Вже 6 років поспіль ми їздимо до моря в Затоку. Повертаємось туди знов і знов. Чому? Рушаймо у мандрівку разом із нами, і про все дізнаєтесь: який він — відпочинок у Затоці. Поділюся своїми враженнями, розповім, де відпочити й поїсти, чим зайнятися, щоб відпочинок став дійсно незабутнім!
Спонсор матеріалу: первомайський перевізник до Затоки, Грибівки, Санжейки. Комфортні поїздки щоденно! Виїзд із Первомайська о 4.00. Виїзд із Затоки о 16.00. Телефонуйте, домчите з комфортом! Номер: +38 (068) 870-28-11.
- Затока: де жити та ціни
- Як дістатися до Затоки
- День 1-й. Атракціони
- День 2-й. Морські мешканці. Де поїсти. Баклашка
- День 3-й. Світанок, летючий корабель та дельфіни
- День 4-й. Кайтсерфери. Чим зайняти дитину на морі: 5 цікавих ідей
- День 5-й. Куди поїхати на екскурсію із Затоки
- День 6-й. Туман та шльопанці
- Повернення
Затока — курорт для тих, хто полюбляє спокійний відпочинок біля моря, неспішні прогулянки уздовж берега, піщані пляжі та тепле мілководдя. Звісно, за кілька років вже й тут встигли набудували атракціонів та кафе, але бурхливе курортне життя концентрується ближче до центра. Якщо ж тусити в нічних клубах — то не ваше, їдьте далі, на край Затоки з його довгими пляжами, базами при березі та наметовим містечком на самому краєчку цивілізації, де закінчуються бази.
Полетіли?
Затока: де жити та ціни
Затока розташована на Буджацькій косі, що простягається уздовж узбережжя, де Дністер впадає в Чорне море. Уздовж довгої-довгої Приморської вулиці вишикувалися бази відпочинку. Вони строкаті й розмаїті: старі дерев'яні будиночки та сучасні готелі; низенькі та кількаповерхові; крихітні та величенькі; відреставровані, щойно збудовані та геть закинуті; із мальвами, трояндами, юкками, агавами; зі зручностями та без; і відповідно за різними цінами. Ціни починаються, якщо вірити оголошенням, від 100 грн за номер, та плавно зростають — 250 грн за персону, 600 та навіть 1200 грн за добу. Вартість номера великою мірою залежить від того, наскільки близько до моря. Тут кажуть: перша лінія, друга, третя... Перша лінія —на самісінькому березі, друга — через дорогу, третя, четверта — далі від пляжу.
Ось перша і є найкраща. Уявляєте: вийшов з номера, і ти вже на пляжі. Зробив пару кроків і пірнай у хвилі! Нема виснажливих походів до моря, коли треба спекотної днини крокувати хвилин 15-ть із усіма прибамбасами на кшталт парасольки, матраців тощо, щоб дістатися до пляжу. Захотів щось перехопити чи забув крем від сонця — ось він, будинок, рукою сягнути. А вночі крізь прочинені вікна чутно, як шумить прибій. Спати під колискову моря — чи це не щастя? Тож можна пробачити навіть комарів, які надвечір налітають з лиману. Що далі від моря та ближче до Буджацького лиману, який простягається з іншого боку коси, то більше комарів. На третій лінії вони дошкуляють навіть удень.
Вибір місць, де жити, дуже багатий. Уздовж всієї вулиці там і там стоять місцеві із табличками «Здаю номери». Тож обрати найкращу базу для відпочинку, згідно своїх вподобань та фінансів, кожен має сам.
Як дістатися до Затоки
З Первомайська до Затоки ходять маршрутки; телефони можна знайти в газеті «ТВ Всесвіт», а ще простіше зателефонувати спонсору матеріалу за номером: +38 (068) 870-28-11.
Також є варіант дістатися до Одеси, а звідти їхати в Затоку. Автобуси Одеса — Затока — Білгород-Дністровський відправляються від залізничного та автовокзалів Одеси кожні 30-60 хвилин. Вартість квитка 55-80 гривень. Щоб доїхати автобусом із Одеси в Затоку, треба близько 1,5 години.
