У проєкті «Зв'язані Україною» в’язану мапу Держави створювали в’язальниці із різних куточків нашої країни, у тому числі і з Первомайська. Про те, хто і як створював цю унікальну мапу, журналістка Гард.City поспілкувалася із організаторкою проєкту Оленою Масенцовою та первомайською майстринею Ольгою Добровольською.

«Усе у світі зв’язане»: ця мапа є взірцем єдності українців

— Пані Олено, які враження від проєкту — ваші та учасниць?

— Враження дуже зворушливі. Усі дівчата, які брали участь, писали тільки одне: таке враження, що тобі довірили щось таке велике, і ти неодмінно маєш із цим впоратися. Це дуже відповідально для кожної учасниці. Багато хто сумував, тому що є такі області, наприклад, Запорізька — дівчина, яка в’язала, з Мелітополя. Вона зараз живе у Києві і поки що, на жаль, не може повернутися додому. Тому для неї було дуже сумно в’язати. Але вона розповідала, що набагато приємніше було доторкнутися до створення чогось свого, рідного.

Ми у перші місяці вже звикли під час тривог в’язати. Дуже багато дівчат в’яжуть під час тривоги, заспокоюють себе, і розказують мені, що вони не рахують стовпчики, а читають молитву.

Київську область в’язала дівчина, яка була в окупації, із селища Немішаєве, під Бучею. Вони 42 дні з батьками провели в льосі. І також у неї тремтіли руки, коли вона в’язала Київську область і раділа звільненню.

Тому проєкт нібито яскравий, переможний, але зі сльозами на очах. Жодна дівчина не написала, що їй легко це далося. Тому що вони відчували відповідальність, відчували біль, смуток і все, що ними рухало, це жага Перемоги. Були прохання: будь ласочка, пришийте Крим дуже міцно! Луганську область також в’язала дівчина, яка у 2014 році приїхала з Луганська. Зараз живе у Києві.

Кожна учасниця зв’язала шматочок України і надіслала його мені, і потім, коли я зшивала і показувала це у себе на сторінці в сторіз, вони коментували: «Оленочко, будь ласка! Крим — міцно. Донецьк — міцно. Будь ласочка, щоб вони трималися дуже міцно на загальній мапі».

— Скільки майстринь долучилися до створення мапи? Чи тільки з України чи, можливо, з-за кордону також?

— У проєкті взяли участь 26 майстринь. Обирали область кожна свою. Якщо комусь не вистачало, обирали з того, що є. У нас була спільна група в телеграмі, дівчата познайомилися, спілкуються, скидали одне одній, що виходило. У кожної був маленький листочок формату А4, за яким треба було в’язати. Учасниці усі з України, з-за кордону не було нікого, бо дуже дорого було б потім пересилати. Хоча дуже багато дівчат є у мене в підписниках за кордоном, і вони, звісно, слідкували за цим проєктом.

В'язана мапа УкраїниВ'язана мапа УкраїниАвтор: Олена Масенцова


— Чому обрали саме такі кольори?

— Кольори підібрані під нашу новеньку студію, ми нещодавно відкрили простір для творчих людей у Києві.

Це — «місце сили» для майстринь, перший і єдиний такий арт-простір, який поєднує в собі магазин для творчості, студію для творчості та кав’ярню.

Наш проєкт Petelki Shop та Petelki Caffee виграв грант від держави. Ми залучили гроші, які отримали за цим грантом, для будування мрії. Своєї та мрії наших підписників, наших замовників. Зараз ментальне здоров’я жінки стоїть на першому плані. Люди, які приходять до нас, мають відчувати себе як вдома. Ми саме хотіли, щоб відвідувачі присіли, випили кави, з’їли десерт, поспілкувалися, помовчали, послухати музику і пов’язали прямо тут. Тому що дуже мало зараз місць для жінок, які можуть зануритися у творчість і поспілкуватися із однодумцями. Тому кольори були підібрані під інтер’єр нашої студії.


