Принада книг полягає у тому, що вони дають нам змогу прожити життя там, де ми його прожити не можемо, і таким, яким ми його собі навіть не дозволяємо уявляти. Майкл Каннінґем дарує шанс прожити його в США другої половини ХХ століття, де троє друзів закохуються одне в одного та будують сім’ю без соціальних меж та моральних упереджень: лише любов, платівки та дім на краю світу.
Про спокій стандартних схем тут не йдеться
Перше, що вам необхідно знати про цю книгу, — вона цілком та повністю може шокувати та викликати нерозуміння. Це цілком нормально: людям властиво обростати щільними панцирами з принципів та власного сприйняття світобудови; це наш захист, це створює певну ілюзію порядку та химерного поняття норми. Але поза нашими панцирами вирує інше життя. Вирує, буде вирувати і цілком собі вирувало раніше — до прикладу, у Нью-Йорку між Боббі, Клер та Джонатаном.
Боббі та Джонатан — друзі ще зі шкільних часів. Вони росли у невеликому містечку, і кожен був по-своєму нещасний: у їхніх сім’ях були проблеми, і кожен давав з ними раду по-різному, бо й прагнули вони цілком різного. Здавалося, спілкування мало би згаснути з часом: Джонатан давно переїхав у Нью-Йорк, де живе зі своєю подругою Клер у невеличкій квартирі та веде свою колонку в газеті. Боббі залишився у рідному місті та тішився затишку й спокою схеми «робота-дім». Однак інколи у наших життях відбувається коротке замикання, і про спокій стандартних схем не йдеться, тож Боббі переїжджає у Нью-Йорк до Джонатана. Джонатана та, власне, Клер.
Жінка старша за хлопців на одинадцять років: вона розлучена, доволі заможна та все ще в пошуках власної особистості. Ці троє закохані одне в одного, і йдеться не про тілесність, а радше про віднайдення в людях того, чого так бракує в душі, про закриття своїх потреб у любові та безпеці. Вони стають однією родиною, та чи вистачить їм хоробрості втекти подалі від світу та засуджуючих очей? Чи вистачить їм сили там залишитись?
Та насправді під цією історією про кохання трьох людей ховається історія про втрати наших рідних і близьких, про пошуки дому та себе, про байдужість до «успішного успіху» і про щастя мати звичайний і спокійний плин життя. Вона про те, що ми маємо прислухатися насамперед до себе та своїх бажань, прислухатися навіть тоді, коли іншим здаєшся божевільним, прислухатися, щоб ніколи ні про що не жалкувати, як би не було боляче знімати із себе хітинові панцирі з упереджень, принципів та уявлень про світобудову.
Про автора: Майкл Каннінґем – американський письменник та сценарист, лавреат Пулітцерівської премії за роман «Години». У 1990 році була опублікована його книга «Дім на краю світу», екранізована в 2004 році.
