Це вже третя стаття про перейменування Первомайська, яку пишу. Цього разу обрала формат, коли думка підтверджується текстом вивченої літератури. Це досить складна для сприйняття форма. Однак сподіваюсь, така форма допоможе читачам краще зрозуміти проблематику історії поселення і його назви. Адже наші думки, міркування, висновки гуртуються на здобутих знаннях і є важливим, звідки ми ці знання почерпнули.
«Орель» над річкою Синюхою — «Орел» над річкою Південний Буг. Звідки ж взявся «Орлик»?
Нарешті настав момент змінити назву «Первомайськ». Різноманітні інтернет-платформи дають можливість висловлювати свою думку і власне бачення. Є низка аргументованих, логічних, цікавих, обґрунтованих публікацій, також представлені можливі нові назв міста. Все це значний крок.
Одна із назв, яка обговорюється, — «Орлик». Читала декілька публікацій на підтримку такого перейменування. Відразу скажу, що статті цікаві й емоційні. У більшості випадків автори підкреслюють історичність і патріотичність цієї назви і пов’язують її з козацтвом. Так вже склалося, що «умовно перше» поселення на теренах сучасного Первомайська йменують саме «Орликом». Водночас, якщо вивчати цю тему детальніше, то стають очевидними такі казуси:
По-перше, різний правопис і трактування назви першого населеного пункту. У вивчених джерелах: на мапах, в статистичних описах, в енциклопедичних виданнях, в мемуарній літературі є такі варіанти: ОрелЬ, ОрелЪ, Орел, Орлик, Орловський шанець. Ці назви також перейшли у краєзнавчу літературу і в однаковій мірі використовувалися авторами, які писали історію Південної України чи, конкретніше, історію Первомайська.
По-друге, маємо у літературі опис абсолютно різних територій, на яких Орлик був збудований. Одна локація — це «Орлик» над річкою Синюхою, на картах і в дорадянській літературі це укріплення називають Орель. Друга локація — це «Орлик» над Південним Бугом, який в канцелярських документах Російської імперії має назву Орел (Орлик), іноді — Орловський шанець. Отже, складається враження, що Орликів було декілька.
По-третя, маємо дві дати: 1676 — це дата заснування того «Орлика», що був над Синюхою; і 1743 (1744) — рік будівництва «Орлика», що був над Південним Бугом. Дата 1743 (1744) підтверджується донесеннями і клопотаннями царських чиновників і має місце в радянській довідниковій літературі. Щодо дати 1676 — вона поширена в краєзнавчих виданнях. Вказаний рік, ймовірно, був впроваджений в літературу директором Первомайського краєзнавчого музею Романом Кучерявим. Краєзнавець пов’язав 1676 рік з назвою укріплення, що було над Синюхою, і називав його «Орлик», а не використовував назву «Орель». Олександр Новицький у статті «Наш Орлик і його день народження» першим публічно поставив під сумнів дату «1676» і історію заснування «Орлика» в нашій місцевості. Тому ця тема є дискусійною і потребує додаткового вивчення.
По-четверте, це трактування, походження і значення різновидів правопису назв укріплень. Адже «Орлик», що над річкою Синюхою, все ж таки у джерелах прописаний як Орель. І його назву пов’язують із татарською присутністю: місцина — Татар Орель, урочище — Орель, кут між річками — Орель. Той «Орлик», що над Південним Бугом в урядових документах Російської імперії прописаний як Орел (Орлик), ще його називали Орловський шанець, згодом це Катериненшанець (Єкатерининшанець) і Ольвіополь. Саме до укріплення Орел, що над Бугом, була вживана назва «Орлик» в російській імперській та радянській літературі.
