Творчий експеримент із кольорами веселки провела майстриня-художниця Наталка Кімнатна. Спеціально під дослідження вона пошила сім суконь та вивчала емоції й реакції жінок на кольори. Днями нам вдалося поспілкуватися з майстринею і розпитати, які то відчуття і як впливає колір на жінок та дівчат.
Наталка Кімнатна
Скільки світу, стільки й дива. Уперше зіштовхуюся в нашому регіоні з людиною, якій прийшла така незвична творча ідея — дослідити кольори в дії. Наталка говорить, що задум з’явився ще до початку повномасштабного вторгнення, а реалізовувала в березні, коли психологічно було найважче. Першою відшивалася червона сукня, причому процес ішов дуже важко. «Доводилося пороти, перешивати. Хоча від початку уже дала назву — сукня Перемоги. Таки дошила її — і зрозуміла, що Перемога буде непростою», — щиро зізнається майстриня. Згодом з’явилися ще шість суконь. А далі був експеримент: жінки різного віку одягали на себе сукні і розповідали про свої відчуття та емоції, а майстриня нотувала. До речі, Наталка не лише дослідниця-швачка, а й художниця, ткаля, травниця, есеїстка, лялькарка та ще й полюбляє йогу. Як кажуть в народі: «Якщо людина талановита, то талановита у всьому». А познайомила нас із Наталею художниця Майя Герасименко. Раніше вони разом працювали у Первомайській дитячій художній школі. Там ми і зустрілися.
Наталя Кімнатна та Майя Герасименко
Наталя Кімнатна: «Люблю, щоб пейзаж заграв, щоб це була гра»
— Звідки ви?
— Важко визначити точно, звідки я, але на даний час проживаю в Голованівську. Тривалий час — 12 років — жила в Первомайську, вісім років працювала в дитячій художній школі. Залишилися приємні спогади, підтримуємо зв’язки з тими, хто зі мною працював. Дуже люблю сюди приїздити. Намагаюся якомога частіше сюди приїздити.
— Ви за фахом художниця?
— Дизайнерка.
— Що приваблює в художній діяльності?
— Скоріше за все, пейзажі. Але був час, коли займалася голландським живописом. Дуже багато робила копій, любила натюрморти. Кожен раз щось нове. У мене є таке, що я люблю деталі і дуже важко мені узагальнювати. Буває таке, коли пишеш пейзаж і задній план має бути розмитим, пастельним, а передній має бути детальним, насиченим. У мене все навпаки, хочеться показати деталі на задньому плані. Пробувала різні техніки: один час мастихіном (художній шпатель — авт.) писала, але плавно переходила до узагальнюючого. Люблю писати гуашшю, дуже люблю пейзажі, вони мене надихають. Люблю, щоб пейзаж заграв, щоб це була гра. Щоб була якась тваринка чи інша істота: рибка, птаха чи хвостик зайчика, але видно, що природа уся жива.
«Ти починаєш ткати, а тобі звідкись із глибини душі спливають предковічні символи, орнаменти»
— Коли розпочався ваш новий виток творчості — ткацтво?
— Оскільки виходець із заходу України, мама моя звідти, то з самого дитинства дуже хотілося займатися ткацтвом. Дуже хотілося ткати, але все не виходило. А десь років із десять тому детально зайнялася цим. Спочатку були домоткані пояски, а потім хотілося удосконалення, то замовила собі у київського майстра ткацький верстат. Довго на нього чекала і врешті-решт я отримала верстат. Радості не було меж. Спочатку ткала доріжки, звичайні, а потім перейшла до вовни. Я її купувала, сама фарбувала. Це дуже цікавий творчий процес. Так почався у мене період ткацтва. Орнаменти брала більш народні, традиційні, але, звісно, додавала щось своє. І не по схемах. Мої схеми — з голови. Ти починаєш такти, а тобі звідкись із глибини душі спливають предковічні символи, орнаменти. Ти весь в потоці. Цей процес я продовжую і зараз. У мене багато захоплень: дім, робота, сім’я, шиття, ткацтво, малювання.
