Цей рік для мене був схожим на марафон, в якому за інерцією бігла швидко-швидко. Іноді зривалася у спринтерські ривки, намагаючись самій собі довести: чим швидше буду рухатися, тим швидше прийде бажане й намріяне. Потім зрозуміла, що швидкий біг — це не завжди про якість. Постало питання: куди біжу, хто зі мною поруч і найголовніше: навіщо це роблю?
Найголовніше: поруч ті, хто дивиться з тобою в одну сторону
Наталія Клименко. Радіо СвободаФото: з особистого архіву
Чи отримала відповіді? Напевне, але, здається, частково. Бо і досі рухаюся швидко. Рухаюся в омріяну Перемогу, об’єдную навколо себе однодумців, пригортаю до серця рідних і друзів і відсіюю від себе полову. Хай летить у своєму напрямку, бо у нас різна сила вітру і різні вектори. Тепер зі мною зерно, яке готове навесні дати нові сходи. І восени ми обов’язково разом зберемо врожай. І тільки від нас залежатиме його якість. А поки біг не спиняється, він просто трішки уповільнюється, щоб підсумувати, подумати і вирішити: а що далі? І, дійсно, що далі?
А далі — життя у всіх своїх проявах: з радістю і сумом, з плачем і реготом, з голосіннями і віншуваннями, з втратами і поповненнями. Це десь так, як в Олександра Олеся: «З журбою радість обнялась». Найголовніше, щоб поруч бути ті, хто дивиться з тобою в одну сторону, хто не зрадить, не підставить і ніж в спину не кине.
Наталія Клименко та Катерина Баранюк, «Різдво для нескорених»
Знаю, що в наступний рік з собою візьму лише надійних, перевірених, тих, для кого я є просто Наталією Клименко — журналісткою, волонтеркою, активісткою, педагогинею. І дуже вірю, що коло те у мене не таке вже й маленьке. Кожного в ньому ціню і дякую за досвід і прийняття мене. Дякую ЗСУ за можливість бути тут і зараз. Бути собою, служити журналістикою народу, писати історії, волонтерити, радіти і страждати, рухатися далі і навчатися.
Дякую і тим, хто зробив мене сильнішою і витривалішою, хто кидав капцями і не приховував своєї «правди». Без вас було б нецікаво. Бажаю усім вам в нашому безкінечному марафоні набирати власну швидкість — чесно, без підступності. Пам’ятати, кому ми сьогодні завдячуємо своїми можливостями і, звісно, ДОНАТИТИ, допоки Україна у вогні, допоки хлопці на фронті. І пам’ятати, що ми тут, допоки вони там! А разом — ми сила! Це, власне, все, що хотілося сказати.
А ще цю свою емоцію я дуже хочу упакувати в позитив і більше ніколи не скочуватися в негатив. Миру усім нам! Перемоги в Новому році! Бажаю позбутися старих речей, звільнити розум і простір для нового. Бажаю поставити крапку в невизначених стосунках, бо старі справи треба закривати вчасно. Віддайте борги, якщо маєте. Тримайте міцно за руку кохану людину і мрійте про успіх у новому 2024 році. Обіймаю усіх міцно! Щиро ваша.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