По-п’яте, є відомості, що «Орлик» (Орель) над річкою Синюхою в 1676 році збудував козак Семен Підстрельний за гетьмана Івана Самойловича, з часом це укріплення перетворилося в шестибастіонний шанець. Це укріплення було певного роду козацькою твердинею у прикордонні, адже навпроти були поляки і татари. Стосовно «Орлика» (Орел, Орловський шанець), то це укріплення будувалося за наказом російського Сенату в 1743 (1744) році. Для будівництва російський уряд направив сюди миргородського полковника Василя Капніста та інженера Даніеля де Боскета. Відомо, що Даніель де Боскет з 1726 по 1761 роки служив у російській армії і отримав чин генерал-інженера. Збудований Орловський шанець був плацдармом для російської армії і був «приписаний» до Єлисаветградського пікінерського полку. Під час російсько-турецької війни 1768-1774 років татари зруйнували укріплення Орел (Орлик). У 1770 до Орла (Орлика) підійшла із Єлисаветграда друга російська армія, що була під керівництвом графа Петра Паніна. Тоді для захисту переправи через річку Південний Буг були відновлені укріплення і побудовані батареї. І укріплення Орел «Орлик» перейменували в Катериненшанець (Єкатерининшанець), очевидно, що на честь імператриці Катерини ІІ.
Тому, коли ми намагаємося прив’язати укріплення Орел (Орлик) над Бугом до козацької історії і до Бугогардівської паланки, маємо зважати на «особливості» будівництва і природи функціонування Орловського шанцю.
Бугогардівська паланка — адміністративно-територіальна одиниця держави Війська Запорозького низового часів Нової Січі (1734-1775). Центром паланки був Гард на Бузі (біля міста Южноукраїнська). Паланка складалася із зимівників і козацьких сіл. Зокрема, село Мигія входило до складу паланки. Однак укріплення Орел «Орлик» над Бугом не був козацьким зимівником чи козацьким селом. Російський уряд його побудував зовсім для іншої цілі, і це маємо враховувати.
Отож, якщо ми обираємо назву «Орлик», то який це «Орлик»? Той, що над Синюхою, чи той, що над Південним Бугом? Той, що походить від «Орель», чи той, що від «Орел»? Яку історичну дату будемо вважати початковою: 1676 чи 1743 (1744) рік і чому? Кого вважати засновниками: запорізьких козаків чи російський Сенат? Як будемо пояснювати різний правопис на мапах та в літературі, адже уніфікованої назви не було?!
Первомайськ у 2023-му
«Спробую пояснити свою позицію та висвітлити декілька проблемних аспектів»
Відзначу, що нині серед краєзнавців переважну більшість яких особисто знаю і поважаю, є «два крила», які публічно обговорюють історію міста і ведуть дискусії, щодо перейменування. Одна група, серед яких Олександр Войтов, Володимир Войтенко, популяризують історію «Орла» чи то «Орлика» як першого населеного пункту, що виник на місцевих теренах у 1676 році. Друга група — Олександр Новицький, Андрій Васильєв, які критично ставляться до «першості» «Орла» чи то «Орлика» в крайовій історії. Нейтральну позицію, зберігають Сергій Шевченко та Тетяна Хмара, які виступають за більш глибоке дослідження історії міста.
Спробую пояснити і свою позицію та висвітлити декілька проблемних аспектів, які простежуються у літературі, зокрема, радянській і, відповідно, російсько-імперській. Тому що прийшла до висновку, що саме в радянський час була створена концепція «Орлик — 1676 ». Саме ця конструкція тривалий час була беззаперечною і перейшла в сучасні краєзнавчі дослідження.