— Із якого матеріалу мапа та в яких в'язальних техніках створена?

— В’язали переважно з тоненької бавовняної нитки. Є деякі області, які з іншої нитки зв’язані. Ми скоригували свої дії, усі в’язали просто стовпчиками без накиду, є такий процес у в’язанні, зворотними рядками. Але з точки зору майстра можу сказати, що це дуже складно, тому що треба було не просто зв’язати полотно, а потрапити у розмір. Оці усі обриси, вони дуже хвилясті, вони різні, вони мають форму, і це повторити дуже складно. Тому, коли я набирала цю групу, я одразу попередила майстринь, що, перш за все, це буде досвід. Дуже корисний досвід у в’язанні. В’язати та прикладати до малюнка, а потім коригувати свої дії, десь збільшувати, десь зменшувати, це доволі складно. Були відгуки від дівчат, що вони по декілька разів перев’язували. Але вони впоралися.


— Скільки часу знадобилося, щоби зв'язати та з'єднати її, якого вона розміру?

— Мапа має ширину 130 см. З’єднували потихеньку, десь тиждень, тому що набагато простіше було зв’язати, ніж потім все це з’єднати. Спочатку вона була наклеєна на фетр, потім кожен шматочок ретельно зшивався.


— Які маєте плани на майбутнє?

Зараз ми реєструємося на рекорд України, хочемо потрапити в розділ «Найбільша в’язана карта України».

— Сподіваюся, що на нас звернуть увагу і ми отримаємо рекорд України. Дуже хочу цього, це така мета. Що потім — поки не знаю, можливо, продамо на благодійному аукціоні, а можливо, залишимо на згадку. Проєкт мав назву «Зв’язані Україною», і мені хочеться, щоби в цьому Місці Сили якраз і відчувалося, наскільки ми зв’язані одне із одним.

Дуже часто серед майстринь, серед людей, які в’яжуть, використовується фраза: «Усе у світі зв’язане». Для нас зараз ця фраза, це гасло, прозвучала зовсім по-іншому, і має зовсім інший зміст. Тому що, на жаль, дуже багато людей розкидані по країнах, але продовжують творити. Наша студія відправляє матеріали за кордон, і люди таким чином відчувають себе вдома, бо отримують посилку для творчості із України, українського виробництва. В’яжуть сумки, які мають українські назви, у нас дуже багато моделей «Надія», «Перемога», «Соломія», «Стефанія», «Квітка». Для них за кордоном це відчуття єдності із рідною землею. Тому, напевне, поки що залишимо мапу в студії, бо вона є взірцем єдності українських людей.

Ділиться враженнями Ольга Добровольська

Майстриня із Первомайська спочатку в’язала три області: Миколаївську, Закарпатську, та Запорізьку — свою рідну, в якій народилася. Але надалі із Запорізькою областю вийшла цікава історія.


— До студії прийшла дівчина з Мелітополя, вона не реєструвалася у проєкті, просто прийшла і принесла Запорізьку область зв’язану, і Олена не змогла їй відмовити. Я б вчинила так само. Олена знає, що я не ображатимусь. Тож від мене були дві області: наша, Миколаївська, і Закарпатська. Враження — наче ми зробили одну-єдину величезну справу, взявшись за руки і поєднавши це все ниткою, зв’язали нашу рідну Україну, наміцно зшили всі області, щоб ніхто нічого не від’єднав, нічого не забрав у нас.

Відчуття були — аж руки тремтіли, якась така гордість і впевненість в тому, що все буде добре, і ми робимо дійсно добрі справи.

Окрім того, що ми в’яжемо Україну — ми дуже багато донатили, ми в’язали серденька, збирали кошти для ЗСУ.

Раніше ми писали про акцію «Подаруй тепло воїну», яку ініціювала пані Ольга. Акція триває до 30 листопада 2023, тож долучайтеся. Прочитати детальніше можна за посиланням нижче.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися