Історія легендарної Чорнобаївки: від готів до козаків та ЗСУ

Гард.City

28 березня 2022 15:30

28 березня 2022 року. Чорнобаївка 12:0! Сили ЗСУ вдванадцяте розбили техніку окупантів. Наразі Чорнобаївка вже стала символом знищення російських окупантів та мемом у соцмережах. Про українське село на Херсонщині дізнався увесь світ. Що ж це за місце таке? Насправді — особливе. Історія Чорнобаївки, повна таємниць та легенд, варта уваги! Гард.City зібрав найцікавіші перекази та факти з історії села на Херсонщині, що стало «чорною дірою» для окупантів.

Село Чорнобаївка з'явилося в 1923-му році в результаті об'єднання трьох хуторів: Степанових, Чорнобаєвих, Гусакових. Первомайчани, чи ця подія вам щось нагадує? Проте історія поселення набагато давніша. Давніша навіть за XVIII століття, коли запорізькі козаки заснували ці хутори, та починається десь аж у IV-V століттях, за часів готської держави. Тобто історія цього містичного місця налічує вже понад півтори тисячі років. Цікаво? Далі буде ще цікавіше.

Легенда про козака Чорнобая

Наприкінці XVII століття козаки на чолі з отаманом Чорнобровим заснували козацьку паланку в нижній течії Дніпра. Тут було зручне місце для перехоплення бусурманів на Кримському перешийку. Паланка захищала довколишні села від турків і татар. Ті й інші добре знали козацького отамана та уникали з ним зустрічатися, називаючи козака Чорним баєм, тобто володарем. Найближчі друзі козака, сотник Степан та піп Гусь, звали його Чорнобаєм.

За літо козаки побудували три кам'яні фортеці, які назвали Чорнобаївською, Степанівською та Гусаківською. Згодом посередині цього трикутника збудували козацьку церкву Пресвятої Покрови та був закладений цвинтар. Згодом на хуторах оселилися селяни з Полтавської та Київської губерній. Це підтверджує херсонський літописець Дмитро Горловський, 1909 рік: «Першими колоністами на міських хуторах була деяка частина козаків, які раніше перебували у складі Запорозької Січі, та людьми, які блукали степами у спробах вижити. Така «розмаїть» мешкала на хуторах і приписувалася до місцевої міщанської громади. Пізніше (у 40-х роках) на хуторах оселилися люди, що прибули з сусідніх губерній — Полтавської, Київської та ін., де тоді умови життя були значно важчими».

Якось біля Дніпра влаштували стоянку близько тисячі бусурман із награбованими коштовностями та дівчатами-полонянками. Козаки Чорнобая розбили цю орду, хоча запорожців було всього 150. При цьому серед козаків були поранені 20-ть, і всі залишилися живі.

Дівчат звільнили, і святий отець наказав їм скинути кайдани в річку, скроплену кров'ю. Під час цього він проказував замовляння. Тож Чорнобаївка дійсно замовлена характерниками ще з XVII століття.

Фруктовий рай для херсонців 18-го століття

У XVIII століття річка Вірьовчина, на берегах якої заснували хутори, була повноводною та судноплавною. Ці мальовничі краї приваблювали херсонців, котрі почали приїздити сюди на літо, щоби врятуватися від міської спеки. Уздовж Вірьовчиної аж до самісінького гирла річки простяглися Вірьовчинські дачі. Тут, серед фруктових садів, херсонці жили ціле літо, по декілька місяців, на радість місцевим мешканцям. Серед дачників були відомі особистості. Сергій Дяченко, дослідник історії, котрий працював у Херсонському обласному краєзнавчому музеї, пише:

В 1782 році головний будівничий Херсона Іван Ганнібал роздав ділянки у долині Вірьовчиної балки заможним херсонцям під заміські будинки

«У гирлі Гусаківської балки оселився Іоган Розарович — австрійський консул у Херсоні. Він тут жив з дружиною-гречанкою та двома доньками-підлітками й мав маєток якраз на території колишньої Кам’янської Запорізької Січі. А от у гирлі Чорнобаєвої балки дачу мав комендант херсонської фортеці граф Йосип де Вітт — той самий, хто був першим чоловіком відомої красуні Софії де Челіче, на честь якої другий її чоловік — граф Станіслав Потоцький — заклав чудовий парк Софіївка в Умані».

Готське поховання, якому 1500 років

Але найбільш цікава інформація ще попереду. За словами пана Сергія, у 2008 році до краєзнавчого музею звернулася родина з Чорнобаївських хуторів та попросила археологів дослідити старовинне поховання, яке відкрилося під час викопування льоху. Унікальна знахідка виявилася похованням готської дівчини початку V століття.

Дослідник пише: «По-перше, готи ніяк не відмічали своїх поховань ані насипами, ані стелами, навіть утаємничували їх, тому досліджено їх у випадкових місцях одиниці. По-друге, це були часи, коли вже прокотилася гунська навала у 375 році й вважалося, що готів майже не лишилося на берегах Дніпра. А по-третє — статус дівчини: великі срібні фібули (застібки — прикраса й елемент одягу), сердолікові та скляні буси, кістяний гребінець, скляний конусоподібний великий кубок, коштовний сіро-лощений посуд й купа інших речей у поховані вказують на її неабияке походження. З’ясувалося також, що подібні поховання були й на сусідніх ділянках. Тож десь поруч було й поселення».

У IV столітті н.е. на території сучасної України існувала готська держава. Готи походили зі Скандинавії та на початку нашої ери емігрували із Південної Балтики до України й оселилися в межиріччі Дніпра та Дунаю. Готська держава називалася Оюм — «водна країна».

Далі доречно знов навести цитату із захопливої розповіді пана Сергія:

«Готи на Дніпрі стали легендою в прямому сенсі. Війна готів з гунами склала основу скандинавських саг «Про старі часи», зокрема саги «Про Хервьор та Хейдрека», яка у свою чергу послугувалася одним із джерел для Джона Рональда Руена Толкіна у створені «Володаря перснів».

У сазі розповідається про те, як діва-войовниця Хервер, дочка Ангантюра, отримала на могилі батька «чарівний меч Тюрфінг», викуваний гномами для конунга Гардаріки на ім'я Сіргламі. А далі про бій гунів з готами у Пониззях Дніпра, про сина Хервер, Хейдрека, який правив у Рейдготланді — державі на Дніпрі.

Й таким чином ми виходимо з вами на легендарні війни сил добра — людей, ельфів, гномів та гобітів з силами зла — орками та гоблінами. А сьогодні спостерігаємо у Чорнобаївці сучасну їх версію й знаходимося в очікуванні неминучої перемоги над Мордором».