Пропоную використати хронологічний підхід і простежити як з’являється назва «Орлик» в радянській літературі. Також звернути увагу, хто з краєзнавців цю назву популяризував і як російське укріплення «Орел» («Орлик») було об’єднане з 1676 роком і витіснило назву Орель. Отож…
Поки ще Первомайськ. Рік 2023-й
Як з’являється назва «Орлик» в радянській літературі
У 1925 році був надрукований «Відчит Першомайського округового виконавчого комітету за 1923 – 1924 рік». Цей відчит цікавий двома моментами. Перше, це назвою округи — «Першомайська»; друге — вміщеною історичною довідкою про місто Першомайськ, ось текст оригіналу: «Місто Ольвіопіль по річці Синюсі при злитті з Бугом було фортецією й носило назву турецьку «Татар орель» себ-то «Турецьке гніздо», по польському «Ловницький орел». У 1744 на місті Ольвіополя були закладини «Орлівських шанців», або «Орлик» і поблизу його тоді знаходилися межі Росії, Польщи та Турції».
Як бачимо у 1925 році не оперували датою 1676, а назву Орлик ототожнювали з Орлівськими шанцями, збудованими в 1744 році. І окремо писали про Орель як татарську місцину.
У 1955 році у Первомайську працював археологічний загін Правобережно-Дніпровської експедиції Ленінградського державного університету під керівництвом Валентини Дмитрівни Рибалової. Науковці проводили обстеження нижньої течії річки Синюха. Тобто локації, де був перший «Орлик», що над річкою Синюхою, а точніше — Орель. Експедиція була археологічною, але цікавий факт в тому, що локацію назвали «Орлянські хутори», не «Орликівські» чи «Орловські», а саме «ОрлЯнські хутори». Назва ж «Орлик» у звітах не згадується.
У 1966 році в Москві, у видавництві «Мисль» (що було показовим для книги) виходить «Короткий топонімічний словник» з трактуванням назв населених пунктів. Про «наш Первомайськ» написали так:
«Первомайськ — місто на річці Південний Буг, в Миколаївській області УССР; закладене в 1744 р. під назвою Орловське укріплення (по назві урочища Орель, тюркського «кут»), згодом перетворено в місто, що отримало назву Ольвіополь через поширену в той час моду на давньогрецькі назви».
Отож бачимо, що є назва «Орловське укріплення» від урочища «Орель», відповідно, значення слова «Орель» пояснюється як кут. Ймовірно, кут землі, який утворюється, коли одна річка впадає в іншу. Але назви «Орлик» немає.
У 1968 році, в одеському видавництві «Маяк», була надрукована перша радянська історія нашого міста під назвою «Первомайськ». Автором був Павло Виборний.
Якщо ж поставити питання, хто такий і ким був автор першої історії нашого міста, то відповідь така. Павло Мойсейович Виборний був завідуючим сектору друку відділу пропаганди обласного комітету партії, секретарем Миколаївського відділення Спілки журналістів. Павло Виборний був партійним функціонером і близько 20 років працював в редакції газети «Південна правда». Все, що робилось у пресі і літературі Миколаївщини, відбувалось виключно з його відома і подачі. Адже відомо, що сектор друку відділу пропаганди обкому партії був засобом комуністичної цензури, а його очільник — це класичний цензор.
У своїй першій книзі Павло Виборний використовує назву «Орловський шанець» та «Орлик», і вказує дату заснування — 1743 рік. Місце розташування описується так: «Було створено шестибастіонний шанець, який одержав назву «Орловський шанець» або «Орлик». Орловський шанець займав вигідне положення на державному кордоні. Він знаходився на великому пожвавленому торговому тракті. Через нього проходили шляхи з Польщі, Лівобережної і Слобідської України в Очаків, Хаджибей і Акерман». Отже, автор чітко не вказав місце розташування шанцю.
По тексту Павло Виборний зазначає: «Під час другої російсько-турецької війни — в 1770 році до Орлика підійшла з Єлисаветградської фортеці друга російська армія під керівництвом Петра Паніна. Тоді тут для захисту переправи через Південний Буг були відновлені укріплення, збудовані батареї. З цього часу Орлик називається Єкатеринен-шанець... У 1781 році Єкатеринен-шанець перейменували в Ольвіополь».
