Слова, винесені в назву статті, стали життєвим девізом Віолетти Кочішвілі, дівчини-фіалочки, адже саме так переводиться її ім’я з латині. Тендітної, емоційної, рішучої, творчої, яка наперекір долі стала щасливою і успішною. Дівчина створює картини з бісеру, має власний манікюрний кабінет, подорожує, займається спортом, бере участь у конкурсах і фестивалях, творчих і громадських проєктах, а ще відвідує концерти відомих артистів у різних містах країни. Як відкривала власну справу, як встигає все охопити, про що мріє, журналістці Гард.City розповіла Віолетта Кочішвілі.
Зустрілися ми з Віолеттою на її робочому місці, у власному манікюрному кабінеті, де вона робить чарівними й доглянутими нігтики первомайських панянок — покриває гелем, нарощує, робить художній розпис, манікюр.
«Навіть не мріяла, що хобі стане професією»
— Віолетто, скільки років ти займаєшся власною справою?
— З 2007 року, коли закінчила Львівський міжрегіональний центр соціально-трудової, професійної та медичної реабілітації людей з інвалідністю, тобто вже 14 років. Моя подруга навчалася у цьому Центрі на водія, я на той час хотіла спробувати себе у якості манікюрниці, але думала, що піду до когось із місцевих майстрів, повчуся, попрактикуюся. І тут подружка телефонує й каже: «Віолло, у нас відкрили манікюрний профіль». Я кажу: «Домовляйся, збираюся і їду». Так вийшло, що я зібрала документи, а з Центра реабілітації мені надійшло запрошення на навчання.
Провчилася три місяці на майстра гігієнічного манікюру, тоді ще нарощування не було. Придбали у магазині інструменти: щипчики, пилочки, ножиці, купила лак і лише встигли приїхати додому, як мама повернулася з магазину і каже: «Віолетто, я вже веду першого клієнта». Це була продавчиня. Ми ані цін не знали, не було ані стола, ані свого місця, але так і розпочала працювати. Хоча навіть не мріяла, що це стане професією, думала, просто хобі.
Спочатку працювала на кухні, про власний кабінет не думала. Потім поступово збільшувалася кількість людей, потрібно було місце із хорошим освітленням, так з’являлися лампи, столик, полиці. Коли увійшло в моду нарощування нігтів, то практикувалася у первомайських майстринь.
«Був період, коли нам заборонили працювати і я не працювала»
— Що було для тебе найважчим у розбудові власної справи?
— Недостатня кількість матеріалів та інструментів, які дають можливість майстру розвиватися, удосконалювати техніки, працювати на 100%. Коли дивишся в інтернеті — гарна наклейка, камінці, лак чи інше, хочеться, щоб у тебе було все це. Так само і з обладнанням. Зараз багато можливостей, технології не стоять на місці, а постійно змінюються, потрібно встигати за змінами. Здебільшого купую все необхідне для роботи через інтернет або в наших магазинах, матеріали потрібні якісні. Для нарощування нігтів використовую лампи, витяжки, фрезери.
— Карантин вплинув на кількість клієнтів?
— Так, був період, коли нам заборонили працювати і я не працювала. Негативно вплинув саме фінансовий стан клієнтів, люди робили вимушені паузи, знімали нігті. А коли все налагодилося, знову повернулися.
— Який у тебе графік роботи, чи є вихідні і як записатися?
— Працюю сім днів на тиждень, беру сама вихідний, коли відчуваю, що втомилася і потрібно відпочити. Запис — по телефону, можна через інтернет, у фейсбуці. У моєму випадку краще працює сарафанне радіо, я не виставляю фото своїх робіт в інтернет, не люблю цього. Людина сама показує, якщо хоче, друзям, знайомим, виставляє свої фото.
— Скільки витрачаєш часу на одного клієнта, наприклад, при нарощуванні нігтів?
— Все залежить від довжини нігтів, складності малюнку, але в середньому до 2-х годин. Звичайний манікюр — до 40 хвилин.
— Як часто потрібно робити корекцію? Скільки часу максимально може триматися манікюр?
— Ідеальний час носіння нігтів при нарощуванні — три тижні. Тобто раз на місяць потрібно проводити корекцію. А щодо манікюру, тут все залежить від багатьох факторів: шкіри, міцності нігтьової пластини, умов, в яких працюють руки, якості лаку тощо.
«Мої клієнти чітко ставлять мету і обирають палітру»
— Клієнт нині дуже вибагливий?
— Я б не сказала, легко працювати з нареченими, вони якраз невибагливі, замовляють, в основному, французький манікюр, нігті з білим декором.
— Що сьогодні найпопулярніше?
— Класичний французький манікюр і червоний, все залежить від уподобань. Є клієнти, які хочуть жовтий колір нігтів чи зелений. Я ніколи не нав’язую клієнту свою думку, вибір тільки за ним. Часто приходять з картинками з інтернету чи з фото манікюру знайомих, просять зробити так само. Знайомим, яких я добре знаю роками і знаю їхні смаки та кольорові вподобання, можу порадити якісь деталі. А «зроби, що вважаєш за потрібне», — зі мною не працює. У мене свої смаки, в іншої людини вони інші. Мої клієнти чітко ставлять мету і обирають палітру.