Електропоїздом Одеса-Білгород-Дністровський можна дістатися до Аккермана. Електричка відправляється кілька разів на добу. З Білгород-Дністровського до Затоки ходить маршрутка №6 (Білгород-Дністровський — Затока, база відпочинку «Дорожник»), вартість квитка близько 30 грн.
Інформація про транспорт — з інтернету, оскільки ми їздимо власною автівкою. Від Первомайська — близько 5-6 годин, час залежить від дороги (стан покриття, наявність «тягнучок»). Найближчий шлях з Первомайська до Затоки — через Врадіївку. Але стан траси Полтава-Кишинів на даний момент такий, що не раджу туди їхати, так само як і через Криве Озеро. Краще зробити гак через Голованівськ, щоб виїхати на трасу Одеса-Київ. Трохи довше за кілометражем, проте збереже ваші нерви, час та пальне.
Вирушаємо!
Підйом о 4-й ранку; метушня як завжди наприкінці зборів у мандри — чи не забули щось; в дорозі згадування — забули те, те і те. Спека вже о восьмій, мальовничі краєвиди і ями на дорозі, поля маків, шавлії та пшениці, траса, тягнучки поблизу Одеси. П'ять годин автівкою, і ось нарешті на обрії воно — море! Міст через Дністер, праворуч сіре річкове крило, ліворуч — сріблясте морське. Прибуття на базу, срібні оливи поміж будинків, +36 на табло, заселення в номер, сюди-туди крутими сходами. Хіба це відпочинок? Але ось речі в номері, з сумки видобуто купальник, під ногами гарячий пісок змінюється прохолодними хвилями, плещеш долонею по воді та радісно вітаєш: «Привіт, море!» І хвиля вітає тебе у відповідь. Намагаєшся звикнути до води, яка спочатку здається холодною, а тоді набираєшся сміливості — та з розгону шубовсть у хвилі! І розумієш, що море ніяке не холодне, а дуже приємне та теж раде знов зустрітися з тобою. Сідаєш у смузі прибою, хвилі набігають, котяться назад, та ворушать дрібні мушлі й камінчики, вода прозора, видно хвилястий пісок на дні, по якому біжать сонячні відблиски. І тоді розумієш: воно того варте.
Доки чекали, коли спаде виснажлива спека та можна буде піти на берег, пересиджували в номері із ввімкненим кондиціонером, на небі з'явився серпанок, звідкись взялися хмарки. Здійнявся прохолодний вітер, серпанок змінився скупченнями хмар із дивовижними обрисами. По небу летіли величезні шляхетні звірі, сірі й пухнасті, схожі на крилатих котів. Коти притишено заворкотіли, потім все гучніше. І ось зблиснуло! На Затоку насувалася гроза. Стало нарешті прохолодно, небо затягло хмарами. На заході хмари підсвічувало золотим західне сонце, а там і там раз у раз спалахували неоново-рожеві, білі та бузкові блискавки. По дахам та морю задріботів дощ. На базі щезла електрика, а разом з нею — вода в крані. Без світла, інтернету, змоги почитати чи зробити чай (бо темно та електрочайник не працює), захоплено спостерігали за блискавками над морем. Хмарні коти полетіли десь на південь, промуркотавши щось на зразок: ну от гаразд, тепер краще. Ми були їм дуже вдячні за порятунок від спеки. А оскільки день видався довгий, стомливий, а світло ще не дали, пішли спати о 20-й. Незабаром на вулиці так блиснуло, начебто влучило просто у громовідвід на базі, а тоді як гримнуло! Вперіщив дощ, під який було добре спати до ранку.
День 1-й
Ранок зустрів прохолодою, сонце зійшло у хмарах, але невдовзі остаточно розвиднилося, і від грозових хмар лишилися тільки легенькі білі пір'їни у блакиті. Прохолодні вранішні хвилі, тепле ранкове сонечко — дуже приємний контраст. На обрії море виграє сріблистими блискітками, і десь на краю цього сонячного мерехтіння ковзає прозоре крило кайтсерфера. Ген там помчав гідроцикл із бананом на буксирі, а при березі гойдається на легких хвилях зелений дракон.
Чого тут тільки не побачиш! Он народ робить селфі на березі. Малий зосереджено носить воду з моря в тазик. У затінку парасольки засмагають жіночка й чорно-білий собака. А інший пес, гарний волохатий вівчар, стрибає по березі та гамкає хвилі, що набігають на пісок. Багато хто привозить із собою до моря собак, найбільше чомусь йоркширських тер'єрів. Он зустрілися двоє йорків — хлопчик та дівчинка із рожевим нашийником та кокетливою зачіскою «хвостик» на голівці. Й ну гасати пляжем одне за одним! Зовсім не хотіли повертатися до господарів. Тільки ті насилу відкликали собачат, як за кілька хвилин вони знов дружно ганяли по піску.
Атракціони в Затоці
Якщо вам чи вашим діткам нудно просто лежати на пляжі чи купатися — можна розважитися, наприклад, обравши якийсь із водних чи наземних атракціонів.
Кожного ранку, близько 10-ї, як дозволяє погода, біля пляжів швартуються вищезгадані дракони — зелений, трохи далі його друзяка червоний. На тих драконах можна покататися по хвилях. Водій гідроциклу завозить компанію досить далеко в море, а тоді повертається і при березі, за бажанням, може перевернути в воду. Можна покататися й на самому гідроциклі. Для малечі теж є розвага — водний ролер, прозорий надувний циліндр, в який залазиш та крутишся на воді. На пляжі є великі надувні гірки, а на території деяких баз відпочинку — гойдалки, карусельки та навіть оглядове колесо.
По пляжу щодня їздить верхи дівчина на великому вороному коні, а інша водить поні: запрошують охочих покататися.
Коли наспостерігаєшся довкола, лежиш і дивишся в небо. І ось з-за краю парасолі раптом вилітають птахи. Великі, білі птахи з чорними смужками уздовж крил. Журавлі? Лелеки? Ціла зграя, навіть дві зграї! Летять так гарно, клином, як малюють у книжках. Аж ось дві зграї змінили напрям, перемішалися й закружляли, наче танцюючи. Птахи летіли назустріч одне одному, розверталися, утворюючи в небі дивовижні візерунки. Цей балет був неймовірним видовищем. Поки збігала за камерою, він майже завершився, і небесні танцюристи подалися далі.
День 2-й. Морські мешканці. Де поїсти. Баклашка
5:35. Схід сонця проґавили, он воно вже, сонечко, кругле, золоте і ще не пекуче, а тепле, піднімається над морем. Море спокійне-спокійне. Щойно прокинулося, перші хвильки легенько набігають на берег. А яка прозора вода! Нечасто таке буває. Видно кожен камінчик, кожну піщинку. А це що? Щось темніє у воді. Раптом рапан? Сягаєш туди рукою... Йой! Воно починає розмахувати ніжками й пручатися. Це ж краб! Відпускаєш його назад у море, хай біжить собі! А он ще, і ще!
Крізь прозору воду видно, як там і там крабики сидять на піску, боком кумедно бігають по дну. Невеличкі й величенькі, чорні та зеленкувато-сірі. Найцікавіший підбігає просто до ніг, дивиться, позує на камеру, а тоді — назад у море. Деяких крабів хвилі виносять на пісок; вони не можуть довго знаходитися без води, тож ми піднімаємо їх та відправляємо назад у море.
Щось майнуло поміж сонячних блискіток. Та це ж бички! Маленькі рибки ковзають у сонячній воді, раз! — і втекли. А там що пливе, таке маленьке, пласке, крапчасте — майже зливається з візерунком піщаного дна? Це ж треба — пощастило побачити камбаленя!
А он щось знов велике темніє на дні. Цього разу то — рапан! Великий, із гарною спіральною хаткою, а всередині — власник, зачиняє свої дверцята. Закидаєш його подалі в море, щоб не виловили ті, хто полює на рапани заради екзотичної страви. Хай живе в морі!
Дивишся, як здоровенний дядько бреде у воді із пакетом рапанів, та гадаєш: от справді, невже людям нема чого їсти? Скільки там того молюска, та й на смак він, як гумка. Краще б пішли в їдальню, адже в Затоці є чималий вибір, де поїсти.
Затока: де поїсти
Численні кафе, піцерії, ресторанчики пропонують багатий вибір страв: від комплексних обідів/сніданків до шашлику, страв з чорноморської риби, випічки з тандиру. Якщо бажаєте щось перехопити — продають апетитні чебуреки, свіжу листкову випічку, морозиво. Коли ж хочете капітально поїсти — краще завітати в якусь із їдалень, де є повний асортимент перших, других страв та десертів. Борщ чи суп коштують близько 30 грн за порцію; солянка — 50 грн, гарнір (гречка, макарони) — близько 25 грн; тефтелі — 28, голубці — 42. Є млинці з сиром, вареники з вишнями, пиріжки та булочки. Втім, ціни з часом змінюються, тож стають неактуальними, тому краще дивитися на місці.
Якщо на велику компанію, то тричі на день поїсти виходить чималенька сума. Тому є варіант брати харчі з собою та готувати самим. Можна готувати на кухні, якщо база обладнана нею — як у нас, у загальному користуванні електроплита, індукційна плитка, чайник та мікрохвильова піч. Але електроплита дуже повільно гріється і часто буває зайнята, а каструлі з гарячим супом носити на другий поверх у номер не дуже зручно. Тому ще кращий варіант — обзавестися «чарівним горщиком» із казки, отим, що сам варить, тобто мультиваркою. Дуже зручно: місця вона займає, як та каструля, а готувати там можна і перше, й друге. Ну й, звісно, must have — то електрочайник (хоча він може бути в номері) чи кип'ятильник, чай, кава та печиво.
Їжа на пляжі
Також по пляжу зранку до вечора носять всіляку їжу, як-то: пахлава медова з горішками, трубочки зі згущенкою, пиріжки з фруктами, чіпси, гаряча кукурудза, солодка вата, копчена риба. Ми на пляжі нічого не купуємо. По-перше, якось нема бажання купувати з рук. Особливо, коли бачиш, як пляжники лізуть в сільничку для кукурудзи, одну й ту саму, просто руками. По-друге, якось придбали пахлаву — вона була зі смаком старої олії. По-третє, це сумнівне задоволення ще й дороге: качан кукурудзи коштує 25-35 гривень, пиріжок — 40 гривень. Хоча що-що, а пиріжки-рулети з вишнями смачні та свіжі — продавчиня розповідала, що пече щоранку, навіть поділилася рецептом. І це, мабуть, єдине, що варто спробувати на пляжі.
Крамниці
Щодо крамниць: можна знайти все, що треба — і продукти, і промтовари (на випадок, як щось забув, ми купували зубні щітки та кулькову ручку). Але є один великий недолік: майже ніде немає терміналів. Тож розрахуватися картою не вийде — потрібна готівка. А банкомат — аж у центрі Затоки, тож з віддалених баз доведеться туди їхати маршруткою.
Ціни на все помітно вищі, ніж у Первомайську. Молоко — від 30 грн, цукор — 33-37 грн, морозиво — 10 грн стаканчик, від 20 грн на паличці, 45 грн ріжок. Варто зазначити, що ближче до завершення сезону, наприкінці серпня — на початку вересня, в місцевих крамницях вичерпуються запаси й може бути проблемою купити якісь продукти, а морозиво стає несмачним, бо іноді буває, що вимикають світло, й воно в рефрижераторах тане й знов заморожується. Тож якщо хочеться порадувати себе смачненьким, то краще купувати південні ягоди, овочі та фрукти, котрими тут торгують в ятках уздовж вулиці: черешні, персики, соковиті рожеві помідори…
Додайте до витрат де одну: на питну воду. Доведеться купувати, бо з крана йде солонувата. В баклажках — від 30 грн 5-6 л, на розлив — 3,50 грн.
Баклашка
Рятуючи морських мешканців та спостерігаючи за ними, незчулися, як дійшли уздовж берега до краю Затоки. Он там вже починається наметове містечко. А біля триповерхового корпусу бази відпочинку за цей рік збудували басейн. Виклали блакитною плиткою, і здається, що вода в басейні дивовижно блакитного кольору. Поруч — маленький басейн, дитячий. Поплавати можна всім, хто бажає: 300 грн, і з 8 ранку до 20 вечора можна користуватися шезлонгом і басейном. Це розказав працівник бази, котрий саме прибирав пляж. А ще, додав, тут є ручний баклан! Тільки він зараз спить. Справді — засунувши голову під крило, на стосі пляжних шезлонгів дрімає чудовий птах — пір'ячко темне, зі світлими краєчками, формою схоже на луску дракона.