Отже, мова йде про «Орловський шанець» над річкою Південний Буг, який був закладений у 1743 (1744) році за ініціативою уряду Російської імперії. Реалізувати проєкт було доручено миргородському полковнику Василю Капністу (старшому) та інженеру Данилу де Боскету. Під час російсько-турецької війни шанець було зруйновано і його відновили солдати російської армії і назвали Єкатеринен-шанець (Катерининшанець), зрозуміло, що на честь імператриці Катерини ІІ.
Таким чином в першій історії міста Павло Виборний нічого не пише ані про 1676 рік, ані про «Орлик» над річкою Синюхою і таке враження, що назва Орель йому теж не відома або ж він свідомо її уникає.
У 1971 році була видана «Історія міст і сіл Української РСР. Миколаївська область». В цілому, «Історія міст і сіл Української РСР» — це перша радянська фундаментальна історична праця, кожний том якої висвітлював історію населених пунктів окремих областей України. У доборі документів, матеріалів та ілюстрацій, використаних у нарисах, авторам і редколегії допомагали фахівці з обласних державних архівів, бібліотек, музеїв, а також освітяни, краєзнавці, фотографи. Авторами нарису про Первомайськ були М.В. Кравченко, Р.В. Кучерявий, М.Ф. Трунов, Д.І Шелякін.
У нарисі, щоправда без посилання, з’являється інформація такого змісту: «У 1420 році поблизу сучасного міста литовський князь Вітовт спорудив арковий міст через Південний Буг, по якому проходив торговий шлях з Київщини і Брацлавщини на Очаків і Качибей (пізніше Хаджибей). З 1569 року територією між Південним Бугом, Синюхою і Кодимою володіла шляхетська Польща, Правобережжям Південного Бугу — кримські татари, а лівобережжям — запорізькі козаки. Для захисту запорізьких земель та поселень від нападу польської шляхти, татар і турків на лівому березі річки Синюхи, при її впадінні в Південний Буг, в 1676 році було збудовано укріплення, яке дістало назву Орлика (від місцевого урочища Орелі). Для дальшого зміцнення кордонів країни російський уряд в жовтні 1743 року зобов’язав миргородського полковника Василя Капніста і французького інженера де Боскета на місці запорізького укріплення збудувати 6-тибастіонний Орликівський шанець, який згодом підпорядкувався фортеці святої Єлизавети (пізніше місто Єлисаветград). У ньому несли службу козаки. Поряд виникла слобода Орлик, яка поклала початок одній з частин нинішнього міста. Через неї проходив шлях з Польщі на Очаків і Хаджибей».
Ось тут ми і зустрічаємо дату «1676» як рік будівництва запорізького укріплення «Орлик», що походить від назви урочища Орелі, яке знаходилось на лівому березі річки Синюхи. І складається таке враження, що у 1743 році на місці козацького «Орлика» збудували «Орликівський шанець» і поряд виникла слобода «Орлик». Але лукавість в тому, що у 1743 (1744) році шестибастійний шанець збудували над Південним Бугом, а не над Синюхою і назва його була Орел. Орел (Орлик) шанець збудований за наказом російського уряду, а не з ініціативи запорізького козацтва.
У 1971 році вийшов третій том: «Радянська енциклопедія історії України» (РЕІУ) в чотирьох томах — це енциклопедичне видання, присвячене історії України, що друкувалося протягом 1969 — 1972 років.
В енциклопедії вміщена стаття про Первомайськ такого змісту: «Первомайськ —місто обл. підпорядкування Миколаївської обл. УРСР, центр Первомайського району; при впадінні р. Синюхи в р. Південний Буг. На місті теперішнього Первомайська на початку 20 ст. були м. Ольвіополь Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, с. Голта Ананьївського повіту Херсонської губернії і м. Богопіль Балтського повіту Подільської губернії, що їх заснували українські переселенці в середині 18 ст. В січні 1918 в Богополі, Ольвіополі та Голті перемогла Радянська влада. В березні 1918 ці населені пункти були окуповані австро-німецькими загарбниками. В листопаді 1918 владу захопили петлюрівці. Раду влад відновлено в березні 1919. За ініціативою трудящих 26 червня 1919 року Президія ВУЦВК постановила об’єднати ці три населені пункти в єдине місто з назвою Первомайськ». Автором статті був Шнеєр Самарович Людковський.
