Моя співрозмовниця називає російських окупантів або орки, або «вони». І тон її голосу не дасть помилитися, про яких «вони» йде мова. Далі читайте від першої особи, як живеться зараз, що думає, на що сподівається звичайна мешканка Херсону — нашого українського міста, яке вже четвертий місяць в окупації.

Моя героїня все життя прожила в Херсоні, вона середнього віку, працює в сфері обслуговування та є членом однієї із церков протестантського напрямку. Звісно, я не назву імені та не опублікую подробиць, за якими можна було б її вирахувати.

Матеріал досить об'ємний, тож якщо вас цікавить якийсь конкретний аспект життя окупованого міста — зміст активний: натискаючи на рядок, ви перейдете на певний розділ.

Стрілянина та вибухи

Вибухи майже весь час чути. З початку війни бахкало майже за графіком, ми вже приблизно знали, коли будуть вибухи, і чекали на них. Навіть страшніше було, коли їх не чутно було. А зараз це може бути в будь-який час, інколи дуже гучно, інколи далеченько. Просто чуєш глухі вибухи і розумієш, що це не в самому місті.

Постріли в останні 2-3 тижні почастішали. Саме в місті автоматні черги. Я так розумію: зараз набагато більше людей забирають, хтось намагається втікати, то вони відразу обстрілюють з автоматів. То в одному районі, то в другому весь час якісь автоматні черги.

У нашому районі десь тижні два тому увечері були автоматні черги і потім чули розрив гранати. На другий день ми дізналися, що неподалік когось ловили. Вони стріляли по кущах, тому що вже було майже темно. Стріляли спочатку з автоматів, потім кинули гранату і все затихло. Говорили потім, що ловили якогось чоловіка.

Про арешти в Херсоні та про те, як пропадають люди

Випадків арештів дуже багато, дуже. Приходять вони з арештами зазвичай о 5-й — 6-й годині ранку. Виламують замки на воротах, на хвіртках, обшукують все і забирають. За один ранок у четвер на минулому тижні у передмісті забрали 26 чоловік, ще в одному — 15.

Були у знайомого. Поки робили обшук, його тримали під автоматом, але залишили, не забрали.

У жінки знайомої зятя забрали. І це тільки передмістя, а по Херсону числа я не знаю.

На сьогодні з цих 26-ти відпустили двох. Їх возили усіх до Генічеська. Дуже побиті, всі в синцях, в одного зламані ребра. Сказали чоловіки, що дуже сильно шокерами били, допитували, і насамкінець пригрозили: «Ви не розслабляйтеся, через 2 тижні вас знову заберемо».

Це те, що було останнім часом. А так-то увесь час по місту забирають. Мого сусіда забрали ще в квітні, сьогодні вже 3 місяці, і геть нічого про нього ніхто не знає, жодної звістки, невідомо, чи живий. Мати його ходила до комендатури. Один з тих сказав: «Чого ви ходите, його немає у Херсонській області». Але конкретно не сказав, де шукати.

Про орків

Поводять себе по-різному. Є відморозки, є такі, що намагаються робити вигляд, наче дуже культурні. Сусіда коли забирали, прийшли одночасно і до нього в хату, і в хату до його батьків. То перед батьком вони потім вибачилися, що потурбували.

Показник — це дороги. За останній місяць у нас було 4 гучних аварії, в котрі вони потрапляли. Пару разів БТРом переїздили машини, пару разів були аварії з легковими автівками. Вони практично не реагують на світлофори, повороти, головні вулиці, тобто для них правил дорожнього руху немає. Вони просто летять. І коли ти виїздиш чи виходиш у місто, то тут як пощастить і треба бути дуже уважним. Вже автоматично остерігаєшся машин. Ті, що великі, їх чутно, і ти якось розумієш, що близько до дороги підходити не можна: вони не об’їдуть, не зупиняться, не пригальмують. Але й на легковики теж треба дивитися дуже уважно, це вже до автоматизму напрацьоване. Особливо якщо гарна машина — відразу треба дивитися на номери. Якщо номерів на машині немає, то, значить, «віджата», тобто вони її в когось вкрали, забрали, звісно, така машина не зупиниться, не об’їде, не пропустить. Якщо на автівці російські номери — також.

