З дітьми хочеться говорити про щось веселе, про вигадані світи та добро реального світу. Про те, чому сіль солона, чому на какао з’являється пінка і чи справді м’які іграшки оживають, коли ти їх не бачиш. Але правда в тому, що в це «хочеться» дуже нав’язливо втручається «треба», і вся печаль у тім, що нині українцям треба говорити з дітьми ще й про велику війну, водночас зробивши це м’яко та нетравматично. Комфортна та весела казка для розмов з малечею про некомфортні та невеселі речі «Я – повітряна розвідниця!» Артема Савви значно полегшить вам цю задачу.
Історія про сміливість, кмітливість і справедливість
Якщо ви упереджено-негативно ставитеся до комах — то негайно це припиняйте, товариство! Вони, між іншим, теж нівроку можуть стати в пригоді: не зважайте на те, що вони маленькі та часом аж надто набридливі. От, до прикладу, Зелена Муха — бойовита та шалено цілеспрямована, і настільки наша Муха наполеглива у прагненні бути корисною, що стала мінічастинкою (але від того не менш важливою!) ЗСУ. Вона прудка й непомітна, а інколи це ой як буває корисно, тож попереду її чекає багацько бойових виходів, далеких подорожей і нових знайомств.
Фото: Гард.City
Ця книжечка про те, як працювати в команді, та про те, що друзів у біді полишати не можна. Це маленька історія про сміливість, кмітливість і справедливість, яка зрештою обов’язково має бути відновлена. Такою є ця казка для дітей, звісно.
Для дорослих вона трохи глибша. Для батьків це легка та весела форма донести малечі інформацію, яку їм зараз слід знати та розуміти. Наприклад, про те, хто такі волонтери, і чому слід остерігатися вибухонебезпечних предметів. Про те, що «какаяразніца» не працює, бо ж коли такі книги «придумуються в посадках під Подільськом, Слов’янськом та Колосівкою» — різниця-таки ґрунтовна.
Фото: Гард.City
Діти все бачать та відчувають, однак не завжди розуміють. У них виникають питання, і заплющувати очі на трагедію, яка відбувається в Україні щоденно, ми не маємо права. Тож мусимо говорити, і говорити так, аби не нашкодити, та водночас не виростити «маленькі ґвінтіки». Зрештою, мусимо говорити так, аби подарувати дитині почуття захищеності, безпеки та віри в те, що зло обов’язково буде покаране, бо ж-таки буде, і це важить найбільше.