«А як же його звати?» — питаємо. «Я його кличу Баклашкою, — відповідає чоловік. — Баклашко, Баклашко!» Зачувши те, птах висунув голову з-під крила, покрутив довгою шиєю та розкрив жовтого дзьоба: мовляв, чого треба? Навіщо спати заважаєте? Засунув голівку назад під крило — і далі спати. Плаває, літає, але завжди повертається, як каже сторож. Треба й нам сюди повернутися!
Йдемо назад. Хвилями до берега винесло здоровенну медузу. Синю, із бахромою щупалець. Треба порятувати морського мешканця, бо розтане ж на березі. Обережно, щоб не попектися об щупальця, буксирую медузу подалі. Виходжу на берег. Щось зблиснуло в піску. Тут-таки знаходжу срібну гривню! Оце так! Мабуть, то винагорода за порятунок.
День 3-й. Світанок, летючий корабель та дельфіни
5:06. Нарешті! Вдалося встати раніше за сонце, на кілька хвилин, котрих якраз вистачило, щоб схопити камеру, накинути кофтинку, бо зранку прохолодно, вибігти на берег та далі вже неквапом іти уздовж моря, спостерігаючи за початком нового дня.
На цьому узбережжі чудові світанки; і, хоч скільки тисяч вже було цих ранків із початку світу, а все одно кожен схід сонця неповторний. І щоразу затамовуєш подих, коли з-за морського обрію з'являється круглий червоний краєчок плавця риби-Сонця. На берег із шумом набігає хвиля — то прокидається море від першого променю. Захід спостерігати не так зручно, бо сідає сонце з іншого боку коси, не в море, а кудись за лиман.
Окрайчик, тоді половинка, і ось вже кругле сонце поволі піднімається над морем, з червоного міняється на золоте, і на хвилях іскрить сонячна доріжка. В цей час пляжі майже порожні, тільки найранніші пташки стрічають світанок. Хтось знімкує, хтось робить вправи на березі, дехто бігає уздовж прибою, а ось по піску ходять чайки. В цей вранішній час, якщо поталанить і будеш уважним, можна знайти щось цікаве на березі, за ніч винесене морем. Море виносить різні цікавинки — гарні мушлі та камінці, інколи навіть може пощастити знайти сердолік чи «курячого бога» із дірочкою. А ще — дитячі формочки для піску, лопатки чи відерця; монетки нові чи старі, наші й не тутешні. А також рапанів та крабів, тож треба уважно дивитись під ноги. Дехто виловлює рапанів задля забави чи їжі, а ми милуємось та відпускаємо. Збираємо тільки порожні мушлі. Це подарунок моря. Вдома прикладеш таку мушлю до вуха — й почуєш шум прибою.
Летючий корабель
Хмариться, погода змінюється. І море разом із небом повсякчас змінює колір. Бузкове й рожеве увечері, димчасто-блакитне на світанку, мерехтливо-сонячне удень, нині воно перлисто-срібне, і десь вдалині тане лінія обрію, так що не збагнути, де море й де небо.
Летючий корабель
Вдалині, на обрії, видніється силует корабля. Щось в ньому дивне. Та він летить над морем! Поталанило побачити рідкісне явище — справжнісінький міраж. Корабель плив у небі над морем, ще й не дуже поспішав, тож встигли навіть сфотографувати.
Дельфіни
А ввечері пощастило ще раз. Коли ми сиділи на березі, долинули вигуки: «Дельфіни!» Наші сусіди по будинку на балконі знімали відео. Вдивилися і собі у хвилі — точно! Між хвиль виринула блискуча спинка! А он іще один, вистрибує з хвиль, наче позує. Дельфіни поплавали уздовж берега та подалися далі. Сфотографувати не вдалося, зате вдалося зняти на відео. Цього разу дельфіни припливали ще раз — за пару днів вони знов продефілювали уздовж пляжу, а ми в захваті спостерігали з берега. І, скажу вам, набагато приємніше та цікавіше отак побачити дельфінів у морі, ніж відвідувати дельфінарій. Бо у морі вони вільні та щасливі! Як і люди, котрим пощастило побачити це диво.