ДТП у ХерсоніДТП у ХерсоніФото: Кавун.City

БТР, «Камази» — то зовсім окрема історія. У випадках, коли були аварії, у всіх були загиблі люди. Мобільного зв’язку немає і за «швидкою» треба комусь їхати. То поки «швидка» приїде, люди, навіть якщо ще були живі, помирали.

І грабують. Можуть зайти куди завгодно і забрати все, що їм сподобається. А буває й таке, що в магазині можуть заплатити гривнями. Не знаю, де вони беруть українські гроші. Але таке дуже рідко. Частіше вони просто заходять, беруть все, що їм треба, і йдуть.

На початку окупації було так: кожного вечора, годині десь о 10-й, коли вже майже темно, вони їздять, світять прожекторами по вікнам, щось видивляються. Не знаю, може, снайперів шукали.

Можуть роздавати гуманітарку. Стоять їхні машини і вони — такі добренькі, підходять, пропонують. А на пакеті з борошном — напис українською від виробника. Отака їхня «гуманітарка» — все крадене.

Дуже вони бояться: не почуваються тут спокійно. Розмовляла з дівчиною-фармацевтом (її заклад ще працює, розпродають залишки, косметику). То каже, періодично до них заїздять і запитують українські антидепресанти. Язик так і чешеться запитати: «А що ж так, хлопці? Страшно?» Але це небезпечно — такі запитання ставити.

Про блок-пости

З початку війни блок-пости стояли у всіх районах і їх було багато, та ще й вони переїздили з місця на місце. Тобто якщо люди намагалися в якихось місцевих каналах писати, що там і там стоять, то напевне не знаєш, чи це так. А в останні 2 тижні їх дуже мало, по місту майже немає блок постів, я останнім часом ніде не бачила.

Є один, який ніколи не знімають, і він найстрашніший: дорогою на Острів. Там дуже ретельно перевіряють із самого початку, я так розумію, там заводи суднобудівельні, то, мабуть, там у них щось є.

Моя знайома живе на Острові. Спочатку було так, з її слів: маршрутка приїздить на блок-пост, всіх чоловіків без виключень виводять, у жінок перевіряють документи і відпускають. Маршрутка їде далі, а чоловіків продовжують перевіряти.

Потім водії маршруток стали чекати чоловіків. То поки перевіряють, можна й пів години прочекати, й годину. Роздягають, шукають татуювання, дивляться телефони, документи. Щось не сподобалось — залишають.

Я чула про випадки, коли чоловіків розстрілювали на тому блок-посту. Один став із ними сперечатися, то по ньому просто дали чергу і все.

Їхала з дідусем років 70-75 на вигляд у маршрутці. Худенький, маленький, поїхав друга провідати на Острів. Він розповів: вивели з маршрутки, повністю роздягли, хоч це ще була весна, холодно. Щось їм не сподобалось, вони його побили і примусили копати яму. День протримали, але потім відпустили.

Про спротив

Були спроби підриву машин їхніх. То у колаборанта Сальдо намагалися підірвати, та заступника його ось на тижні, але кажуть, вижив, у лікарні. Тобто, їм не дають розслаблятися. Партизани працюють, листівки з’являються, стрічки жовто-блакитні з’являються, то в одному, то в іншому районі міста — прапори наші. Хоч їх швидко знімають, але ж хтось їх наважується вивішувати.

Йшла містом, дивлюся, над мостом висить наш прапор. Ще й такий великий! Спочатку не повірила своїм очам, а коли підійшла ближче, пересвідчилася — я розплакалася.

Херсон навесні 2022-гоХерсон навесні 2022-гоФото: архів Гард.City

Що чути про «референдум»

За «референдум» спочатку ще якісь розмови йшли. що хочуть зробити, що друкують бюлетені в Новій Каховці. Зараз ніхто нічого не говорить геть зовсім, нічого не чути.

Які гроші ходять

У місті ходить гривня. Орки примушують працюючі магазини поряд з цінниками в гривнях писати ціну в рублях. Курс 1 до 2-х. І погрожують: якщо не буде написана ціна в рублях, то магазину в тебе не буде. Тому ті, хто працюють, змушені писати. Але скільки я ходила магазинами, у мене ще жодного разу ніхто не запитав рублі. Тобто кругом продавці озвучують ціну тільки у гривнях.

