10 серпня 2021 року відбувся найяскравіший мистецький захід цього літа у Первомайську. Команді Гард.Сity пощастило сходити на каву до Тараса Шевченка, переглянути прем’єру вистави «Шевченко. Остання любов», познайомитися з творчістю братів Капранових та послухати «Шпилястих кобзарів». Як все було – читайте далі.
Первомайськ став одним із міст, де організатори в рамках проєкту «Ше.Fest мандрує країною» запланували розповісти про великого Кобзаря. А вже через десять днів, 21 та 22 серпня, у рідному селі Тараса Шевченка — Моринцях на Черкащині — відбудеться головний фестиваль. Режисер та координатор проєкту Олександр Висоцький запросив первомайців відвідати фестиваль на батьківщині поета і повідомив, що вхід на фестиваль у Моринцях вільний і безкоштовний, захід — безалкогольний.
На каву до Шевченка
Зранку біля погруддя Тараса Шевченка в центрі Первомайська зібралися поціновувачі творчості легендарного українця: поети і письменники літературного об’єднання «Зажинок», співробітники музею, краєзнавці, музиканти, представники влади міста, ЗМІ, громадськість.
Організатори знайомили первомайців із сучасним Шевченком цікаво і неординарно. На імпровізованій мистецькій галявині виступили мультиінструменталіст, автор власних пісень, кобзар Віталій Кобзар, поет Сашко Обрій із своєю поезію, ансамбль української пісні «Червона калина», працював відкритий мікрофон, де всі охочі могли висловитися. Віталій Кобзар і декламаторка Єлизавета Красніченко, до речі, наша землячка, представили первомайській публіці літературно-музичну композицію «Доля» на слова Тараса Шевченка.
Про мету Ше.Fest та його мандрівку до Первомайська розповіла засновниця фестивалю Юлія Капшученко-Шумейко. Кава з випічкою, невимушене спілкування у колі близьких по духу людей, тепла дружня атмосфера — так розпочався Ше.Fest.
Виставу «Шевченко. Остання любов» першими побачили первомайці
Прем’єрний показ п’єси режисерки та драматургині Ольги Анненко «Шевченко. Остання любов» представили первомайській публіці у Центрі культури і дозвілля імені Єфросинії Зарницької. У творі, який мисткиня написала для фестивалю Ше.Fest, ідеться про історію кохання Тараса Шевченка до письменниці Марко Вовчок. У головних ролях — Остап Дзядек (роль Тараса Шевченка) та Меланія Волотовська (роль Марко Вовчок).
Вистава — діалог із глядачами, у ній переплелися дві історії кохання — великого Кобзаря і сучасних молодих акторів. На сцені — нічого зайвого, що б відволікало, всі дії зосереджені на душевних переживаннях та внутрішньому стані героїв. Актори молодці, гра щира, емоційна.
Брати Капранови та «Шпилясті кобзарі» на літній сцені у парку Дружби народів
Увечері в парку Дружби народів діти «закрутили шума» у танці під відому пісню гурту Go_A, Олександр Висоцький подарував переможцям футболки із автопортретом молодого Тараса Шевченка.
Перед первомайцями виступили українські письменники, публіцисти, громадські діячі та музиканти Дмитро та Віталій Капранови з програмою «Паперові солдати» (таку назву має історичний роман братів).
Сказати, що публіці сподобалося — це нічого не сказати. Дивували своїми незвичайними музичними інструментами, «кобза-репом» на казку Франка «Ріпка», романтичним блюзом, піснею на вірш Тараса Шевченка «Думи мої» та життєвими іронічними піснями. На літературно-музичному вечорі, як його назвали брати Капранови, письменники презентували свої книги, їх могли придбати всі охочі. До речі, ними заснований YouTube канал імені Тараса Григоровича Шевченка, де публікуються відеоматеріали про історію України, і він має вже півмільйона підписників.
Не менше порадував публіку український гурт «Шпилясті кобзарі» з програмою Best of the best. Гурт виконав кавер-версії світових хітів та українських народних пісень, використовуючи український народний інструмент — бандуру.
У фіналі концерту всі присутні розгорнули на площі гігантське полотно з обрисами України та цитатами Шевченка, яке створювалося спільними зусиллями учасників Ше.Fest у 2018 році.
