Літній табір ТУР, який уже другий місяць працює у Мигіївщині, щоп’ятниці проводжає своїх вихованців, а в понеділок зустрічає нових. І так до кінця сезону. Керівник табору Олексій Олейнік каже, що бажаючих дуже багато, а ось вільних місць практично уже не має. Тож для тих, хто все ж таки мріє потрапити до табору, варто зателефонувати напряму до дядька Льоші. Він там головний!
Ось телефон дядька Льоші на всяк випадок! +380684083456
Мій приїзд якраз співпав із табірною перезмінкою. Це коли одні ще не поїхали, а інші ще не приїхали. Але й ті, й інші збираються. У тих, хто від’їздить, — сльози на очах. Кажуть, тут було класно. Тепер будуть згадувати. Декотрі пробують домовитися, щоб залишитися на другий тиждень. Але щастить лише одиницям. Бо ж бажаючих відпочити та перезавантажитися дуже багато. За минулий місяць в таборі побували більше ста дітей. Це при можливості розміщення не більше тридцяти за один заїзд.
— Нам важко відмовляти, — говорить Олексій, — бо хочеться усім допомогти. Але змушені це робити. Втім, якщо уже дитина біля нас, то батьки можуть бути спокійними — все добре: всі нагодовані, доглянуті і зайняті корисними справами. Тут вони сплавляються Південним Бугом, займаються зарядкою, вивчають особливості різних видів творчості та найголовніше – безпечно відпочивають.
Бувають, звичайно й табірні пригоди. Цього разу під кінець зміни хлопчаки розмалювали зубними пастами не лише своїх однолітків, а й вихователів. За це їм, правда, трішки влетіло: довелося чергувати на кухні та мити посуд. Втім, дітвора не переймається таким: це ж весело! Були й такі, хто злякався. Напевне, із тих, хто уперше в таборі, бо це ж уже давні витівки. Втім, задоволенню не було меж.
Останній табірний день для багатьох запам’ятається ще й імпровізованою роботою в студії просто неба «Пригоди в Зеленій черепасі». Це таке собі ток-шоу, де дітвора дискутувала про нічні пригоди. Вони самі були ведучими, сценаристами, режисерами та операторами. Ставили питання та давали на них відповіді. Було цікаво спостерігати, як вони тримали мікрофон в руках, як розподіляли ролі і як закручували сюжетну лінію. Було весело — реготали!
Найбільш пам’ятна — це уже щотижнева традиційна акція: коли на символічній мапі України діти залишають на згадку свої долоньки. Це яскраво, кольорово й шумно. Всі такі голосисті, щасливі! І поруч вихователі, хоч і втомлені, але задоволені від результату своє роботи.
— Це і є головною нашою метою, — говорить Олексій, він же дядько Льоша. — Коли дитина посміхається, коли вона не думає про страшні реалії сьогодення — що ще може бути важливішим. Поруч на мапі фото благодійників. Це ті люди, які за просто так проводять майстер-класи, навчають відчувати воду, учать грати у футбол, проводять екскурсії та вчать мистецтву комунікації.
Їх у таборі не мало, та все ж і не так багато. Тож від послуг благодійників тут не відмовляться. Приходьте, якщо ви креативний і готові попрацювати з дітьми! Приходьте, якщо ви професіонал своєї справи і готові поділитися досвідом! Приходьте, якщо ви просто любите дітей і готові їм подарувати щасливі миті! Хай вони просто на хвильку забудуть про війну!
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