Заходила я і в їхню аптеку, називається вона «Народная аптєка». Відібрали приміщення в когось, там раніше була наша аптека. Всі препарати їхні в продажу, ціни також в рублях і в гривнях. Але навіть там ціну сказали в гривнях.

Чи є в Херсоні робота та зарплатня

Ситуація різна: дивлячись, яка організація, звідки перераховуються кошти. Навіть у бюджетників по-різному. Хтось із березня не отримував, хтось отримує регулярно. Точно не скажу за всіх. По пенсіях можу сказати: ті, хто отримує на картки, ті отримують точно. Спочатку навіть пенсіонерам наперед перераховували пенсійні кошти: у березні, у квітні могли нарахувати за 2 тижні до початку місяця. А у цьому місяці отримали день у день, як зазвичай раніше. А ось тим, хто отримував готівкою пенсію, то дуже погано виплачують. Великі затримки, тому що готівки майже немає. Раніше на пошті, я знаю, видавали, спочатку по 5 тисяч, потім по 3 тисячі, зараз кажуть, по тисячі видають. Але щоб її отримати, треба вистояти чергу. Людина може прийти о 5-й ранку, а до каси потрапити без чверті 14-та. А пошта працює до 14-ї. Моя знайома вчителька стояла і думала: встигне вона туди потрапити чи ні. Бо якщо не встигне – все з початку. Ті, хто чекають вдома на пенсію, можуть чекати і місяць, і два.

Роботи дуже мало в місті. Є люди, які готові працювати за їжу. Є люди, які залишися з діточками, а годувати немає чим

Увесь наш час зараз йде на те, щоб поїздити, побігати, пошукати, постояти в чергах, щоб щось купити.

Про мобільний зв'язок та інтернет

У магазинах далеко не всюди є термінали, але якщо є і є працюючий інтернет, то можна розрахуватися карткою. У багатьох магазинах, якщо немає терміналу, але є Wi-Fi, дають номер картки, і ти розплачуєшся просто переводом на карту.

Мобільного зв’язку українського з 30 квітня ніде у місті немає. Ніякого. Є одне місце на Суворова, де пробиває український «Лайф». Як він там пробиває, як ловить — загадка. Бо якщо підходиш до будівлі, пропадає, а ловить саме посеред вулиці. Там зранку скупчення людей. Я приїздила досить рано, то вже людей із 30-ть стояло, щоб поговорити з рідними. Або зловити СМС з кодом підтвердження до якогось банку, до якогось додатку, бо інакше ніяк не переведеш кошти.

Інтернет теж зараз є не у всіх. А був час — його геть ні у кого не було. Через тиждень десь підключили декілька провайдерів. Весь інтернет, зовсім весь, який є в Херсонській області, зараз іде через російських провайдерів. Інакше його просто немає.

Багато хто шукає точки доступу. А херсонці знімають паролі з Wi-Fi, щоб земляки могли підключитися, поспілкуватися з родичами. Ідеш містом, дивишся — купка людей стоїть: значить, там Wi-Fi роздають безкоштовно.

Банківські послуги та картки

З приводу банківських карток. Це зовсім сумна історія. Наприклад, якщо раніше ти входиш у додаток Приват24 і якщо ти помилився і ввів неправильний пароль, то тебе блокувало з третього разу. Зараз блокують з першого. Мій сусід похилого віку помилився вперше однією цифрою — все, його заблокували. Щоб відновити, треба прийняти дзвінок від Приватбанку або СМС-повідомлення. Якого він прийняти не може, тому що у нас немає українського зв’язку. І так майже у всіх банках.

Вже другий тиждень, як я з самого ранку до вечора намагаюся допомогти таким людям: хоч якось добратися до їхніх власних коштів. Тобто гроші на картці є, але грошей немає

Ми намагалися дзвонити в Ощад, дзвонили через інтернет, через чат-бот. Оператори нам відповіли: це ваша проблема, що ви не можете підтвердити. І ще відповідали так: «Ну, це одна область така, що не може прийняти дзвінок або СМС, і що, ми через вашу область повинні переробляти всю програму? Це ваші проблеми».

