Художниця, волонтерка, очільниця творчої арт-студії Kat.Rina.Art та благодійного фонду «Янголи нескорених» Катерина Баранюк розповіла про свій досвід участі в організації «Вінграновський ART FEST» у Первомайську, а також поділилась своїми враженнями від заходу, який нещодавно вперше пройшов у нашому місті.
Катерина Баранюк неодноразово була організаторкою та співорганізаторкою культурних, просвітницьких і волонтерських заходів у Первомайську й не тільки. Влітку 2023-го Катерина стала підписантом меморандуму про співпрацю з проектом «ШеFest», а нещодавно виступила співорганізаторкою в проведенні заходу «Вінграновський ART FEST», що відбувся у Первомайську.
Катерина Баранюк: «Учні моєї студії були залучені на 100% — вони були основною рушійною силою
— Які задачі з організації фестивалю були покладені саме на вас?
— Я відповідала за «Білу залу» — локацію, що була розташована у Первомайському краєзнавчому музеї, — розповідає Катерина. — Моїм завданням було змонтувати експозицію за темою творів Вінграновського: діти займались ілюструванням творів Миколи Степановича, писали портрети і загалом займались створенням гарного візуального ряду. Учні моєї студії були залучені на сто відсотків — вони були основною рушійною силою.
Первомайський краєзнавчий музей у день проведення фестивалю
— Ви вперше були співорганізатором заходу такого масштабу у нашому місті?
— Саме такого масштабу так, вперше. До цього я мала подібний досвід — також з Сашком Висоцьким, а ще з БФ «Первомайщина — наш оберіг», з Володимиром Вовком, Оксаною і Григорієм Телятниками, Артемом Христенко — ми організовували «Різдво для нескорених» — захід, присвячений волонтерам. Якщо у цьому році вистачить сил, знову його проведемо.
— Як довго тривала саме ваша підготовка до «Вінграновський ART FEST»?
— Ми готувалися в дуже стислі терміни. Від нашої першої роботи і до власне виставки на фесті пройшло близько двох місяців. За цей час ми ще й встигли презентувати виставку в Миколаєві.
— Що вам найбільше сподобалось або вразило за час підготовки і проведення фестивалю?
— Мене насамперед дуже вразило те, як озвучена думка однієї людини змогла надихнути і об’єднати велику потужну команду, яка за півтора місяці зробила колосальну роботу.
«Такі заходи, в першу чергу, культурно-просвітницькі, а не розважальні»
— На вашу думку, наскільки важливі такі заходи для міста — не лише у розрізі пам’яті про видатних земляків, а й загалом — в культурному сенсі?
— Такі заходи, в першу чергу, культурно-просвітницькі, а не розважальні. Завдяки подібним фестивалям наші люди починають розуміти, що поряд із ними жили і живуть люди, котрі лишають величезний слід в історії, і ми маємо знати й пам’ятати цих людей, ознайомлювати з ними нашу молодь, наших дітей. Такі величні постаті, як Вінграновський і Антонюк — вони надихають і окрилюють, це потрібно нести в маси.
— Розкажіть про ваш цьогорічний досвід участі у Ше.Festі.
— Цьогоріч я мала змогу долучитися до такого заходу, як Ше.Fest у Моринцях. Ми приїхали, аби подивитись, як там усе влаштоване, і взагалі, як це все створюється. Я зрозуміла, наскільки це потужний культурний проєкт, що популяризує знову ж таки наше, українське. Цей фестиваль розкриває Шевченка не просто, як чоловіка у великій шапці, а як великого, талановитого письменника, митця, чиї слова й досі лишаються актуальними. А ще у світлі всіх подій дедалі більше замислюєшся над тим, як росіяни у своїх ідеях, гаслах та пропаганді звертаються до якихось сумнівних героїв чи акторів, як, наприклад, «В чем сила, брат» і таке інше. А от наші люди і наші воїни цитують рядки Шевченка. І це дуже важливо. Нині усе більше людей прагнуть бути дотичними до української культури. І не тому, що це модно, а тому, що люди цим дійсно цікавляться. І добре, що усе це з розряду так званої «шароварщини» вже перейшло на інший рівень — у свідомий стан душі.
— Підбиваючи підсумки по «Вінграновський ART FEST», — продовжує Катерина, — хочу сказати, що такі заходи вкрай потрібні. Дуже важливо, щоб учасники таких проєктів поводились на сцені невимушено, а не так, як усі ми звикли бачити — загнали людей в зал, вдягнули у вишиванки, дали слова, все — читай. І вони стоять з кам’яними обличчями і з такою ж кам’яною інтонацією цитують письменників. Коли саме таким чином усе відбувається, то, окрім відрази, більше ніяких емоцій це не викликає. А от коли заходи осучаснюються — це інша справа. Нині змінились навіть вимова й інтонація, з якою люди читають вірші — це абсолютно інший рівень. До прикладу, якщо взяти нещодавній флешмоб, присвячений Вінграновському, — я передивилась відео усіх читців і розуміла, що люди не просто брали перші ліпші вірші і зачитували, ні. Люди дійсно намагалися пропускати усі рядки крізь себе. І це, мабуть, свого роду чергове воскресіння того, що ми маємо як культурну спадщину, яку потрібно вивчати, популяризувати і пишатись цим.
Нагадаємо: у Первомайську 4 листопада вперше в історії міста відбувся фестиваль, присвячений поету, письменнику, кінорежисеру.
- Підписуйтесь на нас у Telegram: канал Гард.City або Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook.
- А ще ми є у Instagram.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
