Первомайськ готується зустрічати Великдень в умовах карантину. Про те, як Великодні свята проходитимуть в храмах Вознесенської єпархії УПЦ, журналістка Гард.City розпитала у архієпископа Вознесенського і Первомайського Олексія.
«Чомусь дуже прискіпливо ставляться саме до нашої церкви»
— Ваше Високопреосвященство, чи вплинули карантинні заходи на кількість прихожан у церквах міста? Як комунікують священики з людьми, які в силу віку чи здоров’я не можуть відвідувати храми?
Архієпископ Вознесенський і Первомайський Олексій
— Людей залякали, щоб забрати у них віру, щоб вони не ходили до церкви, хоча ми бачимо — набагато більше людей сьогодні помирають від туберкульозу, онкології, серцево-судинних захворювань, цукрового діабету, ніж від коронавірусу. Уже було багато хвиль епідемії, і я спілкуюся з великою кількістю прихожан, священиків, під час служіння не використовую маску, бо коли читаю молитву, люди повинні її розуміти, але я живий і здоровий. Так, були випадки, що священнослужителі хворіли, вмирали, але і раніше, без цього вірусу, люди хворіли та вмирали. Народ вводять в оману, що Церква не є спасителем і лікарнею для душі, а що вона — розсадник хвороб. До Чаші Причастя приходять сотні людей, а в кінці Причащаються священики, і ми бачимо, що жоден із них не захворів через Причастя. Найстрашніше, що людей відучують від молитви, а коли людина молиться — вона спілкується з Богом, вона звертає увагу на свою душу, прагне опанувати Закон Божий.
Наша церква Божа і керується Законом Божим. Задовго до Різдва Христова цар Давид сказав, що даремно будує будівельник, якщо не призиває ім’я Божого.
Люди хвилюються зовсім не за те, бо всі ми рано чи пізно помремо, потрібно непокоїтися, що ми скажемо, коли станемо перед Богом. Бо тіло помре, а душа піде до Христа, але одні воскреснуть для життя вічного, а інші — для суду і мук вічних. Кесарю — кесареве, Боже — Богові. Людська душа має бути наповнена: або вона наповнюється гріхами, пороками й страстями, або благодаттю, яка дається через молитву, читання Святого Письма, через таїнства, які є у церкві. А то у нас багато хрещених, а що толку, коли вони живуть не по Законам Божим.
Чого людям боятися у церкві? У нас є антисептики, ми безкоштовно видавали людям маски, прихожани самі дотримуються дистанції. І хоч ці норми абсурдні, але ми їх притримуємося і закликаємо людей не порушували закон держави. Церква не несе смерть, а несе сповідь і Причастя. У церкві душа оживає. Коли людина після аварії приходить у себе, то у неї все болить, але поступово вона зцілюється. Так і душа зцілюється молитвою. От зараз кажуть: свобода робить нас вільними. А від чого? Від нашої совісті? Що таке совість? Це голос Божий і свободу він дає від гріха, який нас отруює, калічить і несе смерть. Можна сказати, що кожен гріх суїцидальний, тому людям потрібно ходити до церкви.
Чомусь дуже прискіпливо ставляться саме до нашої церкви, предстоятелем якої є митрополит Онуфрій, а головою Церкви Ісус Христос. Багато на нас вішають ярликів, бо ми несемо людям правду, а правда не завжди приємна. Як казав Господь: «Гнали Мене, будуть гнати і вас» (Іоан. 15:20). У Миколаївській області проживає більше 140 національностей, то як можна сказати, що церква українська, білоруська, російська чи китайська, церква не має національностей, вона міжнаціональна, і кожна людина може прийти до храму і схилити голову в молитві.
Люди повинні покаятися, виправити своє життя, щоб не жили, як худоба, а розуміли, що людина є творцем, бо створена по образу і подобі Божій.
Сказано, що кому Церква — не мати, тому Бог — не батько. А люди не хочуть позбутися сладострасних гріхів, які нас калічать і зводять у могилу. У нас багато людей у лікарнях, яким не вистачає кисню, які задихаються. А молитва — це і є хліб і кисень для душі. Якщо людина не молиться, то вона всередині мертва. Я завжди наводжу такий приклад — погляньте на труни, їх купують за великі гроші, а який сенс з цього? Ніякого. Людини немає. Прийдіть до церкви, поставте свічку, замовте молебень. У нас є товсті книжки, називаються требники, на кожну людську потребу є свій молебень. Наприклад, на початок доброго діла, на здоров’я, на подорожі, на подяку Богові. Але люди забувають подякувати Богові. Є така притча. У раю було два Ангели. Один завжди відпочивав на хмарі, а інший постійно літав від землі до Бога. Ангел, який відпочивав, вирішив запитати: «Що ж ти літаєш туди-сюди?» «Я ношу Богові прохання від людей, які починаються «Допоможи Господи…» «А чому ти завжди відпочиваєш?» «Я повинен носити Богові подяки, які починаються «Дякую, Господи…».
