Незалежність. Як вона відбувалася? Редакторка Гард.City разом із первомайчанином Володимиром Войтенком прослідкували розвиток подій, опираючись на знакові етапи життя людини і через неї — держави. Як це — народитися в Первомайську та стати активним учасником та свідком історичних процесів, розповідає наш герой.
Володимир Леонідович Войтенко
Довідка: Володимир Войтенко народився в 1955 році у Первомайську Миколаївської області. Працював на великому підприємстві Первомайська — заводі «Фрегат» — майже 20 років. Спортивний інструктор, слюсар із обслуговування вантажних кранів.
В минулому двічі чемпіон України, чемпіон Уралу з водного (гребного) слалому на байдарках, учасник кількох першостей СРСР, багаторазовий чемпіон та призер України зі сплаву по річках Прут і Черемош, учасник водних походів підвищеної категорії складності на плотах і катамаранах по річках Сибіру, Алтаю, Кавказу. Керував експедиціями на байдарках і рафтах по річці Південний Буг від витоку в Хмельницькій області до впадання в Чорне море (протяжність — 806 км).
Фотограф, краєзнавець, історик, автор туристичних проєктів та екскурсій. В свій час випускав журнал «Імідж Первомайська». В минулому — депутат Первомайської міської ради.
Розповідає Володимир Войтенко. Первомайчанин, школяр, студент, спортсмен
Народився і вчився я в Первомайську. У первомайській спортшколі почав займатися греблею. Спочатку я займався греблею на тихій воді. Потім, коли у нас розпочалися змагання зі слалому на порогах, цей вид спорту мене дуже зацікавив.
Навчався в технікумі, а потім працював на заводі всесоюзного значення «Фрегат».
Леонід Григорович Федоров, директор заводу «Фрегат»
На заводі 8 років очолював спорткомітет. Стосунки з начальством були різні. Тож дуже згодився фах: слюсар 9 розряду із обслуговування вантажних кранів, доступ на висоту від 50 метрів, робота, пов’язана з ризиком. Це своєрідна свобода на підприємстві.
«Завод «Фрегат» – режимний об’єкт. Прийшов на 8-му на роботу, вийти можна тільки після робочого дня. Не важливо, чи ти працював, чи ти спав там де — потрібно було бути на робочому місці. Контролювали суворо.
Журналіст газети обласного рівня «Український Південь»
Як почав займатися саме слаломом, а не греблею
Московські спортсмени, які приїздили до нас на пороги, подарували мені 2 байдарки, а вони були на вагу золота, Радянський Союз їх не випускав, великий дефіцит. Я організував тут москвичам закупку харчів: фруктів, овочів, меду. Натомість хлопці віддали мені два човна, сказали, що все одно їх спишуть, скажуть, побили на порогах. Потім, коли на заводі побачили, чим я займаюсь, теж закупили човни.
Змагання – майже по всьому Союзу. Перемоги
Коли велика вода на Курі в Тбілісі — ми там, якщо на Південному Бузі – ми тут. Грузія, Прибалтика, Карпати, Москва, Ленінград, Алтай, Магадан, китайський кордон. Тут прийшло усвідомлення, наскільки по-різному люди живуть в СРСР. Ми бачили контрасти — до справжньої бідності.
Змагання
Разом із перемогами в спорті прийшла необхідність вступу до комуністичної партії. Це було логічно, спротиву не було: так прийнято.
Люди в комуністичній партії були як мінімум двох категорій: одні — наближені до керівництва, інші – рядові, прості, яким те членство приносило тільки додаткові обов’язки.
Колективне фото делегатів останньої партійної конференції Миколаївської області: багато знайомих облич
Я навіть не думав, що колись мені вдасться поїхати за кордон. Перший раз був на запрошення друзів
Володимир Войтенко
Побував за кордоном ще за радянських часів. Як вдалося? Вперше – в Чехословакії. Потім в ГДР. З дозволу 1-го відділу – КДБ. Знайомився з іноземцями: спортсменами, туристами, хоча це дуже не віталося.
1-й відділ (КДБ) на «Фрегаті» очолювала знаменита «баба Лєна», Олена Григорівна. Леонід Григорович Федоров, директор заводу, казав: «Тут не лише я директор, а он є Олена Григорівна». Я її зустрічаю і говорю: «Олено Григорівно, а мені б хотілося за кордон поїхати». Відповідь: «Ви що! Ви забули, де ви працюєте!» Але ось 1987 рік, якісь послаблення, постанови виходять, чую: вже хтось із «Фрегата» поїхав, один, другий. Іду ще раз. Дозволили.
Моя впевненість в дружніх країнах соцтабору розбилася об вперше мною почуте в Чехословакії: ти окупант.
1990 рік
З приходом Горбачова перебудова дала реальний поштовх подіям. Гласність, багато відкрилося інформаційних каналів. Мені було цікаво: чи може бути Україна незалежною державою?