Потім я знайшла на YouTube ролик, де чоловік показував, як можна підтвердити в Ощаді без СМС. Можна через послугу Приватбанку Sendmoney зайти, ввести номер картки відправника, номер картки отримувача, суму. А підтвердження обрати — чи СМС, чи одноразовим паролем. Але це працює, тільки якщо ти можеш зайти в сам додаток.

Отже, ти заходиш в додаток, там є функція одноразовий пароль, ти його натискаєш, вводиш туди цифри з Sendmoney Приватбанку, генеруєш пароль, цей пароль вводиш туди… Нелегко розібратися навіть молодій людині. А якщо це людина похилого віку, котра тільки сидить і кліпає очима на все оце?..

Ми їздили на Суворова (нагадаю, там єдине місце, де пробиває український зв’язок). Там така історія. Щоб отримати СМС від банку, я намагаюсь зайти в додаток. Мені відправляється СМС з кодом і у мене є одна хвилина, щоб його ввести. За цю хвилину я повинна від кафешки, де є Wi-Fi, добігти до дерева, де ловить зв'язок, підключитися до цього зв’язку, що займає часу — як пощастить, може бути й 5 хвилин. Отже треба зловити цей зв'язок «Лайфу», отримати повідомлення, підключитися до Wi-Fi та ввести пароль. І це все ти повинен зробити, повторюся, за одну хвилину. Треба бачити, як люди товпами туди-сюди бігають. Хтось витрачає цілі дні і нічого в нього не виходить.

Я так побігала один день, щоб сусідам підключити, зрозуміла, що це просто неможливо, то іншого дня ми поїхали туди втрьох з різними телефонами. Я їхню сімку з фінансовим номером вставила в свій телефон, брат стояв під деревом, ловив СМС, а я від кафешки відправляла. Тобто я натискаю «отримати СМС з підтвердженням», він там ловить, біжить до мене, говорить код, я його швиденько вводжу. Тільки так. Один додаток ми так робили втрьох дві години.

Що найцікавіше: стоїш на Суворова, а вони тобі передзвонюють з Ощаду. Замість СМС передзвонив оператор. А картка банківська на ім’я чоловіка, цей чоловік біля мене стоїть. Йому сімдесят і він не розуміє, що від нього хочуть. Зв’язок може перерватися в будь-яку мить, а операторка тобі каже: «Я не можу розмовляти не з власником картки. Я можу розмовляти тільки з власником картки. У вас там що, гучний зв'язок включений? Виключіть гучний зв'язок, я не буду розмовляти по гучному зв’язку». Мої емоції в той момент — не передати.

Як працює міська інфраструктура

Громадський транспорт працює — і маршрутки їздять, і тролейбуси. Не працював, мабуть, тільки перший тиждень після окупації. Потім запрацював. На цьому наполягав наш голова міський Ігор Колихаєв. Тролейбуси — вартість проїзду 6 грн, для пенсіонерів пільга дійсна. У маршрутках вартість 10 грн. Наскільки я пам’ятаю, там пільг немає.

Спочатку транспорт їздив тільки до 14-ї години. Зараз — до 17-ї години, після 17-ї — пішки.

Лікарні теж працюють. Але дуже багато людей виїхало з міста. На мою думку, у місті залишилося 30-35% населення. І лікарі також виїздили. Тож не факт, що потрапиш до потрібного фахівця.

Знаю, що минулої п’ятниці ходили орки лікарнями, то говорять, що звичайних лікарів не чіпали, забирали начмедів, головних лікарів, щось там із ними намагалися обговорювати, під кінець дня відпустили.

Приватна є клініка у нас, то вони оголошують, хто з лікарів приймає, які процедури можна зробити.

ДСНС теж працюють. Знаю, до них приходили, вилучали вибухівку, яка була на обліку. Я так розумію, сюди ніхто не хоче їхати працювати, то вони місцевих залишили.

Комунальні служби працюють усі. У нас вдома прорвало водопровід, зробили за 3 дні. Електрика пропадала — за день зробили. Роботою комунальних служб дуже наш міський голова переймається. Навіть коли обстрілювали, коли БТРи їздили містом — комунальники працювали.