«Коли ти взаємодієш з кольором, тоді виникає дуже багато емоцій»
— Ви зараз у сукні власного пошиття?
— Це я задумала проєкт, пов’язаний з усіма кольорами веселки. Я пошила сім суконь різних кольорів. Вкладала туди багато символіки. По-перше, це взаємодія з кольором. Коли починаєш шити, для прикладу, сукня червона, то читаєш багато інформації психологічного характеру, зокрема, про червоний колір, про його символіку, як він взаємодіє з людиною Потім одягала сама, перевіряла відчуття, емоції. Коли ти взаємодієш з кольором, тоді виникає дуже багато емоцій. Оскільки я пишу невеличкі есе, то я описувала свої відчуття. Потім я експериментувала з іншими кольорами, деякі мені не сподобалися, як-от: синій. Мені було чомусь у ньому некомфортно. Цікаво потім було спостерігати, як інші реагували на ці кольори. Я пропонувала одягати сукні своїм знайомим, причому різного віку. Це було свого роду дослідження. І, знаєте, дуже цікаві були відчуття. Людина, взаємодіючи з певними кольорами, перевтілюється, стає зовсім іншою. Комусь не вистачає якогось певного кольору, і коли вони одягають щось таке, що їм до душі, тоді все по-іншому. Я помітила: до червоного кольору потрібно дорости. Була фотосесія з дівчатками, їм, до речі, було в червоному некомфортно. Напевне через те, що у них і так забагато енергії, і коли одягають червону сукню, то відбувається перебір енергії, і їм дуже важко. Червоний — це колір для врівноважених жінок, які мають успіх, досвід і вони можуть керувати своїми емоціями. А молоді ростуть, розвиваються, їм до вподоби сині, зелені і, навіть, помаранчеві кольори.
«Жінки, які одягають сукні, стають більш жіночними, цікавішими, розкривається їхня внутрішня краса»
— А як зелений сприймають?
— Він їх заспокоює, до речі, зелений колір подобається усім. У мене на зелену сукню пішло найменше тканини. Цей колір викликає певний спокій. Ще я сукні використовую для створення образів. Сукні різних кольорів пробувала фотографувати в різні пори року: осінь, зима, весна, літо. Дуже цікаво, як кольори ведуть себе в певну пору року. Якісь нові образи з’являються і сам колір розкривається по-іншому. І ще — жінки, які одягають сукні, стають більш жіночними, більш цікавими, розкривається їхня внутрішня краса.
«Коли я почала шити червону сукню, то подумала, що це буде сукня Перемоги»
— Чи змінила вашу творчість війна?
— Це був дуже важкий період. Звісно, що був стрес, і хочу сказати, що задум суконь був ще до війни, а почала шити сукню — оцю червону — в березні. Коли я почала шити, то подумала, що це буде сукня Перемоги. Колір червоний — це сила, енергія і ми обов’язково переможемо. Шилася сукня напрочуд дуже довго, це ж початок війни був. Я її порола: то не так пришила, то ще щось не так було. Я уже тоді зрозуміла, що наша Перемога буде дуже важкою і великою ціною. Але сукню я пошила і тому Перемога за нами.
Наталія Клименко, Майя Герасименко та Наталя Кімнатна
«Планів багато: хочу написати дослідження про кольори»
— Ви демонструєте свої колекції?
— На своїй сторінці, але через війну я не дуже виставляла образи, бо мені здається, що це недоречно зараз хизуватися красою. А планів багато. Хочу написати дослідження про кольори. Нотатки у мене уже є, думаю, що все вийде.
— Побажання всім українцям, жінкам?
— Віри, просто віри в Перемогу. Україна буде квітуча і все буде добре. Віри в Перемогу!
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