Активний політик Первомайська Анатолій Горбенко, делегат першого зїзду Народного Руху за перебудову
ГКЧП. 1991, серпень, за кілька днів до оголошення Незалежності
Серпневий путч, оголошення ГКЧП застало нас із сином в Очакові. Наловили риби і поспішали повернутися до Первомайська, щоб риба не зіпсувалася. 18 серпня була неділя. А в понеділок прокидаємося рано — щось не те, по телевізору — всім відоме «Лебедине озеро». На що я відразу звернув увагу: обмежити діяльність засобів масової інформації.
Цікавий факт з тих часів — у Молдавській РСР видали свою постанову: ті ЗМІ, що заборонені в Москві, в Молдавії дозволити, і навпаки. Здається, тоді «Комсомольська правда» йшла не в руслі партійної політики».
Депутат Верховної Ради СРСР від Первомайська Михайло Пічужкін
24 серпня 1991 року на позачерговій сесії Верховної ради України прийнято Постанову та Акт проголошення незалежності України, затверджені конституційною більшістю, — Україна стала незалежною державою з неподільною та недоторканою територією, на якій чинними є тільки власні Конституція, закони та постанови уряду.
Ми не святкували. Йшов процес, якого очікували. Нічого дивного не було. Святкували б, якби були якісь протистояння, тиск. Ні, цього не було, в Первомайську все відбувалося спокійно. Пам’ятаю, у місті якийсь час на будівлі виконкому висіло відразу два прапори: Української РСР та незалежної України – синьо-жовтий.
Учасники колективу «Червона калина». Другий праворуч — соліст Аполлінарій Войтенко, на той час депутат Первомайської міської ради. Користуючись депутатською недоторканостю, яка тоді діяла для місцевих депутатів, використовував синьо-жовтий прапор під час виступу колективу
Про дефіцит часів початку незалежності, кінця СРСР
Талони — ознака дефіциту. І взуття якесь треба шукати, й інше. Тоді було знамените слово «дістати». А жили ми з родиною в гуртожитку. Звісно, стояв в черзі на квартиру, однак так і не дочекався.
Ось такі талоно-карбованці діяли в той час, при наявності карбованців
Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року
На референдум було винесено одне питання: «Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?».
Ексцесів у Первомайську не було. Мабуть, це було логічно. Коли відбувся ГКЧП, як і по всьому Радянському Союзу, ніхто не вийшов на захист компартії. Якби був якийсь тиск із боку партійців чи КДБ, був би і супротив. А так — пройшло все спокійно.
Кандидат в депутати
5 грудня 1994 року між Україною, Російською Федерацією, Великою Британією та Сполученими Штатами Америки було підписано так званий Будапештський меморандум, за яким раніше перераховані держави-учасниці мали поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України. 2 червня 1996 Україна офіційно втратила ядерний статус.
Процес роззброєння сильно вплинув на Первомайськ, адже тут була ракетна дивізія. І тепер в Первомайську знаходиться офіс унікального музею Ракетних військ стратегічного призначення.
Коли СРСР розпався, економіка Первомайська дуже сильно постраждала. У нас були підприємства загальносоюзного значення. Той же самий завод «Фрегат», який відразу припинив виробництво в суднобудівельній галузі. Завод імені 25 Жовтня (нині «Дизельмаш»). Став банкротом і м’ясокомбінат. Почався процес роззброєння, 1994 рік, дивізія втратила свій статус.
Один із мітингів перед будівлею Первомайської міської ради напередодні Незалежності
У мене завжди була мрія: працювати на себе
Скоротили із заводу в 1994 році. У мене завжди була мрія: працювати на себе. Цікавило дуже багато напрямків. Дефіцит нас так дістав, що всі вважали, що треба активізувати населення виробляти те, чого не вистачає, щоб ліквідувати дефіцит.
Фотографування – специфічна робота. Щоб бути на той час фотографом-підприємцем, потрібно було мати кмітливість, вміти домовлятися із замовниками. Мої друзі тоді вже працювали в цьому напрямку. Ану, дай я спробую. Тоді ж треба було ще й вміти надрукувати фотографії, хімія непроста.
Моя Марина працювала у первомайській фотографії. Колись у всього Первомайська були однакові весільні світлини — з центрального фотоательє, коли наречених, гостей вистроювали на спеціальній сцені.
Коли почався обмін паспортів — на якийсь період почався золотий час. Близько 10 тисяч місцевих жителів Первомайська, Первомайського та й інших районів ми сфотографували. Ось збираються люди біля сільської ради, а нас запрошують всіх сфотографувати на паспорт, бувало по 200 людей.
Володимир Войтенко. Майдан
Видавнича діяльність, рафтинг, туристична діяльність
Чим я тільки не займався! Випусків із 10 вийшло журналу «Імідж». Тепер я підприємець в сфері туристичної діяльності. Маю після розпаювання трохи землі, сам засіваю, вирощував і сад, і горіхи саджав.
Яблуневий сад
Якби життя повернулося?
Які є варіанти? Повернутися або створити новий Радянський Союз? Чи був би він ефективним? Багато сумнівів в цьому. Ми не знали іншого життя за планової економіки, але ми знали, що відбувається в Європі.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
