Тонни гуманітарки цими днями були доправлені на деокуповані території громадським об'єднанням «Добрі справи». Подробиці нам розповів голова об’єднання Владислав Поплужний.
З Владиславом ми не бачилися і не чулися з моменту нашої останньої поїздки на Херсонщину. Напевне, це ще було в березні. За той час волонтер офіційно зареєстрував громадське об’єднання і тепер у новому статусі продовжує здійснювати діяльність. Хоча по суті вона не змінилася, просто набула статутних завдань та цілей. Все та ж допомога, все ті ж поїздки. Як кажуть, волонтерство не міняє своєї суті: все так же на довірі, чесному слові та власних ресурсах. Останні дні для активістів видалися вкрай напруженими. За шість днів двічі побували на Львівщині та Херсонщині. Відпочинку практично ніякого, весь час в дорозі, бо знали, що на них очікують люди і терміново потрібно було доставити будівельні матеріали в деокуповані села.
Владислав Поплужний: «Гучно цього разу було»
«Завезли у Білозірський район до школи необхідні матеріали, — розповідає Владислав, — паралельно зазирнули до Херсону, де залишили буржуйки та інвалідні візки. Натомість звідти забрали дитячі речі, взуття, яке повезли до Лисогірського інтернату. Аж в голові запаморочило, — зізнається Владислав, — темп занадто інтенсивний, іноді не витримували, то перепочивали просто дорогою. Дякую Олександру Малишко, який був поруч: сам би не витримав. Та і гучно цього разу було».
Звісно, дорога — це завжди випробування, бо ніколи не знаєш, що на тебе може очікувати. Пригадую, коли ми поверталися зі Львова і наш сталевий кінь не витримав навантаження, скільки усього довелося пережити. До речі, Юрій із Тернополя, який взявся тоді нам допомогти, вирішив на організацію машину передати для перевезення вантажу по місцю. «Доволі часто буває так, що ми нашим бабулькам місцевим не встигаємо передавати волонтерку, то тепер, маючи ще одну машинку, будемо швидше обертатися навколо. Ми давненько їх не балували. Тепер розвеземо швиденько усе», — ділиться планами мій співрозмовник.
— Наразі ми продовжуємо тісну співпрацю зі Львівським центром волонтерства та захисту, — продовжує Владислав. — Практично на дев’яносто відсотків — це їхня заслуга у забезпеченні нас гуманітарним вантажем. Традиційно ми подаємо заявки, а вони намагаються задовольнити. І, звичайно, є цивільні, хто нас підтримує. Для прикладу, Ірина із Нової Одеси, яка зібрала чимало дитячих речей і передала через нас дітям, які потребують. Ми щиро дякуємо усім за підтримку, бо завдання можна вирішувати лише спільно. Як кажуть: «Один в полі не воїн». То ми і притримуємося такого принципу. Сьогодні нас шестеро активістів в організації, тож ми намагаємося розподілити свої обов’язки і завдання порівну. Окрема подяка Ользі Клочко, яка завжди поруч. Наразі нас очікують в Лисій Горі. Тож їдемо туди! А після — до наших бабусь, яким цього разу й харчів підкинемо, й інвалідні візки. До речі, ми привезли за потребами таке функціональне ліжко, що просто серце радіє. Якби мали б пальне, то ще б могли б привезти за потребами такі ліжка. Це суттєва допомога людям з інвалідністю та лежачим. Людина сама ніколи не придбала б собі таке ліжко.
А я собі подумала: було б добре, щоб до хоспісу такі ліжка потрапили. Думаю, що там не відмовилися б від такої гуманітарної допомоги. Тож, можливо, на перспективу і про такий проєкт варто подумати. Головне, щоб вистачило внутрішнього ресурсу і запалу, а підтримка на добрі справи завжди знайдеться.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
