1 лютого 2024 року в арт-хабі «Вінграновський» у Первомайську відбулася зустріч краєзнавців. Обговорювали ідеї, як зробити наше місто привабливішим для містян і гостей: читайте детальніше на Гард.City.
«Це приверне увагу не тільки до міста, але й до всієї України»
На зустріч завітали первомайські краєзнавці і зацікавлені містяни: Володимир Войтенко та Олександр Войтов — ініціатори краєзнавчої наради, а також Аполінарій Войтенко, Тетяна Хмара, Сергій Шевченко, Наталія Капацина, Ірина Зозуля, Олександр Новицький та інші.
Про мету зустрічі розповів журналістці краєзнавець Володимир Войтенко:
— Дехто звик, що зустрічі мають бути пишними, у нас буде дещо простіше. На виробництві це називається нарада. Олександр Войтов висловив думку, що бажано зібратися і визначити, чим є наше місто в історичному плані, і як поступово реалізовувати статус історичного міста. Воно насправді так і є, але реалізації дуже мало. Тому починати варто було б із найпростішого: які у нас є будівлі, визначні місця, видатні люди. Ми маємо поступово визначити пріоритети, фіксувати історичні моменти та перетворити наше місто в історичний центр.
Краєзнавці Володимир Войтенко та Олександр Войтов
Про сьогоднішню зустріч — Наталія Терещенко, голова художньої ради артхабу «Вінграновський»:
— Тут зібралися небайдужі люди, які цікавляться історією нашого краю, вивчають цю історію, які пов’язані із туристичною сферою, які мріють про краще і мають пропозиції щодо покращення нашого міста. У нас є спільнота літераторів, то чому б не створити спільноту краєзнавців? Тема краєзнавства завжди була цікава, а нині вона піднялася ще на щабель цікавості вище, тому що зараз такий час, коли люди повертаються до своїх витоків, своєї ідентичності, цікавляться історією нашого краю. Ми жили ніби у якійсь матриці: у кожному місті однакові вулиці, площі. Маю на увазі назви: вулиці дзержинського, лєніна і так далі. У нас були такі вулиці, у Вознесенську, в Миколаєві. Створювалася ілюзія про «одін народ». Ми не думали про те, що в нас є своя історія. Уже понад 30 років радянської влади немає, тож ці стереотипи час долати. Хоча вони існують і досі, ці стереотипи, але зараз вони руйнуються. Ми говоритимем про те, як зробити наше місто нашим, як зробити його цікавим, зручним. Можливо, із якимись пропозиціями можна буде звернутися до влади; можливо, щось ми самі зможемо вирішити.
Куди повести гостей-туристів у нашому місті? Це питання є актуальним: хоча місто має давню, цікаву історію, проте не всі містяни одразу назвуть варті уваги місця окрім парку чи центральної площі. А між тим, учасники зустрічі говорили про те, що наше місто має великий туристичний потенціал завдяки своїй багатій історії та самобутнім локаціям.
Володимир Войтенко додав: «Наше місто заслуговує на те, щоб ми свою історію знали краще. Треба навести «історичний порядок».
Для початку пролунала пропозиція встановити меморіальну табличку Терезі Марголіс на історичній будівлі на Грушевського, яка є пам’яткою архітектури (колишнє училище Терези Марголіс, нині ДЮЦНВ). Методистка ДЮЦНВ Наталія Капацина підготувала для присутніх презентацію про історію будівлі.
Нещодавно ми писали про цю будівлю, статтю можна переглянути на сайті.
Які ще цікаві ідеї пропонували учасники зустрічі
Під час наради пролунало чимало цікавих ідей. Зокрема, учасники пропонували встановити туристичні стенди у визначних місцях та біля пам’яток міста. На таких стендах містилася б коротка інформація про цю локацію та qr-код із посиланням для тих, хто хоче дізнатися більше. Також цікавою є задумка облаштувати у місті туристичні маршрути, наприклад, на честь Вінграновського або щось на кшталт «Квесту у пошуках козаків». Такі маршрути могли б бути пішохідними (у центральній частині міста) або ж автобусними (охоплювати більшу територію). Одна із найколоритніших ідей — зробити мінімакети історичних будівель, яких вже не існує, і встановити поблизу тих місць, де вони були розташовані (наприклад, Миколаївська церква, яка була на місці нинішнього скверу Перемоги).
Також згадали про перейменування вулиць міста. Дуже багато вулиць наразі ще не відповідають вимогам. Так, їх треба перейменовувати, але назви потрібно підбирати не будь-які, а такі, що стосуються людей, котрі зробили внесок в історію міста, як зазначив Володимир Войтенко. Також краєзнавець зауважив: у всі часи окупанти приділяли велику увагу назвам місцевостей. Саме тому після депортації з Криму корінного народу радянська влада замінила кримськотатарські назви своїми, щоби не залишилося пам’яті. Так само окупанти діяли скрізь: маркували території своїми назвами. Ми маємо це виправити, це дуже важливо.
Колекція знахідок
Цікавинкою зустрічі стала колекція знахідок Олександра Новицького, котрі власник приніс, щоби показати тим, хто цікавиться історією. Олександр продовжує справу свого батька, котрий, свого часу працюючи редактором газети «Прибузький вісник», займався історією та цікавився археологією.
Усі ці знахідки із Первомайського району, датовані різними століттями. У майбутньому Олександр планує передати її краєзнавчому музею. Колекція дуже цікава: тут є мідна люлька та інструмент для її чищення; кресало у вигляді собаки; козацький каламар (чорнильниця); персні та ієзуітський хрест; срібне ремінне закінчення та ґудзики; татарські вагові гирьки; бронзова печатка та підвіска Бернарда Претвича.
На прикладі цих артефактів наочно бачимо те, про що знаємо з історії: як у цих краях межували три держави — козацька, турецька та польська. Тож маємо дійсно самобутню цікаву історію, про яку варто розповідати на широкий загал.
- Підписуйтесь на нас у Telegram: канал Гард.City або Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook.
- А ще ми є у Instagram.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