День 4-й. Кайтсерфери. Чим зайняти дитину на морі: 5 цікавих ідей
З ночі почало штормити. На морі здійнялися хвилі. Вони пінилися, набігали на пісок, підмивали берег, так що утворився піщаний міні-обрив з прошарком із кольорової крихти від мушель, схожий на пиріг. Парасольки на пляжі склали барвисті крила, щоб не знесло сильним вітром, а шезлонги ледь не змило в море. Народ стрибав та верещав від захвату у хвилях, а на море вийшли кайтсерфери. Двоє барвистих крил носилися над хвилями, підхоплені вітром та керовані спортсменами, що то мчали по хвилях на своїх дошках, то злітали над водою у неймовірних стрибках.
Тепер у воді годі було щось роздивитися. На базі знов зникло світло й вода. В холодильнику псувалися продукти, гаджети розрядилися, добре, хоч було не надто спекотно, тож без кондиціонера можна було протриматися. Тоді ми пішли на берег, бо треба ж чимось займатися До речі, а ви знаєте, чим зайняти дитину на морі без гаджетів? Ловіть п'ять ідей для дорослих та дітей!
Ідея 1. Піщані фортеці й не тільки
Найперше, що спадає на думку, — то ігри з піском, в піску й так далі. І неважливо, скільки вам років. Не варто гадати, що пасочки з піску — то для малечі. Не лише для малечі й не тільки пасочки! Он у світі щороку проводять фестиваль піщаних скульптур. А що, як і нам спробувати? Подивіться, яких гарних дельфіна, черепаху та крокодила із піску зліпив хтось на березі! Хтось робив щось простіше — класичні фортеці з баштами з відерець по краях, тортики, прикрашені мушлями, а хтось просто копав ями. Величезні ями та канави в піску, що наповнювалися водою — залишалося тільки дивом дивуватися, який гурт та чим міг викопати таку здоровецьку яму, бо з дитячою лопаткою довелося б вовтузитися кілька днів. Ну то й що, як ці піщані витвори мистецтва швидкоплинні — за ніч море все змиває. Зате на ранок можна збудувати щось нове!
Ідея 2. Пошуки скарбів
Якщо ваші діти ще маленькі, можна сказати їм, що десь на пляжі сховані піратські скарби та влаштувати пошуки. Або археологічні дослідження. Уявіть собі захват дитини, коли вона знайде в піску щось цікавеньке (звісно, яке ви попередньо там сховали).
Ідея 3. Мозаїка з мушель
На березі безліч кольорових мушель: білі, бузкові, чорні, руді, крапчасті... Так і хочеться щось вигадати з цієї краси! Наприклад, викласти мозаїку. Це антистресове заняття сподобається й дорослим, а діткам піде на користь, оскільки розвиватиме уяву та дрібну моторику.
Мозаїка з мушель
Ідея 4. Повітряний змій
Часто з моря дме сильний рівний вітер — чудова нагода, щоб запустити кайт. Повітряного змія можна придбати готового у місцевій крамничці — є дуже гарні, веселкові чи у вигляді птаха, а можна зробити самому, що навіть цікавіше. Причому для цього підійдуть підручні матеріали: якось ми власноруч змайстрували змія із двох паличок, пакета, скотчу й ниток. Хвіст він мав з туалетного паперу. І той змій літав, ще й як літав! Підіймався на висоту другого поверху. Це дуже приємне відчуття, коли відчуваєш, як летюче творіння на тому кінці нитки, що тримаєш в руках, бринить та пнеться вгору.
Ідея 5. Морський бій
Набридли споглядальні та спокійні розваги? Час для активних дій! Гайда в море, інколи у воді можна виловити водорості та пожбурити ними у друга. Хай не ловить ґав! «Морський бій» чудово розважає всю родину від малих до великих. Головне, не надто розійтися та вчасно зупинитися.
А ви як розважаєте дітей на морі? Поділіться своїми ідеями!
День 5-й. Куди поїхати на екскурсію із Затоки
Море хвилюється раз, море хвилюється два… Два дні високі хвилі, а вода помітно похолоднішала. Як тупцюєш на березі, крок за кроком заходячи далі у воду, то купатися щось і не хочеться. А як пірнути в море з розгону, не даючи собі часу на роздуми, то класно! Спочатку вода здається холодною, але, як виходиш на берег, дуже приємне відчуття, наче після контрастного душу.
