Онлайн-навчання у воєнних умовах. Батьки первомайських учнів поділились враженнями

Гард.City

06 вересня 2022 20:33

Навколо освітнього процесу дискусії точилися ще до його початку. Тривають ці дискусії і зараз. Проте зрозуміло одне: українці з усіх сил намагаються реагувати адекватно і на цей виклик воєнного часу. Як саме — ми дізнались у батьків школярів.

Редакція Гард.City запропонувала поділитися враженнями про перші навчальні онлайн-дні і загалом про освітні реалії в умовах війни на своїй сторінці у фейсбуці.

Усі коментарі та думки можна почитати там. І додати свою теж. У цьому матеріалі ми наведемо лише деякі коментарі, які проілюструють кожну з точок зору.

Варто сказати, наш пост нас приємно вразив. Перше — українці небайдужі. І нехай не вводить в оману розмова про те, що всі втомились, зневірились і опускають помаленьку руки. Нічого ніхто не опускає. Ми завзяті та цілеспрямовані. І активні. Друге — українці поважають одне одного. Так, ми розуміли, що попри всі прохання не сваритись є велика ймовірність як то кажуть, хвилі хейту. Але були приємно здивовані абсолютно нормальним тоном дискусії. І третє — хай там як ставляться люди до нинішніх реалій, вони розуміють, що це вимушено і тимчасово. Отже, ми дякуємо всім коментаторам за активну позицію. Це надихає. Далі наведемо вам 3 точки зору — симпатиків онлайну, навпаки, прихильників очної форми навчання та учасників із нейтральною позицією.

Онлайн-освіта — єдино можливий варіант

Darius Bond: «Ми на дистанційному майже всі останні 3 роки. І процес навчання вже більш налагоджений. Діти налаштовані позитивно. Все робимо. Звісно, не вистачає живого спілкування, але дякую, що хоч так».

Анна Середенко: «Цього навчального року мені поки подобається, що процес організований набагато краще, ніж навесні. (...) Моя донька навчається в 2 класі. Можу сказати, що для підготовленої дитини цих уроків буде достатньо, і потім закріпити домашнім завданням. Проте без роботи батьків дуже складно».

Евеліна Евеліна: «Все добре, жодних нарікань, син — у 8 класі. Вважаю той, хто хоче — навчається у будь-яких умовах. Хто не хоче — не буде вчитися. Наш обов'язок як батьків — організувати своє чадо для отримання знань. Контроль навчання — за батьками. Завдання вчителя — подати матеріал в доступній формі та оцінити рівень досягнень учня».

Ірина Денисова: «(...)З позитиву маємо введення електронного журналу (якого я, правда, ще не бачила) і введення шкільної платформи. Це те, на що я очікувала вже років з 4. (...)Тепер все буде перед очима, тепер навчання буде більш контрольоване. Подобається те, що більше вчителів почали користуватися сучасними технологіями. Видно, що пройшли навчання. Навіть заносять завдання в гугл-календар. Це дуже зручно і нереально круто. Я обожнюю бачити, як люди ростуть, еволюціонують. Це круто для кожного, а для вчителя це круто в 10 разів, бо вони навчають дітей».

Elena Elena: «Дистанційка як дистанційка. Як і минулі роки. З нового — лише деякі предмети. Якщо інтенсивність повітряних небезпек не зменшиться протягом місяця, то немає сенсу планувати на жовтень офлайн навчання. Тим більше, що «корона» знову починає прогресувати».

Анна Кльоц: «Все буде добре і все буде Україна ми все здолаємо і переможемо!!!»

«Дистанційне навчання — не навчання»

Валентина Остапенко: «Не подобається, нажаль. Тільки розпочнеться урок — сирена. Дітки в укриття! Яке укриття? Вчитель відключається, діти продовжують спілкування між собою. Батьки на роботі. Тільки розпочався другий урок — знову сирена. Не бачу сенсу так навчатися. Ще гірше, ніж при COVID. Маю онуків: 5 і 3 класи».

