Новий проєкт «Хроніка воєнного дитинства» від волонтерів стартував напередодні Дня захисту дітей. Художниця Катерина Баранюк, режисерка Тетяна Гаврилюк, дизайнерка Оксана Телятник, генератор ідей Артем Христенко та я, журналістка Наталія Клименко, за підтримки БФ «Первомайщина — твій оберіг» об’єдналися у творчому колективі. Народився задум у бажанні допомоги дітям, які пережили страхіття окупації та бачили жахи війни. Мета проста — повернути радість у життя дітей та відслідкувати трансформацію їхнього емоційного стану.
Дитинство, яке перевернула війна
На першому занятті їх було шестеро — приблизно одного віку. У кожного своя історія. Хтось під кулями покидав рідну землю, хтось тікав від окупації, а хтось ховався від виття сирен. Це діти, зранені війною. Діти, які на власні очі бачили, як руйнуються їхні домівки і як зруйнувалося їхнє звичне життя. Тепер вони переселенці. Таке негарне слово. А їм тепер доводиться адаптуватися до свого нового статусу і учитися жити в нових реаліях. Вони полохливі і з сумними очима. Вони маленькі і такі ранимі. Але вони діти і швидко уміють перезавантажуватися. Вони, на щастя, продовжують мріяти і вірити в чудеса.
На першому занятті спробували дітей занурити у казку. Головна героїня — гусінь, яка проживає своє життя: спочатку гусінь, далі кокон, а потім метелик. Діти пробували себе в новій ролі: виконували завдання, мірялися спритністю та намагалися пройти шлях перетворення. А коли на світ з’явився метелик, спробували його трансформувати у малюнок. Тут уже була художня майстерність. Вмить на папері ожили яскраві крила. А поруч — блакитно-жовтий прапор.
А далі була мрія — полетіти далеко-далеко, де не чутно вибухів і немає війни. А ще мрія, щоб метелик полетів до їхньої домівки. А разом з ним і вони.
А ми, дорослі, тихенько втирали сльози і разом з ними мріяли — і теж про перемогу!
А на завершення діти отримали в дарунок блакитно-жовті футболки, як символ мрії. Радісні і піднесені вони покидали нас, наввипередки розповідаючи батькам історію казки та її хепі-енд.
А ми дали собі слово, що допоможемо дітям не відчувати себе переселенцями. Бо для нас немає чужих дітей. Вони всі наші — українські!
Катерина Баранюк, художниця: «Для мене важливо, щоб під час занять діти не тільки малювали, а й працювали з власними емоціями. Арт-підтримка допомагає діткам-переселенцям не «затискатися» емоційно. Це своєрідне лікування мистецтвом. Можливість знову поринути у спокійний світ дитинства. У такий складний час нам всім потрібно триматися разом та допомагати один одному».
Тетяна Гаврилюк, режисерка: «Для мене важливо, щоб діти зняли свої негативні затиски та розкрили свої внутрішні ресурси».
Оксана Телятник, дизайнерка: «Хочу максимально, наскільки це можливо, бути корисною для людей. В даному творчому проєкті хочеться показати усім людям, хто втратив своє житло, хто вийшов із зони рівноваги, що вони важливі для нас як окремо взяті особистості. Є бажання, хоча б мінімально, відбудувати їхню віру в те, що світ не рухнув одномоментно».
Від авторки: «Важливо повернути дітям можливість комунікувати, навчити їх заново радіти подіям та подарувати відчуття їхньої важливості. Таке щастя було бачити, коли в кінці заняття у дітей світилися очі, а дехто навіть посміхався. Коли дитина проговорює все, що відчуває, вона позбавляється негативу. Це свого роду переродження, перезавантаження. І ми, дорослі, спробуємо дати можливість дітям виплеснути свої негативні емоції».
Проєкт триватиме протягом місяця і завершиться документальним однойменним фільмом «Хроніка воєнного дитинства», виставкою художніх робіт та постановкою міні-спектаклю.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