Море прохолодне, повітря тепле. І от між морем і небом з'явився туман. Просто посеред дня. Білий серпанок слався понад водою, підходив все ближче до берега, і от вже лінія пляжу загубилася в тумані. Туман білими пасмами стелився вглиб узбережжя, в нього можна було зайти. Відчуття — наче опинився у хмарі. Повітря ставало дуже вологим та особливо пахло морем. А тоді туман тікав від тебе — ідеш-ідеш, а він перед тобою тане, розступається, зникає, щоб вабити позаду та попереду. Сонечко вийшло з-за хмар, і серпанок розвіявся.
Деякі туристи готові проводити цілісінькі дні на пляжі, тільки в найсильнішу спеку повертаючись до номерів. А іншим не сидиться на місці. Що ж, якщо ви раптом занудьгували і маршрут пляж-номер-пляж трохи наскучив — вирушайте на екскурсію. А на яку саме — є великий вибір.
Затока. Екскурсії
Уздовж вулиці — плакати й таблички, оголошення та листівки, що пропонують екскурсії на будь-який смак. Одеса, Вилкове, Шабо та Білгород-Дністровський, морська риболовля, аквапарк чи дельфінарій.
Можна відвідати денну чи вечірню Одесу; познайомитися із перлиною біля моря, чи обрати той аспект, що до вподоби саме вам: музей шоколаду, кіностудію, театр, катакомби чи кримінальний екскурс, а на додачу — морська прогулянка за бажанням. У виноградниках Шабо пропонують дегустацію вин, а в євросироварні можете спробувати сири.
Вилкове досить далеко, майже 200 км, проте варто відвідати його хоч раз, щоб побачити, як то — коли замість вулиць та автівок протоки із човнами.
І неодмінно треба відвідати Білгород-Дністровський із Аккерманською фортецею. Ми були в Аккермані три роки тому, проте враження зігрівають і досі.
Аккерманська фортеця
Аккерманська фортеця — найбільша в Україні, зведена у 14 столітті на місці давньогрецького міста Тіра. Аккерман турецькою означає «білий камінь». Ця назва перекликається із слов'янською — Білгород. Фортечні мури зведені зі світлого каменю, що приємно теплий, коли до нього торкнутися. У фортеці панує несподівано затишна атмосфера. У щілинах поміж давньою бруківкою зеленіє трава та гріються на сонці квіти. Старі башти про щось мріють, задивившись у лиман, а над ними шугають хмари ластівок. Сюди варто приїхати, щоб відчути цю неповторну ауру давнини.
А ще у фортеці багато цікавого. Можна постріляти з луку та арбалета, роздивитися лицарські обладунки, пушки та старовинну зброю, визирнути з вузької бійниці, піднятися кам'яними сходами всередину башти. Легенда каже, що саме тут колись жив Овідій — ще за часів Тіри. А от що Пушкін відвідав Аккерман, достеменно відомо, і в одній з башт, яку згодом назвали Пушкінською на честь поета, і написав послання «До Овідія».
Спочатку башт було 34, 26 з них збереглися донині. Фортецю оточують стіни завтовшки 5 м, заввишки 15 м та загальною довжиною близько 2 км.
Біля входу до фортеці можна придбати сувеніри: магніти та дерев'яні шаблі й луки зі стрілами.
Вартість квитка складає 80 гривень для дорослих та 40 грн для дітей від 6 до 16 років.
Аккерманська фортеця має власний сайт, де можна почитати про неї.
День 6-й. Туман та шльопанці
Море всю ніч шуміло-штормило, а ранок ізнов почався з туману. Увесь берег оповив густий білий туман, праворуч та ліворуч узбережжя, яке ясної днини так далеко проглядається, тануло в ранковій імлі. Море і небо здавалися намальованими аквареллю. Неймовірні відчуття, коли йдеш з туману в туман, під ногами вологий пісок, а поруч з тобою шумить море, здіймаються великі сірі хвилі з білими шапками, а між хмар сходить кругле червоне сонце.
Діставшись краю Затоки, зустрічаю на березі того дядька, що в нього ручний баклан.
— Добрий ранок, — кажу.
— Добрий ранок. Штормить!
Питаю:
— А де ж ваш баклан?
— Полетів, — зітхає. — Підлікували його, видужав та й полетів у своїх справах.
