Костянтин Костьорний — житель Херсону. Він волонтер, активіст та громадський діяч. Від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну з Херсону нікуди не виїздив і залишився там свідомо. Про російських окупантів говорить, як про нелюдів та терористів. Костянтин побував в катівні. Про це згадує не дуже охоче, але з журналісткою поділився. Зустріч відбулася випадково в херсонській кав’ярні.
Наша зустріч відбулася під час поїздки на Херсонщину. Повертаючись з Антонівки, заїхали до однієї із нечисельних сьогодні в Херсоні кав’ярень. Тут своя атмосфера, свій затишок і особливе життя. Люди приходять, аби поспілкуватися, дізнатися про останні події та просто відволіктися від сумних думок. Тут ми і перетнулися з Костянтином. Розмова зав’язалася відразу.
Костянтин Костьорний
«Це потвори, почвари, я навіть не знаю, як вам розповісти, що тут відбувалося»
— Як життя в Херсоні? Бачу, що трішки оживилося. Кав’ярні запрацювали?
— Це оаза серед пустелі. Тому що, коли поруч бахкає, коли десь зривається, то можна тут перебути. Може здатись, коли ти сюди заходиш, що тут спокійне життя, але це не так. Тут постійна дупа, вибачте за вираз. В Херсоні дуже складно, в Херсоні все дуже погано. Нас постійно вбиває русня. Тому ми заходимо сюди іноді на каву, щоб далі якось жити.
— Ви тут спілкуєтеся, обговорюєте якісь певні питання?
— Ми просто п’ємо каву. Хтось робить якісь справи і сюди прийшов. Випили каву і пішли далі у своїх справах.
Херсонська кав'ярня
— Скажіть, будь ласка, ви під час окупації теж тут були?
— Так.
— А можете розповісти, як пережили окупацію? Чи зустрічалися з російськими військовими?
— Звичайно, дуже важко пережили. Вони мене навіть в полон брали.
— А можете детальніше розповісти про життя в окупації?
— Це потвори, почвари, я навіть не знаю, як вам розповісти, що тут відбувалося. Ну, якщо людина може з автоматом прийти на землю, яка належить іншій державі, поцупити декілька тисяч людей. А потім їх судити по якимось невіглаським законам. Як це виглядає? Це тероризм. Те, що вони зараз роблять, — обстрілюють цивільні квартали. Все, що вони роблять, — це тупо тероризм. Все, що вони роблять, ви можете просто поставити поруч з тероризмом. Ми про це кажемо дуже спокійно, тому що втомилися, але люті нам вистачає. Це ж почвари.
— Можете пригадати ті моменти, як вони вас затримали і як з вами поводилися?
— Жорстоко. Мішок на голову, побиття, погрози, тортури і так далі. Взагалі, все, що відбулося — це суцільний жах. Поцупили з домівки, у спідній білизні.
— Скільки днів вони вас тримали?
— Три.
— Всі три доби знущання були?
— Ні, перші дві, потім просто вже залишили у спокої. Таке бліц-опитування, скажімо. Вони ж весь час проводили фільтраційні заходи. Рано чи пізно тебе б побачили з прапорцем на відео, тому…
— А ви є активним учасником мітингів?
— Так.
— А які психологічні тортури були?
— Погрози поїхати до ГУЛАГу на 15 років, погрози більше ніколи не побачити своїх близьких, погрози смерті, погрози, погрози, погрози.
— А чому ви стали їм нецікавим?
— Тому що нічого не знайшли. Прийшли, сказали, що я «посібник тероризму» та маю стосунки з СБУ. Все перевірили, нічого не знайшли.
— Вам тривалий час довелося проходити реабілітацію після катівні?
— Та ніякої реабілітації не було. Потім загинув дідусь моєї жінки, після того, як мене випустили, потім розбомбили її дім, потім страшні вибухи на Антонівському мосту, потім деокупація, потім волонтерство і так далі. Ніякої реабілітації не було.
Херсонські та первомайські волонтери
«Волонтеримо. Тут дуже багато роботи»
— Ви сьогодні волонтерите?
— Так. В Херсоні та на прилеглих до Херсону територіях.
— А як вас застала війна?
— У ліжку. Я прокинувся і мені сказали: «Ось війна». І ось ми жили навпроти Чорнобаївки і все це бачили. Бачили, як все відбувається.
— Ви бачили, як рухається військова техніка?
— Ми бачили і чули вибухи, бачили, як вони заїжджали до міста, як встановлювали перші блокпости, як працювали в місті, що де робили, як ламали наш знаменитий «Технохаус», як мародерили, як паплюжили все те, чого торкалися.
— Ви конкретніше можете розповісти про мародерство? Ви бачили, як грабували магазин якийсь, квартиру?
— Уявіть собі натовп невігласів, які прийшли до чужої домівки і вважають, що можуть брати все, що захочуть і їм за це нічого не буде. Тобто вони прийшли і дивіться — в місті немає поліції, немає військових, немає ніякої системи врядування і вони такі: «Ну, добре, ми самі собі господарі». Ось стоїть він із автоматом і ти, який просто громадянин і кажеш: : «Навіщо ти таке робиш?» Сам собі режисер. Тому, звичайно, випадки мародерства були неодноразово, скажімо так.
— Ви бачили, що вони виносили і як вони це робили?
— А все, що їм треба було: техніку, гроші, золото, все. На що вам вашої фантазії вистачить, все, що ви можете отримати від чоловіка на день народження і навіть більше.
— Але ви сьогодні тут? І ви нікуди не збираєтеся звідси їхати?
— По-перше, нікуди. Хоч ми і молоді, та це не означає, що нас десь чекають. Ми поїхали до Вінниці на два дні, нам сказали, що ми біженці, а ми просто завітали у справах до міста. Друге, звичайно, ні, бо треба тут залишатися. Тут дуже багато роботи. У нас є люди, які не ходять, тобто волонтери приїхали в перші дні деокупації, роздали гуманітарку і зробили на площі фотки і поїхали. Це не вважається, що питання закрите. У нас дуже багато літніх людей, які залишилися тут через те, що вони не можуть ходити, не можуть слідкувати за собою. Тому у нашому волонтерському центрі дефіцит памперсів. Найперший товар, який розходиться, — це памперси, тому що літні люди мають біологічні потреби. Тому ми залишаємося тут, бо хтось має про них піклуватися. Це буде правильно.
— Ви представляєте якусь громадську організацію?
— Так, я працюю в телеграм-каналі Костянтина Риженка і Херсон-телеграм. Я волонтер від цих двох організацій. Вони мені дають запити, телефони, а я уже організовую.
Наразі у волонтера нові запити на звичайні речі для життя людини. І він разом ыз друзями, попри усі виклики, продовжує виконувати свою місію і вірить, що зовсім скоро Херсонщина не здригатиметься від вибухів і сюди повернеться звичне життя. Він вірить і наближає Перемогу. Сильні люди! Низький уклін їм за позицію і віру в Україну.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