Шнеєр Самарович Людковський — миколаївський історик-архівіст, він був директором Державного архіву Миколаївської області (1952 – 1983 рр.), фактично 31 рік займався розвитком архівної справи на Миколаївщині. Активно публікувався в часописах «Український історичний журнал», «Архіви України», «Радянські архіви», «Історичний архів». Він був секретарем редакційної колегії обласної газети «Південна Правда», членом редколегії і авторського колективу томів «Історія міст і сіл Української РСР, Миколаївська область (1971, 1981). Шнеєр Людковський працював у ленінградських, московських, київських архівах, архівах сусідніх областей, збирав документи з історії Миколаєва та Південноукраїнського краю.
Погодьтеся, є дивним, що архівіст Шнеєр Самарович Людковський в енциклопедичній статті, в історичній енциклопедії теж не оперує датою 1676 і назвою «Орлик». Як, до речі, і не згадує про «доленосний першотравневий мітинг 1919 року».
Первомайськ і первомайці. 2023 рік
Створення радянської концепції «Орлик — 1676» і офіційна історія міста Первомайська
У 1977 році в Одесі, у тому ж видавництві «Маяк», була надрукована друга книга з історії міста: «Первомайськ. Нарис», авторами якої були Павло Виборний та Роман Кучерявий. Оскільки Роман Васильович Кучерявий був директором Первомайського краєзнавчого музею і авторитетним краєзнавцем, то ця книга стала офіційною історією міста на довгі роки.
Саме у виданні 1977 року автори прописали офіційну радянську концепцію історії Первомайська. Ось такий текст оригіналу: «Одне з укріплень було збудоване поблизу польського і турецького кордонів у 1676 році (зазначимо, що саме з цієї дати розпочинається біографія Первомайська). Укріплення мало площу 9 десятин і знаходилось на захищеному зі сходу глибокою кручею підвищенні, звідки добре було видно підходи ворожих сил як до правого берега Південного Бугу, так і до правого берега Синюхи. Оборонне укріплення мало форму правильного восьмикутника і було оточене насипними валами. Назвали його Орлик (від назви місцевого урочища — Орелі). Неподалік від укріплення виникла слобода Орлик — згодом одна з частин нинішнього міста. Перші хати нової слободи поселяни ставили на схід від укріплення впродовж Синюхи і Південного Бугу. Це між нинішніми Автодорівською і Київською вулицями».
Отже, 1676 рік закріплюється як дата, з якої розпочинається біографія Первомайська. Назва укріплення прописується як «Орлик» (від урочища ОрелІ), що над річкою Синюхою і слобода неподалік теж має назву «Орлик».
Далі автори пишуть: «У 1743 році російський сенат, дізнавшись про прикордонні сутички у Прибужжі, постановив: «У тих Задніпровських місцях від ворожих раптових наїздів влаштувати фортеці у підходящих місцях за місцевим звичаєм». Незабаром укріплення Орлик було перебудоване на шестибастіонний шанець. Службу тут несли козаки.
Орликівський шанець займав вигідне положення на державному кордоні. Він знаходився на великому пожвавленому торговому трактаті. Через нього проходили з Польщі, Лівобережної і Слобідської України в Очаків, Хаджибей і Аккерман. Тому, крім воєнного, шанець набув чималого торгового значення. В 1763 році в проєкті про створення Новоросійського краю Орлик згадується вже як містечко. Неспокійною була його історія. 1768 року татарські завойовники зруйнували Орликівський шанець. В 1770 році його відновлено і перейменовано на Єкатерининшанець. А згодом — 1781 року Єкатерининшанець почали офіційно називати містом Ольвіополь — на честь давньогрецької колонії Ольвії».