— Які переваги ти бачиш у тому, що відкрила власну справу?
— Гнучкий графік роботи, певний дохід, можливість постійно навчатися, навіть через інтернет, творчий розвиток.
«Якщо випадає нагода — їду!»
— Ти, як і раніше, займаєшся вишивкою бісером?
— Так, карантин дав можливість вишити улюблені роботи. Зараз завершую картину «Голуб миру», на якій зображений Ісус із немовлям і голубом. Картина дуже гарна, в ніжних блакитних пастельних тонах. Вишила дві чорно-білі роботи — дівчата у капелюшках, обожнюю цей витончений французький стиль. Свої роботи виставляю в інтернет.
— Два роки тому ти брала участь у конкурсі краси і здобула титул «Друга віце-міс». Розкажи докладніше про цю подію.
— Всеукраїнський конкурс «Краса без обмежень — 2019» для дівчат, які пересуваються на інвалідних візках, проходив у місті Краматорську, до війни він проводився в Донецьку. Організатор заходу — Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «Донбас» і його директор Світлана Фоміна. Кілька років я слідкувала за конкурсом, але не наважувалася подавати заявку, бо не сподівалася пройти відбір. Але побачила, що мої друзі — то одні, то інші, брали участь, та ще й у цьому конкурсі є обмеження по віку, учасницям має бути не більше 35 років, і я зрозуміла, що маю останні шанси подати заявку. Мама і подруги підтримали. Мені зателефонували, сказали, що я пройшла, тож була неймовірно рада.
Всеукраїнський конкурс «Краса без обмежень — 2019»
Конкурси були різні, але найскладнішим для мене став кулінарний, бо я далека від приготування їжі. Учасниць було десять, ми всі подружилися. За тиждень перебування в Краматорську нас возили у дитячі садки, центри реабілітації для людей із інвалідністю, ми спілкувалися з дітками. У них класна стоматологія для людей з інвалідністю, все доступно, лікарі беруться за роботу без проблем. Взагалі багато цікавого побачила, паралельно з великою кількістю заходів, ми проходили фізичну реабілітацію, соціально-психологічні заняття, вчилися, як відкривати свій бізнес. Мене здивувала величезна спонсорська допомога, кожній учасниці дарували мультиварку, сковорідку, чайник, каструлі, фен, плойку, утюг, постільний набір, подушки. Фіналістам дарували навіть золоті прикраси, мені також дістався золотий кулон за віце-міс та приз глядацьких симпатій — браслет Пандори. Подарунків було стільки, що довелося відправляти додому поштою.
Найскладнішим став кулінарний конкурс
— Якими видами спорту ти займаєшся?
— Всіма потроху, з чемпіонату України по бочче у 2012 році привезла друге місце. Найбільше подобається стрільба з рушниці, граємо з друзями у настільні ігри.
— Ти любиш подорожувати. Яке місто не залишило тебе байдужою і чому?
— Два роки тому я вперше відвідала Запоріжжя, взяла участь в проєкті «Сильні духом у казці». Моделями для цього незвичного фотопроєкту стали люди з інвалідністю. Нас фотографували в образах казкових персонажів, яких ми обирали для себе самі, костюми готували власноруч. Я була бабою Ягою і Мерідою із мультика «Хоробре серце», до проєкту залучалися професійні візажисти, які нас гримували, перукарі, фотографи, всі люди працювали на волонтерських засадах, безкоштовно. Була фотовиставка з нашими фото. Імпровізували, жартували, насміялися від душі, я сфотографувалася разом з Кощієм. Змінили десятки локацій, все вийшло суперово. У Запоріжжі потужна активна організація, люди з інвалідністю беруть участь у різних сценках, театральних виставах. Цього літа планую організувати поїздку на виставу в Запоріжжя, наразі організатори вирішують питання із датою проведення. Які ще плани на літо? Є ідея на День незалежності, поки що озвучувати рано, готуємося до виставки творчих робіт до Дня міста, дуже б хотілося, щоб була проведена спартакіада «Бузькі пороги». Намагаюся відвідувати концерти зірок, якщо випадає нагода — їду!
— Яких зірок тобі вже пощастило побачити?
— Олега Винника, Анні Лорак, хор Турецького, Лайму Вайкуле, Ірину Білик, Валерія Леонтьєва, Кузьму Скрябіна, групи «Машина часу», «Казка», IL Divo, Джамалу, Катерину Кухар, Ольгу Сумську та багато інших. На жаль, карантин завадив багатьом заходам, концертам, поїздкам. Але все буде добре, життя налагодиться і повернеться у своє русло. Я оптимістка, не в моїх планах жити вічно, в моїх планах — жити яскраво!
Вітаємо, ви переглянули матеріал на Гард.City — незалежному первомайському інтернет-виданні. Якщо вам сподобався цей сюжет, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
