Кожен уявляє собі відпочинок по-своєму. Для когось це подорож до моря, хтось надає перевагу дачі, а комусь взагалі подобається затишно влаштуватися вдома за книгою чи фільмом. Для мене ж найкращий спосіб відпочити — це поїхати за місто велосипедом. «Що ж це за відпочинок такий: педалі крутити?!» — мабуть, здивуєтесь ви. Але коли крутиш педалі, то можеш завиграшки дістатися до чудових місць, куди пішки тупати й тупати. Не треба витрачати пальне, купувати квитки чи путівки — природа рідного краю завжди поруч. І не тільки природа, але й цікаві історичні пам'ятки, створені людьми, котрі жили тут раніше. Особливе місце поміж цих свідків минувшини посідають млини. Водяні млини — моє нинішнє захоплення, і враженнями саме про них хочу поділитися з вами.
На Гард.City вже є публікації про млини з історичної точки зору — дуже цікава та пізнавальна стаття Оксани Дорошенко. А я покажу вам ці чудові споруди з сучасного ракурсу: як збереглися, де знаходяться — може, й вам стане цікаво й захочеться трошки помандрувати?
От скажіть, скільки вам відомо млинів довкола Первомайська? А ще наприкінці ХІХ сторіччя, а саме — у 1889 році, на Південному Бузі їх нараховувалося 346! Мене вразило це число. Тільки уявіть собі, майже три з половиною сотні млинів! А нині з них залишився діючим (саме як млин) лише один — Кінецьпільський млин Собанських. Є ще відреставрований млин-готель на Синюсі (його називають хто млином Калнишевського, а хто Цидулковим). Та млин Скаржинських у Мигії, котрий нині діє як ГЕС. З нього все й почалося. Ми поверталися із поїздки в Мигію не трасою, а берегом, переповнені враженнями — Радонове озеро, Протичанська скеля, смілива зелена ящірка, що вийшла привітати гостей... Вже сутеніло, аж раптом мій супутник та гід повернув кудись зі словами: «Ти маєш неодмінно ще й це побачити». Було майже темно, але я таки побачила. У світлі велосипедної фари — кам'яні стіни справжнього водяного млина. Білу піну на невпинній шумливій воді. Ліворуч — стрімкі пороги, праворуч — спокійне плесо. Й комашня, що танцювала у світлі ліхтарика над водою.
От із цього і почалася моя любов до млинів. Захотілося знати про них більше. Стала шукати інформацію. Де ж всі інші млини, яких було так багато? Як цікаво було б дослідити їх історію, або хоча б знайти ті місця, де вони колись були. В інтернеті є деяка інформація, але вона розпорошена по різних сайтах. Найбільше фактів та світлин можна знайти на форумі Первомайська, де є окрема тема про млини.
Читаючи її, натрапила на повідомлення із старовинною картою, де позначені місцезнаходження млинів біля Первомайська. З того моменту й склався план на літо: відвідати усі, які зможу. Фотографуватиму та писатиму про них. За це літо вдалося відвідати вісім, але історія триває.
Почнемо нашу екскурсію із найближчого та, мабуть, найвідомішого місця — млина Гана біля 3-ї школи. Раніше часто бували там на прогулянці, тільки не замислювалися щодо млинів, просто гуляли на природі чи рибалили. Правий берег Бугу навпроти Синевецького острова, між 3-ю школою та Скелею, — одне з улюблених місць. Навідуюся туди в будь-яку пору року, щоб побути у тиші, подивитися на ріку з висоти та зробити гарні фото.
Мабуть, саме з граніту цієї скелі було збудовано млин, тому вона й має такий вигадливий рельєф. Навесні на гранітних виступах там і там квітнуть різноманітні рослини, влітку чарує духмяний чебрець, восени краєвид вражає барвами, а взимку, якщо є сніг, пробратися важко, проте можливо — і нагородою будуть зовсім інші пейзажі.
Від млина на голтянському березі лишилося небагато: рештки мурів на березі та у воді, залишки греблі, де цілий рік невпинно шумує вода — ріка тут не замерзає, й таємничий арковий тунель зі сходами нагору. А трохи понад століття тому тут працював п'ятиповерховий млин, збудований в 1886 році підприємцем Августом Ганом. Дерева на Синевецькому острові виросли вже високі, за ними не видно лівого берега, тому я не зразу дізналася, що там, на ольвіопольському березі, є залишки ще одного Ганівського млина, який, до речі, був першим — збудованим на 14 років раніше. А коли дізналася — поїхала дивитися, але то вже буде наступна історія.
А поки що знайдіть час прогулятися до 3-ї школи та трохи далі, щоби посидіти на рештках кам'яного муру, подивитися, як мчить вода серед каменів, чи вилізти на Скелю й спостерігати з висоти за невтомним плином води, спокійним плесом та білою піною, уявляти, як воно було колись, та думати про плин часу, невпинний, як ріка.
