7 жовтня 1964 року на радіо вперше пролунала пісня «Два кольори» у виконанні Дмитра Гнатюка. Ця пісня стала народною, її співають десятки виконавців різними мовами світу: українською, англійською, французькою. Рядки з цієї пісні наводяться у японськомовному підручнику — таки-так, «Два кольори» написані ієрогліфами поряд із Шевченковим «Садком вишневим коло хати», як приклад української поезії. Ще більше цікавинок про улюблену пісню знає Гард.City.
Як хустка надихнула на пісню
Насправді день народження пісні 29 лютого. Саме цього дня в 1964-му році поет Дмитро Павличко та композитор Олександр Білаш сиділи на з’їзді комсомолу України, у Верховній Раді УРСР. Їм було нудно. Тож роздивлялися довкола, аж раптом Олександр побачив, що попереду сидить жінка в яскравій хустці: пломінкі червоні троянди на чорному, як ніч, тлі. Цю історію розповідає донька Олександра Білаша, Олеся:
Ці рядки прозвучали, як строка з пісні, й тут-таки народився перший куплет, який Дмитро Павличко написав на тому з’їзді просто на колінах. Рядки показав другові, той був вражений.
Вони втекли зі з’їзду та поїхали у Будинок творчості у Ворзелі під Києвом, де за півгодини написали пісню.
Хустка, що надихнула поета й композитора на пісню, красувалася на плечах Любові Молдаван із села Бочківці Хотинського району Чернівецької області, яка тоді була колгоспницею, а згодом стала доктором наук у галузі сільського господарства. Барвиста хустка нагадала Павличкові про його рідне село Стопчатів у Косівському районі на Івано-Франківщині, про вишивані сорочки, хустки та пісні.
Червоне та чорне
У ті часи, щоб пісню можна було записати та транслювати в ефірі, необхідний був дозвіл художньої ради Українського радіо. На її засіданні пісню вперше заспівав Анатолій Мокренко.
Перший виконавець пісні — Анатолій Мокренко
Рада не допустила пісню до запису. По-перше, сказали вони, «якщо людина посивіла та нічого не везе додому, вона що, з тюрми повертається?» По-друге, радянська цензура вгледіла в тексті пісні співзвучність із націоналістичною піснею ОУН:
Але поет та композитор рішуче відстоювали своє творіння, запевняючи, що ця пісня — про людське життя, і що сорочки та рушники вишивають червоним та чорним по всій Україні.
У цьому інтерв'ю Дмитро Павличко цікаво розповідає про те, яким чином вдалося переконати партійну цензуру пропустити пісню: «Але я згадав раптом... Кажу: червоно-чорний прапор — це прапор Паризької комуни, першої соціалістичної держави в світі. І вони... затихли. Вони знітилися і сказали: "Ну добре"».
Також додався вирішальний голос Дмитра Гнатюка.
Дмитро Павличко: «Дмитро Михайлович Гнатюк був у фаворі, йому більше прощали, більше, звісно, й дозволяли. Ось він записав її на радіо до «Жовтневих свят», тобто до 7 листопада того ж 1964 року. І весь світ почув «Два кольори» з його голосу і його подачі. Пісня досить швидко полетіла за океани і моря. Її співали в Канаді, Америці, Аргентині, Австралії. Всюди...»
«Два кольори» у виконанні Дмитра Гнатюка
Пісня полетіла світом: її співали та співають вже понад півсотні років.
«Два кольори» у виконанні Квітки Цісик, американської співачки українського походження
Дмитро Павличко про виконання пісні Квіткою Цісик: «...Мені котилися сльози. Сльози радості. Справді, через стільки років з дня написання нашої пісні я знову відчув себе щасливою людиною. Почув «Два кольори» з чистесенького, як гірське повітря чи джерельна водиця, Квітчиного голосу в кінці 1980-х. З наших виконавців ніхто так не передав задуму авторів, як вона. Адже співала не лише голосом, а й духом своїм. Живучи стільки років далеко від Батьківщини, Квітка зуміла зрозуміти і передати нашу пісню якнайкраще. Досить вдало її, вслід за Цісик, заспівав і Василь Зінкевич».
«Два кольори» у виконанні Василя Зінкевича
Французька версія пісні. Deux Couleurs. French cover by AleXa Heinze
Олег Скрипка, Two Сolors
Якщо французький варіант вийшов дуже мелодійним, то версія англійською мовою (Two Сolors — Олег Скрипка) помітно відрізняється від оригіналу. До того ж, цей переспів викликав негативну реакцію через недотримання авторських прав виконавцем та стиль кліпу, який не сподобався багатьом, в тому числі родині композитора.
Поки довкола вирують пристрасті та дискусії, пісня продовжує лунати: різними мовами, різними голосами, у різних країнах. І лунатиме ще багато років, адже в ній йдеться про вічне: радість та печаль, щастя та сум, журбу та кохання. Тож просто послухаймо...
Використані матеріали з сайтів: westnews.info, suspilne.media.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