— А ви його підібрали, як ще пташеням був?
— Та ні... Він був вже не маленький, але ще й не дорослий.
— Може, повернеться, — висловлюю сподівання.
— Може...
Йду назад. Там, в тумані, на іншому краї берега, бродить наша компанія. Зустрічаємось, епічно виходячи з туману. Розказуємо про свої пригоди. Де-не-де вже повиходили на берег люди. Один чоловік дуже здивувався, коли побачив, як йдемо уздовж берега.
— Куди йдете? — питає.
— Туди.
— Так там же туман!
— Ну то й що?
—Як?! Там же самий туман!..
І в тому тумані десь спливли наші шльопанці. Приходимо, а їх немає на звичному місці під сходами, де залишали щоранку, вирушаючи по піску босоніж. Невже хтось увів? Таж кому вони треба? Рано, на пляжі майже нікого. Згадуємо, що шляхом туди бачили працівника бази, котрий прибирав пляж. Провели невеличке розслідування. Таки він! На питання, де шльопки та чому він їх поніс, отримали шикарну відповідь:
— А вони тут три дні вже стояли. Викинув. Але не хвилюйтеся, знайдуться.
Он воно що! Щоранку ми виходимо гуляти берегом, а він виходить прибирати та бачить ті шльопки на тому самому місці. Після з'ясування непорозумінь взуття щасливо повернулося до власників.
Шторм, хвилі та знов Баклашка
Близько 10-ї ранку насунулася хмара — сіра, майже чорна, її краї клубочилися, летіла вона дуже швидко. На пляж впали краплі дощу, а вже за кілька хвилин вперіщила злива.
Пляж вмить спорожнів, навіть найзухваліші купальщики, що плюскалися під дощем, здиміли під прихисток бази. Дощ гучно шумів, десь невдоволено воркотав грім. За кілька хвилин на дорогах стояли калюжі. Хмара понеслась на інший край неба, і ось вже розвиднюється. Невдовзі найнетерплячіші пляжники прочимчикували уздовж берега під здоровецькою пляжною парасолею.
Стало спекотно. Море розбурхалося, великі зелені хвилі із гуркотом набігали на берег, розсипалися піною й бризками, котилися морем, здіймаючи білі гребені. Народ повитягав надувні матраци, і з води долинали захоплені верески — там стрибали, гойдалися, бовталися у хвилях.
Вода стала на диво тепла, а місцями залишалася холодною; море було якесь смугасте: пливеш-пливеш, тепло, раптом — йой, як холодно! — і знов тепленько. Хвилі гойдали та хитали, але, якщо заґавишся, — підхоплять, понесуть до берега, а там ще й перевернуть кілька разів, піддадуть ззаду та протягнуть піском! Тож треба пильнувати.
Раптом помітили баклана, який плавав неподалік берега. Просто серед людей! Покликали: «Баклашко, Баклашко!» — і птах повернув голову. Ось де він! Зустрілися таки ще. Баклан полетів, та ще двічі повертався, курсував уздовж берега, пірнав, щоб виринути через досить довгий час та далеченько від того місця, де був. Мабуть, ловив рибку. Тоді розправив крила та кудись полетів у своїх бакланячих справах. Ми були раді, що знов побачилися!
Повернення
Ось і настав час вирушати додому. Сумки зібрані, сонце виринуло з моря та простелило по хвилях золоту доріжку. Починається новий гарний день. Перед від'їздом кортіло ще пробігтися берегом. За ніч хвилі вгамувалися, і море знов спокійно набігало на берег, а вода стала прозора. Скільки ж на березі було крабів, рапанів, мушель після вчорашнього шторму! Знайшли здоровецького краба та врятували величезну медузу, а ще безліч крабиків та рапанчиків. Кидаєш у море монетку, щоб знов до нього повернутися. Кажеш: до побачення, море! А море у відповідь щось шумить...
І ось вже речі спаковані, і дорога знов стелиться під колеса автівки, а за вікном пропливають знайомі краєвиди, тільки в зворотному напрямку. А в Первомайську гадаєш: невже ще сьогодні вранці купалися в морі? Але ось вони, докази: легка засмага, подарунки моря — мушлі й камінці, а ще — світлини та враження, якими поділилися з вами.
