Вигнанцем бути непросто. Коли інакший спосіб мислення ізолює тебе від більшості, тебе починають вважати або генієм, або безумцем, і кожен із варіантів не надто втішний. Про свободу та вихід за вигадані межі можливого — у притчі Річарда Баха «Чайка Джонатан Лівінгстон».
Його не цікавить примітивне існування йому подібних, боротьба за хлібні крихти та шматочки морської риби. Джонатана не влаштовує обмеженість його тіла, усталеність місцевих правил і звичаїв, ця тверда й непохитна впевненість старійшин що вони знають, як жити правильно, і що всіх нонконформістів слід виганяти зі Зграї якомога далі від їхньої общини.
Та Джонатана Лівінгстона не зламати так просто — ані його дух, ані волю, ані силу й любов до руху. Попереду на птаха чекають нові відкриття, однодумці та випробування: десь там, далеко від моря й землі, у цій досконалій точці, де стираються межі часу та простору.
Це однозначно прекрасна історія про мрії та ті, здавалося, недосяжні обрії, до яких ми так прагнемо дотягнутися. Щось чудове й п’янке, що перекриває щоденні турботи та метушню, перекреслює вигадані нами ж самими обмеження та, подекуди, осуд суспільства. Звісно, ця притча не про птахів, вона про нас із вами. Про мрійників-однодумців, які вірять у те, що все неможливе — можна здійснити, головне — робити для того все, що в наших силах. Чом би не почати з цього маленького нагадування, товариство, не прочитавши цю маленьку повість?
Річард Дейвіс БахФото: zn.ua
Про автора: Річард Дейвіс Бах — американський прозаїк і пілот.
