Нові знайомства, можливості та ідеї у Первомайську: Інна Буфалова про мрії, які стали реальністю

Українці — незламна нація. І в цьому переконуюся щоразу, як спілкуюся з нашими людьми. З Інною познайомилася не так давно. Власне, танці тому причина. Вона моя тренерка, а я її учениця. Десь так можна окреслити нашу комунікацію. Але мова сьогодні не про наші стосунки, а про саму Інну, про її наполегливість, уміння досягати результатів і жити повноцінно, навіть у нинішніх умовах. Знайомтеся — Інна Буфалова, викладачка початкових класів та керівниця хореографічного колективу «Мозаїка» при центрі розвитку «Ерудит+».

Інна Буфалова зі своєю ученицеюФото: з особистого архіву

До Первомайська Інна Буфалова приїхала у 2018-му

Не здаватися, лиш боротися — з таким принципом по життю іде ця тендітна та на перший погляд не дуже сильна дівчина. У 2018 році, коли тільки переїхала до нашого міста, абсолютно не розуміла, чим буде займатися і де знайде собі творчий прихисток. Там, у Новому Бузі, де пропрацювала багато років поспіль, все було зрозумілим: колектив, концерти, успіхи і визнання. Тут же потрібно було все починати заново. Таке воно — життя: мало кого цікавить, що було до того. Більше оцінюють сьогодення та твій внесок тут, де ти є зараз. Тому, зібравши силу волі в кулак, Інна почала нове життя. Розпочала з будинку, який облаштувала у мальовничому куточку поблизу Грушівки. Там усе: городина, малина і суниця, дерева і квіти, — словом, справжня втілена мрія. А далі були пошуки роботи. До речі, дівчина закінчила Новобузький педагогічний коледж, за фахом вчителька початкових класів та англійської мови. Згодом отримала вищу освіту у Кіровоградському педагогічному інституті імені Винниченка. Фах — вчителька хореографії, етики, естетики з правом викладання художньої культури. Тож швидко собі знайшла місце у гімназії, але в душі мріяла про творчість: подумки уявляла собі новий хореографічний колектив, шукала нові знайомства, нові можливості. Паралельно мріяла про народження донечки. І ось начебто тільки почало все налагоджуватися: в сім’ї, на роботі. І раптом — війна.

Мріє, аби діти не чули виття сирен

Для Інни, як і для більшості, війна стала жахливим випробуванням. Страх, розпач, невідомість лякали, але жодного разу не виникало думки покинути Україну. Хоча батьки, які залишилися у Новому Бузі, наполягали, щоб вона з дітьми евакуювалася у більш безпечне місце. «Бажання не було їхати кудись, — згадує Інна, — була лише злість та тривога за рідних. Напереживалася за них, коли росіяни обстрілювали Новий Буг. Дякувати, обійшлося, але були випадки, коли мама, їдучи на роботу, потрапила під ракетний обстріл, і лише дивом залишилася живою. Та і взагалі ситуація дуже небезпечна, живемо, як на пороховій бочці».

Сьогодні Інна просто мріє зустрітися з батьками, яких не бачила від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну. Мріє, аби її діти не чули виття сирен та не ховалися у підвалах.

«Готуємо благодійну акцію на підтримку ЗСУ»

До речі, діти у Інни дуже самостійні. Старший син обожнює молодшеньку сестричку, яка з’явилася на світ тут, у Первомайську. На нього завжди можна покластися. Особливо у цей час, коли Інна все таки зуміла знайти роботу по душі і нині працює хореографом у дитячому центрі розвитку «Ерудит+». До речі, тут зустріла однодумців, з якими їй легко і надійно. Каже: «Тепер є можливість творити, хоч, звісно, не так, як у мирний час, але все ж таки». Створила у 2023 році хореографічний колектив «Мозаїка», навколо якого згуртувалися творчі та непосидючі дітлахи. Ось з ними і розпочинає Інна новий творчий виток у своєму житті.

«У Новому Бузі, — пригадує Інна, — ми часто виступали, організовували різного роду івенти. Хочеться, щоб і тут діти відчули себе на сцені та продемонстрували свої уміння. Втім, війна дещо перекроїла наші плани. Тож наразі готуємо не просто концерт, а благодійну акцію на підтримку ЗСУ, бо розуміємо, що лише разом ми можемо перемогти ворога. До речі, я знайшла собі тут нових друзів та творчих партнерів. Тепер разом думаємо над тим, як зробити ще більш цікавим життя у нашому центрі. А ще не так давно на базі «Ерудиту+» у нас з’явився і дорослий хореографічний колектив. Це дівчата різного віку: від тридцяти до шістдесяти. Втім, по духу ми однакові. Нам цікаво та творчо, а ще в такий спосіб дівчата отримують енергію та перезавантажуються у цей непростий час. Іноді буває: приходять зовсім безсилі, а по закінченню тренування очі блищать і настрій зовсім інший. До нас приходять і переселенці. І тут вони знаходять собі розраду та підтримку. Загалом первомайці мені дуже імпонують. Вони щирі і добрі, принаймні ті, з якими я знайома. Завжди відгукуються і готові підтримати у важку хвилину. Я щиро вдячна Нілі та Миколі Бартусенкам, господарям центру «Ерудит+», які прийняли мене, як рідну, і дають можливість у цей непростий час розвиватися та будувати плани на майбутнє. Знаєте, все, про що я мріяла — збулося. І я дякую за це все людям, які поруч зі мною».

Інна Буфалова: «Люблю квіти та квітники»Фото: з особистого архіву

«Мені подобається місто Первомайськ, яке за ці роки стало рідним і близьким, — продовжує Інна. — Подобаються його краєвиди.

Тут дуже мальовничо, особливо біля річки

Взагалі мені дуже подобаються місця з річками. Це місця сили, де можна наповнитися, відволіктися від нагальних проблем та надихнутися. А ще у мене є город, де сама вирощую усю городину, маю гарну малину, смородину, люблю квіти та квітники. І маю велику мірю: жити в мирі та злагоді, щоб мої діти більше не чули вибухів та сирен, а були в захисті та безпеці. Тож бажаю усім швидшої перемоги, повернення всіх героїв до сімей, а Україні та українцям — процвітання».

Читайте також: «Ми наче арештанти у власному дворі»: первомайчанка виховує сина з ДЦП

Читайте також: «Зараз пишу про війну. Але вірю, що вже скоро писатиму про Перемогу!» — Nezlamna Vi