На тлі коронавірусу всі інші проблеми немовби посунулися якнайдалі. В тому числі й ті, які щороку посідали провідні місця на всіх сторінках газет та телеканалах. Бо ж, мовляв, корона... Впаде. Як не купимо черговий пластиковий віночок. А я сьогодні хочу згадати саме їх.
Мій життєвий досвід не дозволяє коментувати таку делікатну тему, тому запрошую... Кого б запросити? Щоб прокоментувати трагічно-пафосні заяви квітково-пластикової мафії? Знаю! Батька мафії справжньої! Доне Корлеоне, вітаємо!
Звісно, негаразди були та будуть, а ось гроші на віночки знайдуть всі. Навіть ті, хто відмовить собі у зайвому шматку хліба. Бо ж то святе, то пам'ять, чи не так?
Тож які аргументи використовують прибічники штучних квітів на кладовищах? П'ять найпоширеніших «тому що», з якими мені довелося зіштовхнутися. Знайомимося та доповнюємо.
Маємо нести віночки, бо то є борг перед померлими
Правда? Чесно-чесно? Брали у борг чи розписку давали? А мені так і сказала літня бабця, що тягнула торбу із пластиковою «красою»: то, мовляв, є борг перед померлими родичами. Купити трохи пластикового мотлоху та потруїти пару десятків нащадків. Бабуню, а хто ж тобі борг віддаватиме? Оті мутанти на трьох кінцівках, що прицокотять з міського звалища відпочинку?
Поняття боргу, в яке так красиво загорнули можливість заробити виробникам штучних квітів, досить сумнівне у подібному контексті. Ви дійсно вірите, що ваш померлий прадідусь образиться, якщо ви вирвете йому декілька кульбабок замість корзинки із сумнівного матеріалу? Або якщо замість пластику зберете пакуночок печива та цукерок та віддасте сусідці?
Законом не заборонено, а на вулиці продають. Або в інеті. То і я куплю!
Тобто, це ж законом не заборонено? То зараз купимо, притягнемо та й нехай лежать. Куди подінуться? Та кудись комунальники ж це вивозять?
Хоча, як то кажуть, поки це вигідно комусь на рівні держави, заборони не дочекаємося. Хіба що громада схаменеться. Як, до речі, роблять у багатьох ОТГ. Західна Україна, Полтавщина, перелік постійно поповнюється: Петрівсько-Роменська ОТГ Гадяцького району, Краснолуцька ОТГ Гадяцького району, Пирятинська ОТГ.
А ось свіже рішення Приютівської ОТГ, опубліковане на офіційному сайті:
«Заборона стосується не лише продавців штучних квітів, але й усіх жителів громади. Виконком заборонив торгівлю пластиковими ритуальними товарами в торговельних закладах громади.
Відвідувачам кладовищ та інших місць поховання на території Приютівської об’єднаної громади за цим рішенням не можна покладати чи будь-яким чином розміщувати штучні квіти на могилах».
А тим шанувальникам давніх традицій на допомогу найкращий у світі мідний дріт та гофрований папір. Сідайте та вертіть собі квіти, щоб уже все було, як за традицією. Яка різниця? Різниця в тому, що вам не вистачить сил потім піти на річку, нарізати лози та сплести кошик, аби задекорувати свій витвір у величезну прикрасу.
А нашим місцевим депутатам та активістам не завадить піарити щодуху заборону пластику. Бо уже ні пройти, ні проїхати.
Як же? То ж поминальний день, священик прийде на кладовище!
Найбільше до душі мені припало трагічне згадування віри. У контексті пластикових кошиків, ага. Панове, ви знущаєтеся? Чи дійсно вірите у те, що до вас вночі завітає привид троюрідної бабуні, аби пожурити за непластикові квіти? Або що священик, коли замовите на чергову річницю панахиду, насупить брови та грізно запитає: а чи носила ти, раба Божа, на Радоницю на могилу штучні квіти? Ні? Ай-яй. Все. Іди собі та терміново купи побільше, після того й поговоримо. Десь так? Пошук на допомогу вам.
Чи почитати позицію церкви не вистачає часу та бажання? Чи взагалі у розумінні деяких релігія починається та завершується тяганням на Великдень до церкви кошика із ковбасою на освячення?
Чи не всюди священники просять: схаменіться! Припиніть тягати на кладовища мотлох та спробуйте просто пам'ятати, згадувати свічкою та молитвою! Звісно, цього року коментарі на цю тему знайти складніше, бо ж всюди коронавірус. Але тексти звернень зберігають свою актуальність із року минулого.
І що? Вистачило часу прочитати? Чи вважаєте, що зараз позиція змінилася? То зателефонуйте до свого священика, може, він зможе до вас достукатися.
А що люди подумають? Що нам грошей шкода?
Аргумент про щедрість чи не найвеселіший. А як хизуються серед розмови: мовляв, оце були на ринку/сайті, купили на Гробки 5 (10/15/25, потрібне підкреслити) кошиків зі штучними квітами по 50/100/1000 гривень. Нічого для покійної матусі не шкода!
А для дітей? Так-так, ваших. Подивіться уважно на свою покупку. Подивилися? А тепер уявіть, як вона палає на звалищі та що виділяє. Задушливий запах, кіптява, сморід. І поруч бавиться ваша дитина чи онука. Ну то як? Звісно, це ж так просто: натиснути кнопку, сплатити з карти та отримати пакунок із тими самими незрозумілими гілочками. Тим більш, ціни зовсім доступні. І на спеціалізованих сайтах, і на OLX.
Обирай, що душа забажає. Обрав? А тепер уяви цю красу через півроку. А! То ти віднесеш її на звалище біля кладовища? А далі? А далі уявляй уже у себе в легенях, якщо до того часу вони залишаться неушкодженими після епідемії.
І взагалі. Ви дійсно бажаєте, аби всі знали, хто більше грошей вкинув у смітник? Не треба так. Знайдіть їм краще застосування. Наприклад, купіть маски або антисептик для міської лікарні. Воздасться, як то кажуть. Причому більш гарантовано, аніж за пластиковий віночок.
Але ж це так красиво! Живі квіти швидко зів'януть, а ці стоятимуть місяць чи навіть два!
Ага. А потім лежатимуть. І місяць, і два, і більше. Десь так:
Ні, звісно, зараз я уже чую галас тих, хто продає або виробляє. Або просто не хоче замислитися. Тим більш, це ж така краса! Майже витвір мистецтва. Принаймні, так вважають продавці. І не вздумайте сказати слово поперек чи називати таку красу мотлохом. Бо вам одразу прокоментують.
Поясніть, що красивого у тому, що ви обвішали могилу родича купою пластикових пакетів у трохи іншій формі? Хочете квітів? Купіть живі. Хочете, щоб довго було красиво? Посадіть невибагливий барвінок чи квітучий кущ, що не вимагає складного догляду. Ні? Тоді, будь-ласка, не труїть нас заради задоволення власного его. І себе також.
А що найстрашніше, так це те, що купляють віночки тим, хто помер, не замислюючись, як самі потім будуть жити. Але ж, як зазначив Віто Корлеоне:
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
