Їх восьмеро. Це діти із війни. Всі вони знають, що означає це страшне слово. Декотрі втратили свої домівки, декотрі змушені були покинути рідний край, бо там окупанти, а декотрі чудом врятувалися від «руського міра». Всі вони приїхали до Первомайська і стали — нашими. Це було місяць тому. Тоді постало питання, як допомогти дітям подолати страхи та по-іншому сприйняти реалії сьогодення. Саме тоді і виникла ідея організували творчо-мистецький проєкт «Хроніки воєнного дитинства».
Організаторкою проєкту виступила художниця Катерина Баранюк, яка оточила себе творчими людьми різних професій. Наразі робота добігає кінця: організатори підбивають підсумки, а діти уже сумують.
Місяць уже позаду. Позаду психологічні тренінги зі спілкування та розуміння власного Я. Позаду тривоги організаторів: чи вдасться зреалізувати задумане (дуже хотілося вивести дітей із стану страху та переживань). Тепер розуміють: все було недаремно, зусилля та старання дали свої результати. Діти із несміливих стали відважними. Із лякливих — хоробрими. Із сором’язливих — дружніми.
На запитання: «Чи вдалося реалізувати головну ідею проєкту?» — всі дорослі учасники відповіли: так, все вдалося, хоч і були певні побоювання.
Оксана Телятник, дизайнерка: «Я думаю, вдалося. І вдалося не тільки для дітей, а й для дорослих — ця робота була корисною. Ми відпрацювали для себе багато питань. І головне, що ми були нарівні з дітьми. Створився такий потужній колектив. Ми допомагали їм розуміти їхні почуття, їхні емоції. А вони допомогли зрозуміти нам, як вони все це сприймають. Я думаю, все вдалося».
Тетяна Гаврилюк, режисерка: «Спочатку я думала, чи буде це цікаво, чи буде це потрібно дітям, а зараз я бачу, що так — цікаво. Я бачу, десь там діти випадають, десь їм цікаво. А тут ніхто не зійшов з дистанції. У нас було завдання зацікавити дітей. Щоб вони могли зрозуміти, що з ними відбувається і щоб вони могли зрозуміти, що їм може допомогти в цьому житті».
Катерина Баранюк, художниця: «Майже так. У нас ще два кроки і ми будемо у цілі. Ціль ми ставили таку: показати, як дитина трансформується за допомогою системної роботи спеціалістів. Коли працюємо як єдиний організм, коли ми, дорослі, разом із дітьми проходимо етап трансформації — це дає позитивні результати».
Наталія Олейнікова, психологиня: «Взагалі класні діти. Мені з ними було дуже комфортно працювати. Мала певний острах, тому що ніколи так близько не стикалася з такою кількістю дітей — переміщених осіб. Але хочу сказати: вони наше класне майбутнє. Насправді ми прийшли сюди чужими людьми, зі своїми тривогами і страхами, а сьогодні ми єдина команда. І це класно. Наші діти уміють швидко налагоджувати контакти. Вони щирі. Вони відкриті і з ними дуже легко комунікувати, тому все буде добре!»
Артем Христенко, волонтер: «Все вдалося і вдасться далі. Будемо просуватися. Нові ідеї уже заплановані».
Діти теж всі в один голос сказали: нам тут було добре. Поруч надійні і гарні дорослі. І найголовніше: кожна зустріч — це новий заряд енергії, це позитив, доброзичливість і гарний настрій. Саме про це і мріяли дорослі, коли стартували у проєкті. Та найважливіше: тепер усі учасники себе вважають великою ріднею. Попереду ще одне заняття, та діти уже сумують. Сумують і дорослі, але вони знають, що вони на шляху до нового етапу творчо-мистецького проєкту. Далі буде.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