Сміття вивозять. Навіть якщо раніше сміттєвоз приїздив раз на тиждень, то зараз такі вулички, як у нас, — раз на тиждень, а великі вулиці — то через день, хоча до повномасштабної агресії вивозили теж раз на тиждень.

Тобто, і вода, і електрика, і газ є, і прибираються вулиці. Я дуже вдячна меру, бо хто б що не говорив, хто б чим був незадоволений, але він не покинув місто. А коли йому робили пропозицію, щоб його вивезти, він відповів: «300 тисяч населення ви також зі мною вивезете? Якщо ні, то я залишаюся». Я не знаю, що там і чи є якісь домовленості з кимось, але він на місці і старається підтримувати місто, налагоджувати роботу. Тому що голова ОДА, облрада — всі вони в перші дві години виїхали з міста, просто всі, кинули Херсон напризволяще.

І зараз, коли читаєш: Хлань сказав те й те, Лагута сказав те й те, то просто нудить від них. Тільки від того, що там стоїть їхнє прізвище. Тому що розумієш, що вони з самого початку кинули і спливли десь тільки через місяць від початку окупації.

Довідка: Сергій Хлань — радник голови Херсонської військової адміністрації; Геннадій Лагута — голова Херсонської ОДА.

Комуналку спочатку я сплачувала всю, а тепер ні. Я розумію, що, з одного боку, це комусь зарплата, а з іншого — можуть будь-якої миті прийти і захопити, куди підуть ці гроші? Чи будуть вони зараховані? І ще я не знаю, чи наступного місяця в мене буде за що хліба купити. Якось так.

Ситуація в Херсоні з продуктами та ліками

Продукти більш-менш є. Спочатку були моменти, що пропадало все, нічого не було. Потім ажіотаж спав. Дуже багато везуть продуктів з Криму. Вони відібрали деякі супермаркети, позвозили своїх людей працівниками, свій товар увесь. Але їхні продукти дуже відрізняються за якістю від наших. Коли куштуєш — відразу розумієш, що це не наш товар, смак дуже відрізняється. Мені цікаво, чи вся росія таким харчується, чи це вони спеціально випускають тільки для Криму, днр та лнр? Тому що, якщо вся росія їсть такої якості продукти, то я в шоці просто.

Купуємо на риночках та в невеликих магазинах. Супермаркети пусті. Полиці — де-не-де щось лежить або консерви розкладені, як ото в совпедії було: коли торгувати нема чим, а вони консерви гіркою в шаховому порядку вистроюють. Отаке у нас зараз «визволення та покращення від руського міру».

Супермаркети в Херсоні: коли місто в окупації

Вулицями йдеш — пусто. Є якесь скупчення людей тільки на ринках або на Суворова, тому що там багато кафешок, які роздають безкоштовний інтернет. Кафешки, до речі, у нас працюють справно, каву можна попити за довоєнними цінами, тобто, за цінами до 24 лютого. Я не розумію, яким чином, тому що ціна на каву в зернах раніше за пів кілограма була 200 гривень, то зараз 600.

Ще ми ситі за рахунок овочів, адже вивозити овочі з області орки нашим фермерам не дають. Тому овочі в Херсоні дуже дешеві: огірки — 8 грн, кабачки — 8 грн, помідори — 15-20 грн, полуниця — по 20 гривень і її було дуже багато, я ніколи в житті стільки полуниці не їла, як в цьому році. Капуста — по 10 грн, картопля молода — 10-15 грн. Фрукти, якщо це банани, апельсини, то завезення тільки через Крим, коштують банани 70-85 грн, апельсини — 100 грн. Яблук зараз немає зовсім, тому що завозу немає, а наші вже всі з’їли. Зараз із фруктів тільки те, що спіє: черешня, вишня, починається абрикоса, смородина.

Взагалі по цінам: овочі дешеві, а все інше дорожче рази в три, ніж до 24 лютого. З ліками зовсім печаль. Українських ліків в місті не залишилося геть. Є групи в соціальних мережах, де хтось продає своє, але це все хаотично, не знаєш, де і як ті ліки зберігалися.