Елена Петровна: «Це не навчання, це маразм… Уроків майже немає через тривоги, зрозуміло, що вчителі в цьому не винні. Але обсяг домашнього завдання це... Та й ще якщо не проведений урок вчителем, тему треба вчити з мамою, то це вже перебор. Вибачте, я не вчитель. А батькам, які ще і працюють медаль і пам'ятник при житті!»

Наталія Голодівська: «На кожен предмет в середній і старшій школі свій вчитель, а ми, батьки, повинні знати все!!!!! Згодна, це маразм....а ще й якщо дитина не надто здібна і їх троє в хаті і всі різного віку, то хоч вішайся!»

Оксана Теодорович: «Вчителі вчилися по 3-7 років на вчителя по 1 предмету, а тут батьки повинні всі предмети знати та пояснювати, до самонавчання мало хто здатний, це просто жах! Шкода дітей, діти не вміють спілкуватися між собою, тупо в телефоні сидять, хіба це навчання?!»

Катюшка Драганова: «У нас 10 клас, навчатися дуже-дуже важко, майже всі уроки онлайн, багато домашнього завдання. Очі просто не витримують такого навантаження(((»

Любов Чорновол: «(...)Моя думка така, що таке навчання — це імітація навчання, це зрив нервової системи батьків, дітей і всіх членів сім'ї.(…)Я теж за офлайн, змінами, як завгодно. Але не онлайн. Ну тому що батьки живуть ілюзією, що нібито так вони убережуть своїх дітей. Але насправді, якщо має прилетіти в школу, то постраждає не лише школа. Якщо чиясь дитина грається в футбол на шкільному подвір’ї, то і в школу можна ходити».

«Ми все переживемо, з усім впораємось, хоч і онлайн»

Лариса Городнюк: «Перший клас — це не навчання, дiтки малi, бiля них треба комусь сидiти, а якщо батьки працюють, то це просто жах, але як зовсiм нiчого, то хоча б так…»

Юлия Волынская: «Дистанційка як дистанційка. Зрозуміло, що іншого виходу немає. Але що в ній може подобатися?... Мені нічого не подобається. Набагато важче сприймаються знання дистанційно. Просто діти заручники ситуації. Як і всі ми».

Ксюша Алєксєєва: «Не подобається, але іншого виходу поки що не має. Тільки почався урок — тривога. Всі в укриття! Ми дитині маємо пояснити, що робити, а у нас кинули завдання в класрум, і що хочете, то робіть. Але потрібно трохи потерпіти, в цьому ні вчителі, ні батьки не винні».

Юлія Середа: «З одного боку донька скучила за дітьми, вчителями і рада бачити їх хоча б онлайн, а з іншого боку все одно хотілося б живого навчання, як раніше... Щоб піти з квітами на перший дзвоник, а не сидіти вдома і лякатися сирен. Донька (поки що) із задоволенням сидить на уроках і працює на повну силу».

Марьяна Баранюк: «Відчуття від дистанційного дуже різні: з одного боку, воно не замінює реального навчання, спілкування з однолітками, веселощів на перервах, з іншого, відправити під звуки сирен у школу дуже страшно. Велика відповідальність зараз по контролю за навчанням легла на плечі батьків, тому треба берегти нерви, запасатися силами, вітамінами, щоб вистачило на весь рік. Особисто я дуже не хочу зриватися на дитину, влаштовувати домашній терор, мені здається їм і так дуже важко, ми повинні їх підтримати. Планую метод «кнута-пряника»: після навчання прогулянка, кіно, веселощі, піца».

Катерина Арсієнко: Не можу сказати що початку нового навчального року мій син чекав з натхненням. Все таки онлайн навчання, то є не дуже весело. На перерві не пробігаєш, з друзями не поспілкуєшся, а що ще в школі хочеться робити? Але з іншого боку ми, як батьки, все ж задоволені що дитина під нашим наглядом та в безпеці. Намагаємось якнайлегше влитися в цей бурхливий потік знань та втриматися на плаву). (...)Сподіваємось що вже скоро цей нічний жах скінчиться і в наших дітей знову буде щасливе, спокійне, мирне дитинство. Віримо в наших захисників!»

Читайте також: Google вчитиме освітян працювати дистанційно: проєкт реалізується за підтримки Міносвіти