Село Новогригорівка з початку повномасштабної війни знаходилося в центрі воєнних дій. Місцеві мешканці були свідками подій, про які й досі з особистих причин намагаються не розповідати. Попри важкий стан від пережитого, Юлія Собчук погодилася поділитися правдою, яка ховається за ширмою окупаційного «освобождєнія».
Були змушені випустити в поле всіх корів та свиней
Шість років знімала житло, але вже у 2021 році змогла придбати будинок. До початку повномасштабного вторгнення жінка займалася дітьми, адже має двох маленьких, та господарством, а її чоловік Олександр працював на заправці. Грошей, які заробляв чоловік на АЗС, не вистачало. Жінка розповідає: коли тікали від війни, були змушені випустити в поле всіх свійських тварин. Тобто господарство, за рахунок якого родина виживала: «Ми з батьками випустили у поле 10 корів і 10 свиней. І коли приїжджали в село, то нікого з них не знайшли. Може, вони десь потікали або порозривало, може, люди половили».
Будинок, який придбала родина Юлії Собчук, серед місцевих жителів вважався «найпоказовішим» у селі, оскільки мав незвичний фасад і був доглянутим. «Сумнівалися: продадуть нам його чи не продадуть. Але за цей час, коли були її власниками, ми там підтримували порядок. Не сиділи, опустивши руки і чекаючи, що хтось нам його купить. Ми заробляли самі. Багато в чому собі відмовляли та економили», — розповідає жінка.
«Я почула вибухи на Кульбакіне і ми побачили, як по нашій трасі їздить техніка»
Юлія поділилася, як для неї та її родини розпочалася війна. В цю ніч чоловік працював на АЗС в Чорнобаївці. Вже тоді серед жителів Миколаївщини відчувалася паніка: «Я почула з третього разу вибухи на Кульбакіне. Потелефонувала чоловіку, сказала, що, мабуть, почалася війна. Він сказав, що там злітають гелікоптери та літаки. І згодом ми побачили, як по нашій трасі їздить техніка. Я навіть не знаю, якого числа вони заїхали до нас у село (окупанти — авт.). У нашому селі у місцевого фермера є база, вони заїжджали туди: заправлялися, брали воду, солярку. І їздили селом».
«Емоції, звісно, були страшні, як я дізналася, що в мене згоріла хата»
Жінка змогла евакуюватися з села 16 березня. Українські захисники організовували добровільну евакуацію людей із зони бойових дій. Юлія емоційно переживає події воєнних днів, тому від неї довго приховували інформацію про стан її будинку: «Звісно, не казали, що в мене одна кухня згоріла. Але потім зателефонували і сказали… Мене відкачували, якщо чесно. Тому що я сама заробляла на цю хату. Ми тримали господарство, ми відкладали кошти. В усьому собі відмовляли, бо хотілося, щоб була своя хата. Емоції, звісно, були страшні, як я дізналася, що в мене згоріла хата. Це спочатку згоріла одна. А потім чоловік у вересні поїхав у село і сказав, що і друга розбита. Після того я вже їздила сама, дивилася, тому що по телефону дивитися відео/фотографії — це одне, а поїхати і подивитися на власні очі — це зовсім інше. Немає нічого, все знищене».
Для Юлії Новогригорівка — найрідніший край, в якому завжди вирувало життя. Найцінніше, що війна змогла забрати в жінки — її село та будинок, який вона придбала рік тому.
До повномасштабного вторгнення в Новогригорівці місцеві відчували свободу та спокій, і мали усе для нормального життя. Була школа, клуб, бібліотека, садочок, магазин. «Важко все це пережити, особливо важко поїхати і побачити село і згадати, яке воно було до війни, і яке воно стало. Дуже-дуже важко. Я задоволена лише тим, що всі люди з нашого села залишилися живими. Всі встигли потікати. Окупанти знищили наше село», — резюмує жінка.
«У модульному будиночку я буду жити, але я не зможу за свої кошти відбудувати свій дім»
Зараз родина Юлії тимчасово проживає в Уманській області як вимушено переселені особи. Не будує планів на майбутнє та зневірилася, що вже можна буде жити щасливо у рідній Новогригорівці.
Юлія не має коштів, щоби відбудувати руїни, які з їхньої оселі зробили окупанти: «Сподіваюсь, нам дадуть модульні будинки: ми ось нещодавно подавали заявку на їх отримання. Якщо вони мені його встановлять у дворі, то я, звісно, буду хоча б наводити якийсь порядок. У модульному будиночку я буду жити в Новогригорівці. Але я не зможу за свої кошти відбудувати свій дім. Вірю, що нам допоможуть його відбудувати за державні кошти. А за свої кошти — ні. В мене їх просто немає».
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
