Чомусь була впевнена, що у чергах говорять здебільшого про коронавірус, ціни на продукти і карантин, який вже всім набрид, як гнила редька. Та, виявляється, погано я знаю сьогоднішні проблеми людей. Що почула? Читайте. І голосуйте в опитуванні чи діліться в коментарях вашими спостереженнями та почутим.
Про кладовища
Наприклад, біля продуктового магазину, який знаходиться у моєму мікрорайоні, людей хвилювало питання, чи будуть відкриті кладовища у поминальну неділю, а також у селах, де поховані їхні родичі. Бо люди не знають, що їм робити – купувати квіти для прикрашання могил чи ні, готувати на цвинтар гостинці предкам чи ні.
Одна із жінок заспокоїла двох інших, що кладовища закрити влада не має права, а якщо і перекриють центральний вхід, то потрапити можна іншими шляхами, та все ж особисто вона на кладовище не піде, а рознесе подаяння сусідам. Жінки також похвалилися, що могили встигли прибрати ще до Великодня.
Посуха
Біля джерела, куди я щоденно ходжу по воду, не раз чула розмови людей про те, що посуха стала для нас справжнім лихом : на городах погано сходять овочеві культури, у ґрунті мало вологи, зерно посіяли в суху землю. Буг обмілів, пересихають джерела, тож посушливі весна і літо можуть стати для нас серйозною проблемою. Та все ж будемо оптимістами і чекатимемо дощу.
Ціни на ліки
А от у черзі в аптеку люди гнівалися, що ціни виросли навіть на ті ліки, які жодного стосунку до нинішньої пандемії не мають, а фармацевти їм, мовляв, відповідають, що ціни на ліки прив’язані до валюти, тому і підвищуються разом з нею. І тут вже, як кажуть, Остапа понесло. Чоловік років 60-ти звинуватив у всіх негараздах Америку, яка нав’язала світові свою валюту, інші згадали поіменно негарними словами українських корупціонерів, які розікрали таку багату Україну, а зараз підпалили Чорнобильські ліси, щоб витруїти українців і забрати собі їх землі. От тільки питання: а що ці корупціонери будуть вирощувати на отруєній землі і як самі будуть дихати цим повітрям? Та в чергах головне не думати, а швидко підтримати розмову. Що ж, люди мають право висловити свою думку.
Але після почутого я зробила гіркий висновок: в думках і розмовах людей нині багато негативу. І в моїх розмовах, і в розмовах моїх сусідів, знайомих і зовсім чужих людей. Стало страшно від того, що ми розучилися бачити і чути хороше, добре, світле. І знаєте, ловлю себе на думці, що я скучила за дружніми посиденьками з піснями і кавою, анекдотами і жартами.
