка. Коли ми зайшли в оселю однієї з майстринь, то наче потрапили у музей. Усі стіни — в картинках. Коли ми збирали ці мистецькі витвори, були вражені їхньою красою, глибоким змістом і майстерним виконанням.
Роботи Людмили Данилюк
Кожна з майстринь — це самобутній талант, індивідуальність. У кожної свій стиль, своя техніка. Валентина Олександрівна Штовбанько займається флористикою; Людмила Василівна Данилюк вишиває хрестиком та бісером; Валентина Нагальнюк — вишивка хрестом; Тетяна Архіпова — вишивка стрічкою, Ірина Відмиш — старовинна мережка.
У більшості традиційні народні мотиви, але у кожну вкладений свій зміст.
Техніки виконання робіт дуже різні
«Наші майстрині дуже скромні і дуже талановиті»
Розповідає про виставку її ініціаторка Тетяна Ляшенко:
Тетяна Ляшенко розповідає про ідею виставки
— Вдячна Наталії Терещенко, що згодилися прийняти виставку наших майстринь, дуже талановитих і дуже скромних. Нам довелося багато часу їх вмовляти, щоб вони наважилися на це. Але роботи варті того, щоб ми подивилися на них і надихнулися неординарною творчістю майстринь, їхньою копіткою і фантастичною працьовитістю, нездоланною жагою до життя і до творчості, незважаючи на поважний вік. Вони знаходять силу, час і натхнення, щоб виготовляти такі неперевершені роботи. Вони творять для майбутніх поколінь, і за це ми вдячні кожній. Усім бажаємо мирного неба, міцного здоров’я, довгих років та багато сонячних, творчих днів попереду. Як і все народне мистецтво, вони є зв’язком між попередніми поколіннями наших талановитих пращурів і посилом у майбутнє, щоб наші діти надихалися їхньою творчістю.
Вишивка стрічкою, Тетяна Архіпова
«Україна була, є і буде!»
Про враження від виставки та про свою творчість розповідає Валентина Олександрівна Штовбанько, яка займається творчістю 15 років:
— Згадую вислів нашого відомого актора, який сказав, що ми відрізняємось від росіян тим, що любимо створювати. Дивлячись на ці роботи, на ці рушники, на ці вишиванки, перехоплює подих. Звісно, ми це бачимо і в магазинах, але від цих випромінюється така енергія! Я у такому захваті, що просто не вистачає слів. Дякую усім майстриням, це неймовірно гарно!
Валентина Штовбанько
Мої роботи відрізняються тим, що тут немає голки, створені вони, в основному, у техніці аплікації із тканини, а також флористика.
Робота Валентини Штовбанько. Аплікація
Ось цю картину я назвала «Обпалена весна». На ній Мавка обіймає поламане, обпалене дерево, яке починає оживати , на ньому гілочки свіженькі, новенькі. Пелюстки з букету маків падають на землю, і там, де вони падають, земля також оживає, проростає травичка.
Роботи Валентини Штовбанько
«У мене завжди є колоски, — розповідає майстриня. — Я зробила ось таку Україну, це дівчина, постать така впевнена, руки у боки — «Не дочекаєтесь! Україна була, є і буде. Така, як вона є».
Україна була, є і буде
Роботи Валентини Петрівни Нагальнюк та Тетяни Георгіївни Архіпової нещодавно експонувалися у Первомайському краєзнавчому музеї на виставці «Квіткова фантазія», кошти з продажу робіт спрямовувалися на підтримку ЗСУ.
«Частинка нашої України подорожує світом»
Розповідає Валентина Нагальнюк, за фахом вчителька фізики і математики:
Валентина Нагальнюк
— Тут зібралися творчі люди, з якими приємно спілкуватися і вчитися у них. Ми з Танею (Тетяною Архіповою, — прим. авт.) дружимо, разом подорожували до Миколаєва, багато вишивали, виготовляли ляльки.
Роботи Тетяни Архіпової, Владлени Слєсаренко і Валентини Нагальнюк
Нам завжди комусь хотілося зробити приємне, дарували свої роботи. Навіть у Канаді наші роботи є, в Америці, Частиночка нашої України подорожує по всьому світу.
Роботи Валентини Нагальнюк
«Буває, вишиваю з 6-ї ранку до 5-ї вечора»
Розповідає про свою вишивку Людмила Василівна Данилюк:
Людмила Данилюк та її роботи
— У дитинстві вишивали пелюшки, рушнички, ромашечки. Мама вишивала і я теж спробувала, у мене до цієї пори лежать ті шматочки, де я починала вишивати. Потім я закінчила медучилище і поїхала в Казахстан. Там працювала директором дитячих закладів, 18 років там прожила, потім повернулася в Україну. Директор, у якого я вчилася у 17-й школі, прийняв мене в школу-інтернат. Там пропрацювала 24 роки. Оскільки працюю весь час із дітьми, то у мене які хочете іграшки є вдома, які хочете поробки є вдома, все те, що ми робили з дітьми, я собі робила і залишала.
Пані Людмила вишиває рушники, картини, подушечки
Вишивати майстриня почала у 2011 році, після смерті чоловіка. За цих 13 років вишила 34 картини, 12 рушників, 14 подушечок маленьких, три сорочки: дві жіночих та одну чоловічу.
Пані Людмила показує глядачам свої роботи
«Вишивала собі рушнички, а дівчата, подружки моєї доньки, побачили, та як засипали мене — шістнадцять штук уже вишила. Дай Бог мені ще пожити, щоб я могла ще вишити, такі вже гарні ті рушники, — каже пані Людмила та показує зразки. — Хочу вишити ще ось ці картини. Це буде метр двадцять п’ять на шістдесят п’ять, а друга —
Картина, вишита бісером. Водяний млин. Людмила Данилюк
«Бувають такі дні, що вишиваю із шести годин ранку до п’яти годин вечора. Щоранку встаю і молюся Богу»:
Тож побажаємо майстриням міцного здоров'я і натхнення на довгі роки.
- Підписуйтесь на нас у Telegram: канал Гард.City або Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook.
- А ще ми є у Instagram.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