Олександр Висоцький для Гард.Сity:
— Враження у мене прекрасні. Незважаючи на будній день, люди різних поколінь зібралися послухати нас, ранок почався на позитивній ноті з енергії добра. Те, що в Первомайську проходить такий фестиваль, це вже плюс. Зазвичай, про видатних особистостей ми згадуємо лише до пам’ятних дат, покладаються квіти, говоряться слова, які ніхто не хоче слухати, бо це формальність. Треба доростати до того, щоб усвідомлювати важливе, вникати у суть, бо ми живемо не в прості часи і легкого щастя не буде, ми не станемо швидко багатими і успішними, впевненими в собі, нам потрібно зробити внутрішню роботу. Якщо не розберемося, хто такий Шевченко, поки не зрозуміємо, хто ми є, де ми є, звідки і куди прямуємо — не зможемо побудувати нормальне життя, розбудувати власну успішну державу. Тому ми робимо цей проєкт, бо він безкінечно актуальний. У кожного народу є власний провідник, який став над часом і вказав нації дорогу, по якій потрібно рухатися.
Коли Шевченко боровся за те, що ми маємо, він не знав, чи є шанс на вільне життя у вільній країні, але він робив свою роботу. Тож ми, діячі культури великої європейської країни, маємо об’єднатися і домовлятися, наші заходи — це про великий діалог всередині, внутрішній монолог народу, щоб усвідомити, зрозуміти, проговорити і відкинути нав’язані міфи про нас, які не дають бути щасливими. Фестиваль живе вже вісім років, а все починалося з бортової машини з колонками і з людей, які погодилися приїхати.
Киянка Юлія Капшученко, яка організувала Ше.Fest, вперше у 2014 році приїхала в Моринці з командою однодумців і на рівному місці почали організовувати фестиваль. До цього часу в країні, де народився геній, його не було.
Якщо ми викинемо Тараса Шевченка, Лесю Українку, Івана Франка, Миколу Костомарова, якщо в Первомайську не буде Миколи Вінграновського, то який сенс у тому, щоб ми існували як окремий народ? Що ми маємо пронести далі і залишити у спадщину? Якщо нічого — то можемо стати гумусом для інших народів, напівросіянами, напівполяками чи напівтурками. Якщо нам немає що сказати світові, значить, ми не потрібні. Але ми є, значить, попередні покоління правильно діяли, 30 років тому нація була майже духовно знищена, тепер ми набрали духовної сили, ми на правильному шляху і вітер дує в наші вітрила. Ми не спинимося, бо хочемо повернути своєму і наступним поколінням те, що наше по праву. Шевченко наш, він не старий дід з вусами в кожусі, він прожив всього 47 років, з хлопчика-кріпака став всесвітньо відомою людиною, і таким його зробила любов до України та і ідеали, які нам потрібні, як повітря.
До карантину, у 2019 році Ше.Fest зібрав 10 000 людей у маленькому селі, де навіть доріг нормальних немає. Причому фестиваль безалкогольний, це не дешевий кайф. Люди живуть у наметах, в екстремальних умовах. Навіть ми, організатори, шоковані масштабом. Їдуть двоповерхові автобуси з різних регіонів, приїздять навіть без запрошення видатні люди, діячі, знімають блоги. Це явище, яке вже живе саме собою і затягнуло й нас. Іноді ми не знаємо, чи буде фінансування, сьогодні Український культурний фонд дав гроші на проведення, з третьої спроби ми виграли грант, і ми щасливі, бо можемо цей проєкт показати у різних містах. Важливо, що є державна підтримка, з нею більше довіри до проєкту від спонсорів і меценатів. Вони бачать, що ми робимо все логічно й системно.
Від своєї лінії ми не відійдемо, проєкт потужний, його робить сам Шевченко своїм ім’ям. Дивно, але український геній рятує цей Ше.Fest від усіх проблем. У нас би не вийшло зробити його таким потужним, а у Шевченка — вийшло!
Ви не знайдете в афішах наші імена, наша команда їздить по містам і бачить підтримку і зацікавленість людей. Цей проєкт буде жити й надалі, і поки у нас є Шевченко, ми нездоланні.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