Пошана та любов до батьків, до Бога повинна виховуватися в родині з дитинства. А у нас діти в сім’ях — це ідоли, які висмоктують з батьків тілесні і душевні ресурси. Батьки не розуміють, що голодному не рибу треба давати, а вудку до рук.
Господь не хоче смерті людей, він страждає разом з кожною людиною і переживає за кожну людину. Найближче до людини — Господь. У Біблії сказано, що «пташка полишає своїх пташенят, мати полишає своїх дітей, а я ніколи не залишу людей». Але якщо люди самі тікають від Бога, намагаються виправдовувати свої гріхи, то людина стає беззахисною.
«Влада перекинула відповідальність за дотримання порядку на нас»
— Чи вже відомо, як саме будуть відбуватися Богослужіння у храмах на Великдень? І чи обійшлося без прикрих інцидентів минулого року, коли державні органи забезпечували контроль за дотриманням карантинних норм?
— Минулого року Богослужіння відбувалися у наших церквах, як завжди. Влада перекинула відповідальність за дотримання порядку на нас, але ми не маємо на це права, бо церква не приватна власність, вона не належить ні батюшці, ні архієрею, а належить людям, і ми не маємо права заборонити людям заходити до церкви.
Приїздила поліція, контролювала, ніяких прикрих інцидентів не було. Всі, хто хотів, відвідав Богослужіння, освятили паски. У цьому році все буде так само. Я дав розпорядження про те, що Богослужіння відбудуться. Люди хвилюються, що наближається таке велике свято, а йде пропаганда закрити храми. Сатана боїться Богослужінь, боїться людських молитов, бо молитва і Хрест руйнують всі сатанинські плани. Я рекомендував людям менше дивитися інтернет, телебачення, які нагнітають ситуацію. Закликав людей виконувати норми, не піддаватися провокаціям. Наші віряни дисципліновані. Будемо святкувати, дякувати Богу і восхваляти Його.
«Люди, які не дотримуються Великого Посту, не моляться, не каються у своїх гріхах, не прощають ближнього, не відчують цього свята»
— Якщо людина не дотримується Великого Посту, не відвідує церкву протягом року та не сповідається і не причащається, чи є сенс їй брати участь в освяченні води, пасок тощо?
— Я таких людей називаю «пасхальними прихожанами». Вони ходять до церкви два рази на рік — на освячення води і на Пасху. Причому набирають воду бідонами, доводиться пояснювати, що візьміть небагато води, коли надібрали, долийте іншу, вона теж буде освячуватися. Бо приносять додому, потім не знають, що з такою кількістю води робити, а виливати її не можна, бо це велика святиня. Люди, які не дотримуються Великого Посту, не моляться, не каються у своїх гріхах, не прощають ближнього, не відчують цього свята. Звісно, приходити до церкви потрібно, можливо, людина зміниться, відчує потребу у молитві. Солодко спить той, хто довго не спав, солодко їсть той, хто довго не їв. Якщо людина протягом Великого Посту дозволяла собі їсти яйця, м'ясо, молоко, вона посвятить це все, поставить на стіл і буде їсти, як завжди. А людина, яка постила більше 40 днів, буде їсти це із смаком і подякою до Бога. Пост — це духовна весна, а весною виростають і квіти, але ростуть і бур’яни. Під час Великого Посту читається «Псалтир» — подячна книга, де кожен псалом — це духовна велика зброя проти зла, проти смерті. Люди цього, на жаль, не знають, наче вони не збираються вмирати і будуть жити вічно.
Навіть багаті люди мають розуміти, що багатство сьогодні Бог дав, завтра забрав, вони лише управляють ним. Ми завжди маємо робити добрі справи, допомагати ближньому, а під час посту особливо. На жаль, людські серця зараз скаменілі, багаті люди, що не допомагають нужденним, а лише накопичують багатство, подібні до жінки з великими грудьми, яка сама смокче своє молоко біля ліжка з голодним немовлям.
Люди зараз дуже багато хворіють, вмирають, але мало хто приходить, щоб попросити прощення у Бога за себе, за своїх батька і матір, за родича, товариша. А Господь, коли зійшов на землю, він зцілював людей і навіть тих, за кого просили інші. Якщо людина не читає Біблію, Святе Письмо, звідки вона знає, з кого брати приклад. З тих, кого показують по телебаченню? Хто п’є, гуляє, хто більше застрелив людей, хто вкрав більше грошей? Так підміняються наші духовні цінності, це велика трагедія для всього людства, ми не зможемо побудувати свою державу, своє суспільство, якщо не будемо жити по законам Божим. А у нас в державі багато проблем, бо живемо в епоху брехні і підробок, спотворення заповідей Божих. Проблеми абортів, педофілії, насилля, гендерні збочення. Страшні часи у нас настали. Але в одному писанні апостол Павло сказав: «Завжди радуйтесь». Люди питають: а чому радуватися, живемо, як в аду, рідні хворіють. Нам потрібно радуватися, що Господь Воскрес і дарує нам воскресіння, якого ми не заслужили. Сенс життя людини — у Богові. Ніщо і ніхто нам Його не замінить. Якщо ми всі разом молитимемося, то освятимо землю, на якій живемо.