Їхні ліки геть неякісні. Навіть склад відрізняється від нашого. Якщо це комбінований препарат, до прикладу, «Пенталгін», то в нашому є діюча речовина кодеїн, який обезболює і додає трішки сил. В їхньому «Пенталгіні» кодеїну немає. Якщо ти думаєш, що взяв такий самий препарат, бо така сама назва, то помиляєшся. Моя сусідка брала таблетки від тиску. Така ж назва, таке ж дозування. Наші таблетки вона пила по половинці — допомагало. Їхні (вона вже вичислила) треба пити по 2 таблетки відразу, щоб їй хоч трішки стало легше. Крейда, крохмаль і все. Але якщо все ж 2 таблетки допомагають, то, мабуть, хоч щось з лікувальним ефектом там є.

Чи є в Херсоні пальне та в яку ціну

Бензин та дизпальне везуть з Криму.

Ціна стартує від 36 грн, 39-ть, інколи 40, рідко. Якість також відрізняється в гіршу сторону. Водії знайомі стверджують, що відчувається по роботі машини.

Про херсонців

Дуже багато пенсіонерів залишених. Коли діти виїздять, батьків, бабусь та дідусів залишають.

І дуже багато тварин залишених. Бували такі випадки, що люди виїздили і навіть не відв’язували з прив’язі собак. Знайома розповіла: були обстріли, вона на півтори тижні виїздила. Коли повернулася, зрозуміла, що сусідів немає, вона зазирнула до них у двір, а там собака на прив’язі. Не собака — скелет. Ще живий. Виходила, спочатку потрошечки годувала, поїла.

Дуже дратує, коли ті, хто поїхав, вимагають повного розуміння. Звісно, ти в іншому місті, тобі треба десь шукати житло, роботу, все дорого, розпач, сумно, тяжко, але ж треба мати трохи совісті! Якщо ви тут залишили своїх батьків і дзвоните комусь, щоб їздили, відвідували, щось привозили, то це не треба робити у формі наказу: «Ну, ти там ходи, прибирай у мене, роби щось. А як це ти сьогодні не був?» Тобто вони виїхали в безпечне місце і хочуть, щоб хтось тут ходив і сторожив їхнє майно. Я так скажу: одна справа, коли просто важко, але ти розумієш, що навіть якщо до тебе щось «прилетить», тобі нададуть допомогу. А тут, в Херсоні, ти не знаєш, в яку мить до тебе можуть вломитися, на твоїх очах щось робити з твоїми родичами і ти нічого не зможеш зробити. Просто нічого.

Знаю, що зараз стали переслідувати віруючих. Є інформація, що в Енергодарі і в Мелітополі опломбували Будинки молитви у баптистів. Орки сказали, що забороняють їм збиратися, когось зі служителів забрали, типу: хочете ходити до церкви — он московський патріархат. Також знаю, що в Новій Каховці прийшли до служителя додому, зробили обшук, побили його і дружину, брата його хотіли розстріляли, але потім, коли вже вивели на вулицю на розстріл, він попросив: дозвольте помолитися перед смертю, то сказали: «Ладно, живи поки».

Коли виходиш із дому, не знаєш, повернешся чи ні, не знаєш, коли тебе можуть зупинити, що можуть перевірити. Можуть забрати телефон, продивитися всі додатки, галерею, всі архіви. Якщо вони побачать якусь картинку з українським прапором чи тризубом чи ще щось, що їм не подобається та дратує, тебе можуть забрати. І ти можеш або геть ніколи не знайтися, або знайтися дуже побитим. Або мертвим. Кому як пощастить

Зв’язку зараз немає, але коли він ще був рідні мої намагалися залишати телефони вдома. Не всі друзі розуміють, що таке окупація. Тобі можуть надіслати якусь листівочку підтримуючу, а вона прийде в незручний час. І через таку листівочку ти можеш кудись загриміти. І от поїхали твої рідні від тебе до себе додому через все місто, а ти сидиш і думаєш: чи вони по дорозі кудись заїхали, чи вони у черзі десь стоять, чи їх уже забрали.

Зараз літо і трішечки пізніше люди стали ходити, навіть транспорт до 17-ї години. Але все одно, коли виходиш на вулицю увечері — де-не-де хтось пройде, а так вулиці пусті. А тижні 2-3 тому, то пів на третю, три години дня — вже пусто.