Прошу читачів звернути увагу на те, що автори книги вже не використовують назву «Орловський шанець» щодо укріплення, збудованого у 1743 (1744) році, і не вказують, що цей шанець був над Південним Бугом. У тексті і оборонне укріплення над річкою Синюхою («Орлик — 1676 року») і («Орловський шанець» над річкою Південний Буг — 1743 року) отримали уніфіковану назву — «Орлик». Від інших назв автори відмовились. Логічним є питання: навіщо було об’єднувати історію двох різних укріплень в одне?
Якщо проаналізувати радянські тексти до 1977 року, тобто до часу, коли вийшла робота Павла Виборного і Романа Кучерявого «Первомайськ. Нарис» то в цій літературі ми фактично не зустрічаємо дату «1676» із назвою поселення «Орлик», з локацією над річкою Синюхою, як першого населеного пункту на теренах Первомайська. Дослідники оперують датою 1743 (1744), назвою «Орловський шанець», яку ототожнюють з назвою «Орел» (Орлик), який був збудований за наказом російського Сенату.
Можу припустити, що саме з легкої руки Романа Васильовича Кучерявого, при підтримці впливового партійного функціонера Павла Мойсейовича Виборного дата «1676» та назва «Орлик» стали догматичними в нашій історії. Зрозуміло, що небезпідставно, вони це не вигадали, мова не йде про обман. Була створена радянська концепція «Орлик — 1676», у якій зникали назви Орель і Орел, а популяризувалась лише назва «Орлик». Два різних по своїй природі укріплення Орель над Синюхою і Орел над Південним Бугом перетворились на один «Орлик».
Прихильники концепції «Орлик — 1676», наслідуючи Романа Кучерявого і Павла Виборного, досить часто посилаються на довідку, яка була надана Центральним державним архівом Воєнно-морського флоту СССР, що знаходився у місті Ленінграді. Повний зміст архівної довідки такий:
«Ольвіополь. Слобода Катеринославського намісництва в Полтавському повіті раніше називалась Катеринославське укріплення або ж Катеринин шанець, лежить при річці Буг в гирлі Синюхи. Під час останньої війни з турками і поляками на границі, на цьому місці, було раніше Запорізьке укріплення і поселення, що йменувалось Орель, побудоване малоросіянином Степаном Подстрельним за гетьмана Івана Самойловича в 1676 році.
По височайшому її імператорської величності рескрипту, виданому генералу-фельдмаршалу князю Григорію Олександровичу Потьомкіну Таврійському 1784 року 10 лютого, дану фортецю уже відбудовану утримувати у повній справності».
Довідка схожа на набір слів про Ольвіополь, Полтавський повіт, Буг і Синюху, але навіть тут назва поселення пишеться Орель.
Первомайськ, вулиця Грушевського, рік 2023-й
Російські імперські наративи про Орель, Орел і Орлик
Досить часто краєзнавці, що ведуть історію Первомайська від «Орлика — 1676», посилаються на «Воєнну енциклопедію» під редакцією заслуженого професора Миколаївської Інженерної Академії генерал-лейтенанта К.І.Величко, що була надрукована у 1914 році в Петрограді. В якій є довідка про Ольвіополь такого змісту: «Ольвіополь — на р. Буг, при гирлі р. Синюхи збудований запорожцями в опорний пункт за гетьмана Івана Самойловича малоросійським козаком Степаном Подстрельним в 1676 році і названий ним Орель».
Здавалося б, все зрозуміло, і дата правдива — 1676, і укріплення було над річкою Синюхою, і козацька історія присутня, все це так, але назва — Орель, не «Орлик»!
Ще однією, досить відомою книгою, якою користуються краєзнавці та історики, є «Росія повний географічний опис нашої вітчизни. Настільна і дорожня книга. Новоросія і Крим». Книга видана під редакцією В.П.Семенова-Тянь-Шанського у 1910 році.
У цьому виданні дуже детально описана історія Орла (Орлика), що був збудований над Південним Бугом російським урядом у 1743 (1744) році. Прошу всіх, хто вважає, що Орлик на Бугом був козацьким і має якесь відношення до Бугогардівської паланки, почитати цей текст.
Отже, В.П.Семенов Тянь-Шанський писав, що «Безповітове місто Херсонської губернії Ольвіополь (він же Орлик) розташований вже на території Єлисаветградського повіту, біля злиття річки Синюхи з Південним Бугом.
Течія річки Синюхи з давніх пір служила пограничною лінією володінь російських, польських і татарських. Польський уряд ще в XVII столітті побудував тут біля злиття Синюхи з Бугом, на своєму березі сторожове укріплення Богополь.
На 8 верств нижче по річці Південний Буг, на островах між порогами знаходився «притон гайдамаків», що здійснювали постійні набіги на польські володіння, наслідок чого і поляки нерідко переходили річку Синюху. Тому російський уряд вирішив укріпити течію згаданої річки. У 1743 році Сенат повелів: «В тих задніпровських містах від ворожих неочікуваних набігів побудувати укріплення в пристойних місцях, по місцевому звичаю». Для цією метою сюди були відправлені полковник Капніст разом з інженером де-Боскетом від Миргородського полку, якому були підвідомчі ці степи».
В загальних рисах опис зрозумілий і підтверджується матеріалами з інших джерел.
А ось наступна цитата потребує подальших пошуків і роз’яснень, адже автор пише: «У числі інших пунктів було вибране також урочище Татар Орель, що займає Ольвіополь, і на ньому був побудований шести бастіонний шанець, що отримав назву Орловського або Орлика. Залишки його руїн видно ще і тепер. Саме місто отримало назву Орлика тому, що в урочищі був поставлений пограничний стовп із двоголовим орлом».
У даному випадку нам цікавий не скільки двоголовий орел, як інформація про урочище Татар Орель, на якому був побудований шестибастіонний шанець, що отримав назву Орловського, або Орлика. Ось ту відбулось певного роду об’єднання урочища Татар Орель з російським Орловським шанцем і на це все лягла назва Орлик.
Ключовою є і подальша історія Орлика, де вказано: «З самого початку Орловський шанець був «приписаний» до Єлисаветградського пікінерського полку. У 1770 році під час турецької війни до Орлика підійшла із Єлисаветграда друга російська армія, що знаходилася під керівництвом графа Петра Паніна. Тоді тут для захисту переправи через річку Південний Буг були відновлені укріплення і побудовані батареї. З цього часу Орлик було перейменовано в Катериненшанець. У 1773 році він був підвищений до ступеня міста з укріпленням і включений до складу молдавського гусарського полку і отримав назву Катеринин (Єкатерининшанець). У 1781 році під час генерального розподілу Російської імперії на генерал-губернаторства і утворення Новоросійської губернії місто Катеринин (Єкатерининшанець) було перейменовано в Ольвіополь»
Ось така детальна історія Орлика над Бугом.
В цій статті не представлені карти і тексти урядових документів Російської імперії, це вимагає окремої публікації. Тут представлені тексти лише найбільш доступних радянських і дорадянських російських видань.
Залишилося відкритим питання, чому Орель над річкою Синюхою і Орловський шанець над Південним Бугом ми хочемо назвати словом Орлик?
P.S. Дякую за підтримку і надану допомогу Тетяні Хмарі, Сергію Шевченку і Юрію Островершенку.
- Підписуйтесь на нас у Telegram: канал Гард.City або Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook.
- А ще ми є у Instagram.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