Чому молодь не йде до церкви? Тому що це не модно, бо не можна буде пиячити, гуляти, заздрити, піддаватися лінощам, жити у блуді, вони це називають громадянським шлюбом, а це проституція, за яку не потрібно платити гроші, не можна розмальовувати татуюванням своє тіло, яке дане Богом. От часто скаржаться — не можу вийти заміж, чи женитися. А чому? Бо ви не здатні полюбити людину, коли дійсно кохаєш, ніякі перепони не стануть на заваді щастю. Люди втратили можливість приймати допомогу від Бога, бо відвертаються від нього. Бог нам дає здоров’я, родину, щастя, а ми самі калічимо своє життя і сатана заражає нас хворобами.
— Яких настанов дасте вірянам у час Великого посту?
— По можливості, дотримуватися посту, хоч зараз не так просто це зробити. Але не тільки тілесне повинно бути утримання, а й духовне — телебачення, інтернет, телефони, які забирають купу часу і викликають залежність, ігри, насолоди. Це час, який людина має присвятити молитві, церкві, робити земні поклони. Якщо людина буде читати по одній кафізмі із Псалтиря у день і робити три поклони з молитвою «Отче Наш» і три поклони з молитвою «Богородице Діво, радуйся», то вже відчує духовний смак.
Пост має підкріплюватися добрими справами — допомогою ближньому. Біля нас живе багато людей, які мають потребу в допомозі. Пророк Ісая каже: «Голого — одягни, голодного — нагодуй, бездомного приведи до себе, щоб йому було де заночувати». Бо сенс людського життя полягає у добрі, у добрих справах. Людина багата тим, що вона віддала людям. Спішіть зробити їх більше.
Також вчу прихожан радіти тому, що маєте. Хочете бути щасливими — будьте, як казав класик. Навіщо мріяти про мільйон, якого не будете мати, чи виснажувати душу машиною, яка є в сусіда? Слава Богу, хай у нього буде. А ти живи по-людськи, будь доброю людиною, не заздри, бо заздрість з’їдає, псує нерви, викликає інфаркти, інсульти, цукрові діабети.
Я — щаслива людина, бо я знаю Христа і Він відкрився мені, я йду до Бога. Я закликаю кожного йти до Бога, бо у сенс життя.
— Що повинен зробити кожен істинний християнин в останній тиждень перед Великим днем?
— Четверта заповідь свідчить: 6 днів — роботі, сьомий — Господу Богові. У Страсну Седмицю прийти до храму, висповідатися, підготуватися, допомогти людям, які не мають змогу відсвяткувати. Не нехтуйте благословенням Божим. У Страсну Седмицю згадуємо останні дні земного життя Господа Нашого Ісуса Христа. Чому постимося у середу — бо у середу Іуда продав Христа, четвер — Таємна Вечеря, ми Причащаємося істинного Тіла і Крові Господа.
«Штучні квіти не лише недоречні, а й шкідливі для нашої землі»
— Завершуються поминальні дні, після Великодня люди підуть на кладовища, нагадайте, як правильно себе вести.
— Кладовища у всіх релігіях, у всіх народів — це свята земля. Не можна безчинства вчиняти, як у нас — палять, кидають недопалки. Не повинно бути розваг, застіллів, пияцтва. Штучні квіти не лише недоречні, а й шкідливі для нашої землі. Люди на них витрачають сотні гривень, натомість краще роздайте милостиню, поставте свічку, замовте службу у церкві, бо хто ще зможе помолитися за душу вашого померлого родича так, як священник? Ніхто, бо тільки йому дана така сила від Бога. Ми для чого йдемо на кладовище? Щоб поділитися з нашими померлими родичами радістю, що Христос Воскрес, спочилі душі відчують цю радість, і ваше з ними спілкування. А коли людина приходить пити й гуляти, залишає після себе гори сміття — це ганьба, кощунство і святотатство, це неприпустимо.
Головне — церковна молитва, милостиня і дотримання порядку. Приходити на кладовище потрібно не лише у поминальні дні, а й протягом року. Багато відомих людей приходили на кладовище і читали Псалтир. Закликаю всіх бути людьми, а не свинями, вести себе по-християнськи. Поминайте рідних правильно. Щоб вони раділи за нас, вони нас чують і знають ціну гріха, і думають, коли бачать, що ми живемо, як бур’ян в степу, і калічимо себе духовно.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