Погано, що немає ліків, неможливо звикнути. Хоч і розумієш все, але організм така штука, що не хоче підкоритися. Прокидаюся від вибухів, за звуком розумію, що вони далеко, і мені прямо зараз ніщо не загрожує, а серце колотиться і не можу його заспокоїти. А ліків немає.

Люди чекають на ЗСУ. Емоційні гойдалки, звісно, є. Бувають дні, коли зовсім розпач і враження, що це ніколи не закінчиться, що нас залишили, особливо, коли чуєш із Заходу про «збережемо обличчя путіну». А коли чуєш новини, що ЗСУ підходять ближче, — надія відроджується.

Коли хтось із тих, хто виїхав, говорить, що їм тяжко — це не те «тяжко». Треба тут пожити під тиском, щоб це зрозуміти. Я так кажу, тому що можу порівняти свої почуття, коли був 2014-й. Так, спочатку всі включилися, збиралися, допомагали, але рани затягуються, якщо ти сам не відчуваєш, коли тобі особисто ніщо не загрожує. Поки людина не переживе особисто, вона до кінця не зможе зрозуміти.

Якщо ваші родичі вам не відповідають, або відповідають, але багато не розказують, не ображайтеся на них. Їм просто в цей час дуже важко. Просто скажіть їм, що любите їх

Адже увесь зв'язок йде через російських провайдерів і ви своїми надмірними запитаннями можете наразити людину на небезпеку. Ми в окупації, ми під наглядом.

Я раніше дуже рідко допомагала тим, хто жебракує. Знала випадки, коли ті, що сиділи зі скляночками, в порваному одязі, купували своїм дітям автівки, 2- чи 3-поверхові будинки, тому я дуже рідко допомагала таким людям. Це мав бути особливий випадок, щоб щось в серці проговорило до мене, або якщо особисто знала. А зараз… Я не відразу зрозуміла, тільки потім до мене дійшло, що у Херсоні вже не ті жебраки. Дуже важко дивитися, коли літні люди, охайно одягнені, чисті, від них навіть приємний запах якогось парфуму, підходять, ховають очі і тихо-тихо кажуть: «Ви не могли б мені дати на хліб? Я не жебрак, ви не подумайте, я просто не можу пенсію зняти». Так боляче! Я навіть не можу уявити, як такій людині треба переступити через себе, щоб просити на хліб. Це дуже страшно. Тому зараз йдеш вулицею і придивляєшся: бо хтось може переступити себе і попросити, а хтось сидить голодний, і я не знаю, як такі люди виживають взагалі.

Наша церковна спільнота — ми у гурті, нам допомагають зовсім незнайомі віруючі люди і ми ділимося між собою всім, навіть не запитуючи, чи потрібна допомога. А є ж одинокі люди! Де вони беруть? Зараз з п’ятисоткою нема чого йти на ринок. Якщо ти хочеш купити сметану, вершки, сиру якогось або щось із м’ясного – то з 500 гривнями тобі на ринку робити нічого.

Є серед херсонців і зрадники, колаборанти. Зараз їх більше чути. Ось по тому самому передмістю, коли забрали 26 осіб. Люди кажуть: ми знаємо, хто «здав», бо ходили по конкретних адресах. Мабуть, такі кругом є. Також зараз стало відомо, що дуже багато до нас у грудні-лютому заїздили, дуже багато орендувалося квартир. Тобто, вони до цього готувалися, заздалегідь засилали своїх людей — готувати ґрунт.

Але гарних людей більше, набагато більше. Я б ніколи не повірила до війни, що у нас такі люди. Щирі, відверті, згуртовані. Що у нас така взаємодопомога. Не повірила б, якби сама не стикнулася. У нас такий народ, що, мабуть, ніде такого немає. У соцмережах купа груп взаємодопомоги: хтось пише потребу, хтось відразу реагує. Комусь терміново потрібні ліки — хтось дарма віддає. Настільки люди одне за одного, що просто — до сліз.

Читайте також: Первомаєць — у Херсоні: що бачив наш земляк в окупованому місті. Оновлено
Читайте також: Історія родини, якій вдалося виїхати з Херсона в Первомайськ: Людей намагаються відрізати від світу
Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися